вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2445/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМОБОРУДОВАНИЕ", м. Дніпро
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Жовті Води
про стягнення заборгованості за отриманий товар у розмірі 30 463,11 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМОБОРУДОВАНИЕ" (далі - позивач) подало за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву, у якій просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість за отриманий товар у загальному розмірі 30 463,11 грн., яка складається з наступних сум: основний борг у розмірі 19 980,00 грн, 3% річних у розмірі 1 795,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 687,39 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом семи днів з дня вручення ухвали суду від 19.05.2025 усунути недоліки позовної заяви , а саме:
- надати докази сплати (доплати) судового збору у встановлених порядку та у розмірі 18,16 грн.;
- надати докази відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), або квитанція про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС - відповідача.
20.05.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.
22.05.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.
Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 виконано.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
05.06.2025 від відповідача, через систему "Електронний суд", до суду надійшов відзив на позовну заяву.
10.06.2025 від позивача, через систему "Електронний суд". до суду надійшла відповідь на відзив.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар (Прожектор СДО 04-200 світлодіодний SMD ІР65 у кількості 5 (п'ять) одиниць за видатковою накладною № 133 від 06.07.2021.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що товар, заборгованість за яким є предметом даного судового розгляду, було поставлено ТОВ "Агропромоборудование" та отримано відповідачем на підставі усного договору купівлі-продажу.
Позиція відповідача
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення річних та інфляції грошових коштів, посилаючись на те, що сторонами у договорі за порушення строків оплати поставленого товару встановлено розмір річних та інфляційних втрат, який дорівнює 0%.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар (Прожектор СДО 04-200 світлодіодний SMD ІР65 у кількості 5 (п'ять) одиниць за видатковою накладною № 133 від 06.07.2021.
Звертаючись із даним позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромоборудование" (далі - позивач у даній справі) посилається на те, що 28.05.2021 між ним та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач у даній справі) укладено усний договір про купівлю-продаж 5-ти одиниць Прожекторів СДО 04-200 світлодіодного сірого SMD IP65 (далі - товар).
На виконання домовленості позивач продав, а відповідач купив Прожектор СДО 04-200 світлодіодний сірий SMD IP65 у кількості 5 (п'яти) одиниць ціною за один - 3996,00 грн., на загальну суму 19980,00 гривень разом із ПДВ.
Отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною №133 від 06.07.2021р. отриманого за довіреністю № 10-0000119 від 01.07.2021р.
Товар прийнято відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості та якості.
Для оплати за товар відповідачу було надано рахунок на оплату №147 від 01.07.2021р.
По факту продажу товару, у порядку, встановленому ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було складено податкову накладну №129 від 06.07.2021р., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Наведене підтверджується копіями податкової накладної та квитанції №9209422885.
Отже, позивач продав відповідачу товар на загальну суму 19 980,00 гривень і виконав свої зобов'язання, що спонукало відповідача розрахуватися з позивачем за отриманий товар у відповідності до приписів статті 692 Цивільного кодексу України.
Позивач стверджує, що відповідачем борг за отриманий товар не сплачено.
Позивач приймав заходи для врегулювання спірного питання.
01.09.2022 ТОВ "Агропромоборудование" звернулось до відповідача з претензією № 01/09-22, зокрема щодо сплати заборгованості за видатковою накладною № 108 від 28.05.2021, на підтвердження чого позивачем залучено до позовних матеріалів відповідні докази (опис вкладення, накладну № 4900097492439, рекомендоване повідомлення про вручення за довіреністю 06.09.2022 поштового відправлення № 4900097492439).
Вказана претензія залишилась відповідачем без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до частин 1-2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 910/1163/17 роз'яснив, що схвалення може відбутися, як і в формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Відповідач отримав товар - прожектор СДО 04-200 свтлодіодний сірий в кількості 5 шт. на загальну суму 19 980,00грн.
Отже правовідносини сторін здійснювались на підставі договорених зобов'язань, укладених у спрощений спосіб.
Тобто, встановлені обставини підтверджують схвалення позивачем своїми діями укладення договору купівлі-продажу (поставки) товару. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.
Згідно з частинами 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини, що склалися між сторонами, мають ознаки договору купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу III Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був оплатити переданий позивачем товар відповідно до видаткової накладної № 133 від 06.07.2021 на суму 19 980,00 грн., після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Доказів оплати вартості наданих послуг у сумі 19 980,00 грн. станом на дату звернення з позовом відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за наданні послуги у розмірі 19 980,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат
Внаслідок неналежного виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1 795,72 грн за період з 07.07.2021 по 06.07.2024, а також інфляційні втрати у розмірі 8 687,39 грн за той же період.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв'язку із чим, такі вимоги також підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти стягнення нарахувань на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач посилається на п. 7.4. договору, яким сторони узгодили 0% річних від простроченої суми боргу.
Проте до матеріалів справи жодна із сторін такого договору не надала, в тому числі і відповідач, який на нього посилається,
Як встановлено вище та не спростовано сторонами, договір укладено у спрощений спосіб, тому розмір процентів, що стягуються на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України сторонами в іншому розмірі не встановлювався.
Отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1 795,72 грн за період з 07.07.2021 по 06.07.2024, а також інфляційні втрати у розмірі 8 687,39 грн за той же період підлягають задоволенню.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМОБОРУДОВАНИЕ" (49061, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, буд. 5А. кв. 32; код ЄДРПОУ 23942532) основний борг у розмірі 19 980,00 грн, 3% річних у розмірі 1 795,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 687,39 грн., а також витрати зі сплати судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 03.07.2025.
Суддя В.Г. Бєлік