24 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/2640/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
арбітражного керуючого Борових І.А. (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу арбітражного керуючого Борових І.А. (вх.1058Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2025 (суддя Міньковський С.В., повний текст складено 24.04.2025), постановлену за результатом розгляду клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Борових І.А. про оплату послуг та витрат від 05.03.2025 по справі №922/2640/23
за заявою Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ"
про визнання банкрутом,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2025 у справі №922/2640/23 постановлено:
1. Залишити без розгляду клопотання арбітражного керуючого Борових І.А. від 01.10.2024 №02-14/02-153 та клопотання від 25.01.2025 №02-14/02 - 213 про оплату послуг.
2. Клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Борових І.А. про оплату послуг та витрат від 05.03.2025 задовольнити частково.
3. Затвердити Звіт №02-13/04 - 220 від 12.02.2025 арбітражного керуючого Борових Ігоря Авнеровича - розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ" про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном за період з 01.08.2025 по 31.01.2025 в сумі 230 041,11 грн., з яких 221 700,00 грн. - розмір основної грошової винагороди та 8 341,11 грн. - розмір витрат.
4. Здійснити виплату основної грошової винагороди в сумі 60 300,00 грн. у межах грошових коштів, які надійшли від Публічного акціонерного товариства "Укртатнафта", код ЄДРПОУ 00152307 (згідно платіжної інструкції №0000081401 від 08.06.2023 на суму 63 000,00 грн.) з депозитного рахунку Господарського суду Харківської області (61022, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під'їзд, код ЄДРПОУ 03500039, рахунок №UA328201720355249002000009249, банк ДКСУ м.Київ, МФО 820172) на користь арбітражного керуючого Борових Ігоря Авнеровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1154 від 02.07.2013, код іпн НОМЕР_1 , поштова адреса: 36042, м.Полтава, провулок Дружній, 1; рахунок НОМЕР_2 ; Банк отримувача AT "ТАСКОМБАНК", Отримувач: ФОП Борових Ігор Авнерович) за три місяця виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефілл".
5. У решті вимог арбітражного керуючого Борових І.А. відмовити.
Перевіривши відповідні розрахунки арбітражного керуючого Борових І.А. за заявлений ним період виконання повноважень розпорядника майна (в ухвалі господарського суду, так само як і у клопотаннях арбітражного керуючого, а також у поданій ним апеляційній скарзі, вказано період з 01.08.2025 по 31.01.2025, проте зазначене є очевидною опискою, натомість, як вбачається з матеріалів справи, оплату основної грошової винагороди і витрат арбітражним керуючим заявлено до стягнення за період з 01.08.2023 по 31.01.2025), суд першої інстанції визнав його обґрунтованим лише частково, оскільки нарахування розпорядником майна собі оплати послуг в розмірі 403200,00 грн, не відповідають принципам розумності та фактично виконаним діям у даній справі. А саме, проаналізувавши обсяг здійснених розпорядником майна заходів за вказаний період, господарський суд зазначив наступне:
- робота за грудень 2023 року та січень 2024 року підлягає оплаті як за один місяць, тобто в розмірі 21300,00 (мін. з/п за період з 01.01.2024 року складала 7100,00 грн.х3);
- робота за період лютий-травень 2024 року підлягає оплаті як за один місяць, тобто в розмірі 24000,00 (мін. з/п за період з 01.04.2024 року складала 8000,00 грн.х3);
- робота за період червень - серпень 2024 року підлягає оплаті як за один місяць, тобто в розмірі 24000,00 (мін. з/п за період з 01.04.2024 року складала 8000,00 грн.х3);
- робота за жовтень та листопад 2024 року підлягає оплаті як за один місяць, тобто в розмірі 24000,00 (мін. з/п за період з 01.04.2024 року складала 8000,00 грн.х3);
- робота за грудень 2024 та січень 2025 року) підлягає оплаті як за один місяць, тобто в розмірі 24000,00 (мін. з/п за період з 01.01.2025 року складала 8000,00 грн.х3).
Частково відмовляючи у стягненні витрат арбітражного керуючого, місцевий господарський суд також вказав, що витрати арбітражного керуючого на оплату бензину у розмірі 930,00 грн, які були понесені ним під час відрядження/поїздки до Господарського суду Харківської області 04.07.2023, не є витратами, які були понесені арбітражним керуючим Борових І.А. під час виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл", адже він був призначений розпорядником боржника лише 01.08.2023.
Щодо вимоги арбітражного керуючого Борових І.А. про визначення джерела оплати основної грошової винагороди та витрат за рахунок боржника та проведення відповідної оплати, господарський суд вказав, що питання визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого за виконання ним повноважень, у тому числі розпорядника майна після закінчення авансованих заявником коштів, чітко регламентовано ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства та не потребує додаткового визначення в ухвалі суду, окрім того, з наданих суду документів не вбачається, що розпорядник майна звертався до ТОВ "Рефілл" з вимогою про оплату суми грошової винагороди та витрат.
Не погодившись із означеною ухвалою, арбітражний керуючий Борових Ігор Авнерович через підсистему “Електронний суд» 03.05.2025 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить:
1) Прийняти до розгляду та поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2025 у справі №922/2640/23;
2) Скасувати п.2 ухвали Господарського суду Харківської області від 17.04.2025 у справі №922/2640/23, а саме “Клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Борових І.А. про оплату послуг та витрат від 05.03.2025 року задовольнити частково.»;
3) Скасувати п.3 ухвали Господарського суду Харківської області від 17.04.2025 у справі №922/2640/23, а саме: “Затвердити Звіт №02-13/04 - 220 від 12.02.2025 арбітражного керуючого Борових Ігоря Авнеровича - розпорядника майна ТОВ "РЕФІЛЛ" про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном за період з 01.08.2023 по 31.01.2025 в сумі 230 041,11 грн., з яких 221 700,00 грн. - розмір основної грошової винагороди та 8 341,11 грн. - розмір витрат.»;
4) Скасувати п.5 ухвали Господарського суду Харківської області від 17.04.2025 у справі №922/2640/23, а саме: “В решті вимог арбітражного керуючого Борових І.А. відмовити.»;
5) Визначити джерелом оплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому Борових Ігорю Авнеровичу у сумі 342 900,00 грн. за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "РЕФІЛЛ" у період після закінчення авансованих заявником коштів на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області, за рахунок боржника ТОВ “РЕФІЛЛ»;
6) Визначити джерелом оплати витрат за підсумками процедури розпорядження майном ТОВ "РЕФІЛЛ" арбітражному керуючому Борових Ігорю Авнеровичу у сумі 9 271,11 грн. за рахунок боржника ТОВ “РЕФІЛЛ»;
7) Зобов'язати ТОВ “РЕФІЛЛ» виплатити арбітражному керуючому Борових Ігорю Авнеровичу за виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕФІЛЛ»: 342 900,00 грн. - основної грошової винагороди; 9 271,11 грн. - витрат.
В обґрунтування скарги заявник наводить наступні доводи:
- зборами (комітету) кредиторів було затверджено звіти розпорядника майна про проведену роботу та про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном за період з 01.08.2023 по 31.01.2025 року в сумі 412 471,11 грн. (тобто витрати за цей період - 9271,11 грн. (7568,12 грн. + 1702,99 грн.) та 403200,00 грн. - розмір основної грошової винагороди за період виконання повноважень розпорядника майна, а саме з 01.08.2023 по 31.01.2025;
- зменшення розміру грошової винагороди розпорядника майна є безпідставним, оскільки відсутні докази того, що процедура розпорядження майна затягувалась з вини розпорядника майна арбітражного керуючого Борових І.А. або він зловживав процесуальними правами; судом першої інстанції не взято до уваги, що саме за результатом наполегливих дій розпорядника майна боржнику повернуто 3500000,00 грн з чужого незаконного володіння, колишнім працівникам боржника виплачено заборгованість із заробітної платні за 2021 рік; розпорядник майна у відповідності до вимог суду проводив інвентаризацію, організовував збори (комітету) кредиторів;
- відповідно до п. 5 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати, але не об'єднувати декілька місяців та встановлювати оплату за них як за один місяць;
- Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено звітування та погодження нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном арбітражним керуючим перед боржником та звернення до боржника з вимогою про оплату суми грошової винагороди та витрат, однак існує норма, відповідно якої треба встановити джерело оплати послуг розпорядника майна у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів; вимога суду щодо обов'язковості того, що розпорядник майна повинен звернутися до боржника з вимогою про оплату суми грошової винагороди та витрат, призведе до залежності арбітражного керуючого від боржника; суд не пояснив, на підставі яких норм Кодексу України з процедур банкрутства та коли розпорядник майна повинен був звернутися з вимогою про оплату суми грошової винагороди та витрат до боржника, коли не встановлено джерело оплати послуг розпорядника майна після закінчення авансованих заявником коштів.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Борових І.А. залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.
Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Борових І.А. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2025 у справі №922/2640/23. Встановлено строк по 04.06.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги. Призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 10.06.2025 о 09:30 год.
Через підсистему “Електронний суд» 05.06.2025 від арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича отримано клопотання (вх.7090) про розгляд справи за його відсутності з огляду на неможливість взяти участь у судовому засіданні.
Від арбітражного керуючого Борових Ігоря Авнеровича 05.06.2025 надійшло клопотання (вх.7114), за змістом якого заявник просить розглянути апеляційну скаргу без його участі через перебування на лікуванні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 було оголошено перерву у розгляді справи №922/2640/23 до 24.06.2025 об 11:00 год.
Через підсистему “Електронний суд» 16.06.2025 від арбітражного керуючого Борових Ігоря Авнеровича надійшло клопотання, в якому заявник просив надати йому можливість участі у судовому засіданні у справі №922/2640/23, призначеному на 24.06.2025 об 11:00 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 17.06.2025 вказане клопотання було задоволено.
20.06.2025 у зв'язку з відпусткою судді Радіонової О.О., яка входить до складу колегії суддів, було здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/2640/23, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Хачатрян В.С.
23.06.2025 у зв'язку з відпусткою судді Хачатрян В.С., яка входить до складу колегії суддів, було здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/2640/23, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.06.2025 арбітражний керуючий Борових І.А. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені.
Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомили, відзивів на апеляційну скаргу не надали. Належне повідомлення останніх про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", звернулося до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рефілл". Ініціюючим кредитором було сплачено на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області авансування грошової винагороди арбітражному керуючому у загальному розмірі 60300,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 відкрито провадження у справі №922/2640/23 про банкрутство ТОВ "Рефілл". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борових І.А. (свідоцтво №923 від 14.05.2013) та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень; визначено, що джерелами сплати грошової винагороди розпоряднику майна є авансування кредитором, що внесено на депозитний рахунок господарського суду.
Ухвалою суду у попередньому засіданні від 29.08.2024 було визнано вимоги конкурсних кредиторів, що звернулися до суду з грошовими вимогами до боржника; зобов'язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Зобов'язано розпорядника майна провести інвентаризацію активів боржника, здійснити фінансовий аналіз, а також в десятиденний строк з дня постановлення ухвали відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів. Докази надати суду.
В подальшому ухвалами суду в підсумковому засіданні було неодноразово відкладено розгляд справи.
Ухвалою господарського суду від 17.04.2025 задоволено клопотання голови зборів (комітету) кредиторів ТОВ "Рефілл" (9512 від 16.04.2025 року), відсторонено арбітражного керуючого Борових І.А. від виконання повноважень розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Рефілл". Призначено арбітражного керуючого Комлика І.С. розпорядником майна ТОВ "Рефілл".
Отже, як вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий Борових І.А. виконував повноваження розпорядника майна боржника з 01.08.2023 по 17.04.2025.
Вказаним арбітражним керуючим було подано до господарського суду клопотання від 01.10.2024 р. № 02-14/02-153 та клопотання від 25.01.2025 № 02-14/02 - 213 про оплату послуг та витрат.
05.03.2025 року від розпорядника майна арбітражного керуючого Борових І.А. до суду першої інстанції надійшло клопотання, в якому заявник просив суд:
- залишити без розгляду клопотання від 01.10.2024 р. № 02-14/02-153 та клопотання від 25.01.2025 № 02-14/02 - 213 про оплату послуг;
- затвердити звіт № 02-13/04 - 220 від 12.02.2025 арбітражного керуючого Борових Ігоря Авнеровича - розпорядника майна ТОВ "РЕФІЛЛ" про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном за період з 01.08.2023 по 31.01.2025 в сумі 412471,11 грн., з яких 403200,00 грн. - розмір основної грошової винагороди та 9271,11 грн. - розмір витрат;
- визначити джерелом оплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому Борових Ігорю Авнеровичу за три місяці виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл" у сумі 60300,00 грн. за рахунок коштів авансованої винагороди на депозитний рахунок господарського суду Харківської області Публічним акціонерним товариством “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта";
- здійснити сплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому Борових Ігорю Авнеровичу за три місяці виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл" у сумі 60300,00 грн. з депозитного рахунку Господарського суду Харківської області за рахунок коштів авансованих Публічним акціонерним товариством “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта";
- визначити джерелом оплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому Борових Ігорю Авнеровичу у сумі 342900,00 грн. за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл" у період після закінчення авансованих заявником коштів на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області, за рахунок боржника ТОВ "Рефілл";
- визначити джерелом оплати витрат за підсумками процедури розпорядження майном ТОВ "Рефілл" арбітражному керуючому Борових Ігорю Авнеровичу у сумі 9271,11 грн. за рахунок боржника ТОВ “Рефілл»;
- зобов'язати ТОВ “Рефілл» виплатити арбітражному керуючому Борових Ігорю Авнеровичу за виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Рефілл» 342900,00 грн. - основної грошової винагороди та 9271,11 грн. - витрат за виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "РЕФІЛЛ" у справі №922/2640/23 за період з 01.08.2023 р. по 31.01.2025 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2025 у справі №922/2640/23 зазначене клопотання було задоволено частково - з наведених вище підстав.
Судова колегія враховує наступне.
За частиною першою статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
Права та обов'язки арбітражного керуючого закріплені в статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ), зокрема, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом (пункт 3 статті 12 КУзПБ).
Питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого врегульовано положеннями статті 30 КУзПБ.
Частиною першої вказаної статті КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абзац 1 частини другої статті 30 КУзПБ).
За приписами абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень, зокрема, розпорядника майна здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває у заставі (абзац 7 частини другої статті 30 КУзПБ).
Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду (абзац 1 частини п'ятої статті 30 КУзПБ).
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку (ч.6 ст.30 КУзПБ).
В апеляційній скарзі арбітражний керуючий посилається на те, що звіти розпорядника майна про нарахування і виплату грошової винагороди, а також про витрати розпорядника майна у повному обсязі було затверджено кредиторами.
Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що, як вбачається з вищенаведених положень КУзПБ, схвалення кредиторами звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат дійсно є одним із етапів процедури отримання арбітражним керуючим винагороди та відшкодування витрат, разом з тим, відповідна заява розглядається та затверджується судом. Тобто, як обґрунтовано зазначено в оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду, оцінку діяльності учасників справи, доказам у справі про банкрутство у будь-якому випадку надає суд, на якого законодавець покладає повноваження щодо затвердження як звіту за наслідками судової процедури, так і звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат. Зазначеного висновку арбітражним керуючим в ході апеляційного провадження не спростовано.
Відповідно до ч.3 ст.12 КУзПБ України під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
Отже, покладення на арбітражного керуючого ухвалою суду відповідних повноважень та обов'язків у справі про банкрутство вимагає від нього їх сумлінного та розумного здійснення та виконання, за умови доведення чого у арбітражного керуючого виникає право вимагати виплати винагороди та, навпаки, відсутність такого доведення виключає підстави для вимог щодо виплати цієї винагороди.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.03.2018 у справі №910/32824/15, від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012, від 04.10.2018 у справі №922/132/13-г, при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним повноважень у справі про банкрутство має досліджуватись не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури банкрутства, а й які фактичні дії вчинялись арбітражним керуючим протягом відповідної процедури банкрутства, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.
Таким чином, оплатність послуг арбітражного керуючого не реалізується автоматично лише в силу зазначених норм закону та обставин, що вказують на проміжок часу, протягом якого арбітражний керуючий виконував відповідні обов'язки у справі про банкрутство, оскільки без встановлення обставин щодо обсягу та змісту фактичного виконання ним повноважень та обов'язків у справі про банкрутство підхід щодо виплати винагороди арбітражному керуючому був би формальним.
Тому колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що господарський суд не мав права зменшувати розмір його грошової винагороди за періодами залежно від обсягу та змісту виконаної у кожному з цих періодів роботи.
Зокрема, як встановлено місцевим господарським судом на підставі наявних у справі матеріалів:
- робота за грудень 2023 року та січень 2024 року підлягає оплаті як за один місяць, оскільки розпорядник майна лише наприкінці грудня 2023 (з 26.12.2023 по 29.12.2023) здійснював фактичну роботу, при цьому ознайомлення із відповіддю НБУ на направлений ним запит не вимагало багато часу та зусиль від арбітражного керуючого;
- робота за період лютий-травень 2024 року підлягає оплаті як за один місяць, оскільки отримання та ознайомлення арбітражним керуючим Борових І.А. із наданими до суду додатковими поясненнями та запереченнями не є достатніми дієвими та ефективними діями (заходами) розпорядника у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства; розпорядник майна, починаючи з березня 2023 року, не надав відзив/заперечення на ці пояснення, також арбітражним керуючим не надано підтверджуючих доказів про те, що він розпочав та склав звіт про результат проведеної інвентаризації та аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності та становища на ринках ТОВ “Рефілл»;
- робота за період червень - серпень 2024 року підлягає оплаті як за один місяць, оскільки отримання та ознайомлення арбітражним керуючим Борових І.А. із наданими до суду додатковими поясненнями не є достатніми дієвими та ефективними діями (заходами) розпорядника у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна не надав відзив/заперечення на ці пояснення та не надав доказів, які підтверджують, що він здійснює заходи по складанню звіту про результат проведеної інвентаризації та аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності та становища на ринках ТОВ "Рефілл";
- робота за жовтень та листопад 2024 року підлягає оплаті як за один місяць, оскільки в листопаді 2024 року арбітражний керуючий фактично лише ознайомлювався із процесуальними документами по даній справі та відповідями державних установ;
- робота за грудень 2024 та січень 2025 року) підлягає оплаті як за один місяць, оскільки у грудні 2024 року розпорядник майна фактично лише декілька днів на місяць витратив на роботу у справі про банкрутство ТОВ "Рефілл" та ознайомлення із ухвалами та постановами касаційної інстанції, що не свідчить про вчинення арбітражним керуючим Борових І.А. дієвих та ефективних заходів у справі про банкрутство.
В апеляційній скарзі заявником не наведено переконливих аргументів на спростування вищевикладених обставин. Так, апелянт заперечує проти висновку господарського суду про те, що кількість запитів не є критерієм якості роботи розпорядника майна (про що зазначив господарський суд, оцінюючи діяльність розпорядника майна у жовтні 2024 року). Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної ухвали, винагороду за жовтень 2024 року суд першої інстанції не зменшив, а дійшов висновку про те, що робота за жовтень та листопад 2024 року підлягає оплаті як за один місяць, з тих підстав, що у листопаді 2024 року арбітражним керуючим не було виконано достатнього обсягу роботи.
Посилання заявника скарги на те, що завдяки його діям боржнику повернуто 3500000,00 грн з чужого незаконного володіння та виплачено заборгованість по заробітної платні за 2021 рік колишнім працівникам боржника, також не спростовують вищенаведених висновків місцевого господарського суду, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, господарський суд докладно проаналізував діяльність арбітражного керуючого у кожному з періодів, за який було заявлено виплату винагороди, надав наведеним обставинам об'єктивну й неупереджену оцінку та належним чином обґрунтував висновки про зменшення розміру винагороди у певних періодах - виключно в залежності від фактичного обсягу роботи, виконаної в цих конкретних проміжках часу.
Апелянт також зазначає про відсутність доказів того, що процедура розпорядження майна затягувалась з вини розпорядника майна арбітражного керуючого І.А. Борових або він зловживав процесуальними правами, та стверджує, зокрема, що інвентаризацію активів боржника було ним проведено у відповідності до вимог суду.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в ухвалі від 06.02.2025 у даній справі (яка не була оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили) господарський суд встановив наступні обставини:
- арбітражним керуючим розпорядником майна Борових І.А. не було проведено інвентаризації дебіторської заборгованості, актуальну інформацію щодо якої (первинні бухгалтерські та фінансові документи на 248 арк.) ТОВ "Рефілл" на суму 532 202 057,76 грн було надано керівником боржника (лист від 17.10.2023, вх. 101/1) та не співставлено з даними акту інвентаризації дебіторської заборгованості, який був підписаний раніше розпорядником майна боржника Борових І.А.; зазначене створило штучний та необґрунтований висновок зборів кредиторів (протокол № 2 від 06.12.2024) про наявність сумнівної дебіторської заборгованості у ТОВ "Рефілл", разом з тим, одним з великих дебіторів боржника є компанія SANDERLIN LIMITED на загальну суму 418 133 077,96 грн (10 090 261,50 доларів США, судові (арбітражні) витрати 43104,42 доларів США), вказані суми було підтверджено Рішенням Міжнародного комерційного суду про ТПП України від 23.12.2022 у справі № 85/2022, отже, є незрозумілим та документально непідтвердженим, на підставі яких висновків розпорядник майна та комітет кредиторів (протокол зборів № 2) відніс суму цієї дебіторської заборгованості, що є активом боржника, і у декілька разів перевищує суму визнаної судом кредиторської заборгованості, до сумнівного та безнадійного боргу, при відсутності будь-яких документів щодо проведення роботи зі стягнення з цього дебітора у встановленому законодавством порядку вказаної вище суми дебіторської заборгованості;
- розпорядником майна не виконано приписів ч.2 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства, де визначено, що розпорядник майна зобов'язаний подавати інформацію про фінансовий стан боржника, зокрема про дебіторів боржника, розмір заборгованості яких перевищує 5 відсотків сукупних вимог конкурсних кредиторів (зазначається найменування або ім'я, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та розмір заборгованості);
- відповідно до листів АТ "Ощадбанк" від 24.09.2024 залишок коштів на р/р ТОВ "Рефілл" складає 2 218, 00 грн, АК Банк "Південий" від 27.09.2024р. залишок коштів на р/р ТОВ "Рефілл" складає 2 893 595,76 грн, однак вказана інформація, як вважає суд, також не була доведена розпорядником майна до зборів кредиторів (протокол № 1 від 27.09.2024), оскільки в цьому протоколі зборів кредиторів відсутні будь-які посилання про наявність у ТОВ "Рефілл" активів;
- при проведенні інвентаризації активів боржника ТОВ "Рефілл" розпорядник майна Борових І.А. не довів недостатність або відсутність активів у боржника (дебіторської заборгованості), а здійснений арбітражним керуючим Борових І.А. аналіз фінансового стану ТОВ "Рефілл" було виконано формально, цей аналіз не підтверджено документально відомостями бухгалтерського та фінансового обліку боржника, не співставлено з реальним майновим станом ТОВ " Рефілл".
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про те, що він повною мірою та належним чином виконував свої обов'язки як розпорядника майна, спростовуються матеріалами справи.
Відповідно, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правомірно, керуючись принципами об'єктивності, розумності та справедливості, на підставі ретельного аналізу матеріалів справи дійшов висновку про те, що вимоги арбітражного керуючого стосовно розміру винагороди підлягають лише частковому задоволенню. При цьому в оскаржуваній ухвалі наведено докладне та переконливе обґрунтування як щодо фактичних підстав для зменшення розміру заявленої арбітражним керуючим суми, так і щодо розміру такого зменшення.
Заперечуючи проти часткової відмови судом першої інстанції у стягненні витрат арбітражного керуючого, апелянт водночас не наводить жодних доводів, які б спростовували висновок господарського суду про те, що витрати арбітражного керуючого на оплату бензину у розмірі 930,00 грн, які були понесені ним під час відрядження/поїздки до Господарського суду Харківської області 04.07.2023, не є витратами, які були понесені арбітражним керуючим Борових І.А. під час виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл", адже він був призначений розпорядником боржника лише 01.08.2023.
Отже, колегія суддів зазначає, що і в цій частині підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції також відсутні.
Апелянт також наполягає на тому, що суд мав встановити джерело оплати послуг розпорядника майна, а саме, зобов'язати боржника, ТОВ "Рефілл", виплатити арбітражному керуючому Борових І.А. суми основної грошової винагороди та витрат.
Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз.7 с.2 ст.30 КУзПБ, у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).
Колегія суддів також зазначає, що процедура банкрутства наразі триває, і виплату відповідних сум арбітражному керуючому може бути здійснено на кожному з її етапів.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.64 КУзПБ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури.
Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, такі витрати покладаються судом на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 15 липня 2020 року у справі № Б14/040-07/15-08, від 03 березня 2020 року у справі № 916/3600/15, від 26 лютого 2020 року у справі № 11/Б-921/1448/2013, від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 тощо).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки питання визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого за виконання ним повноважень, у тому числі розпорядника майна, після закінчення авансованих заявником коштів, чітко регламентовано нормами чинного законодавства (щодо застосування яких наявна також практика суду касаційної інстанції), відповідне питання не потребує додаткового визначення в ухвалі суду. Вимога апелянта про необхідність вказівки в оскаржуваній ухвалі місцевого суду щодо виплати розпоряднику майна його грошової винагороди та витрат, саме за рахунок боржника не є інструментом захисту прав арбітражного керуючого.
Також місцевим господарським судом обґрунтовано вказано, що станом на час розгляду заяви арбітражного керуючого про сплату грошової винагороди та витрат не встановлено наявності спору між ним та боржником, за рахунок коштів та майна якого вказані витрати мають стягуватися у будь-якому випадку, в силу вимог закону, а саме, вищенаведених приписів абз.7 с.2 ст.30 та п.1 ч.1 ст.64 КУзПБ. Отже твердження апелянта про те, що звернення розпорядника майна до боржника з вимогою про оплату суми грошової винагороди та витрат призведе до залежності арбітражного керуючого від боржника, суд апеляційної інстанції не вважає переконливими.
Будь-яких інших доводів, що спростовували б висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, заявником скарги не наведено.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження у справі та судовою колегією не встановлено порушення місцевим господарським судом норм права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Такий результат апеляційного перегляду з урахуванням приписів ст.129 ГПК України має наслідком покладення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Борових І.А. залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2025, постановлену за результатом розгляду клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Борових І.А. про оплату послуг та витрат від 05.03.2025 по справі №922/2640/23, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.07.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя М.М. Слободін