02 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/3220/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю:
прокурора - Ногіна О.М. - на підставі посвідчення від 01.03.2023 №072833,
від 1- го відповідача - не з'явився;
від 2- го відповідача - не з'явився;
від 3- го відповідача - не з'явився;
від 4- го відповідача - не з'явився;
від 5- го відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судового засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№3944) при розгляді апеляційної скарги Харківської міської ради (вх.583Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі №922/3220/24 (суддя Жиляєв Є.М., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 21.02.2025)
за позовом: Слобідської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків,
до 1 - го відповідача: Харківської міської ради, м. Харків,
до 2 - го відповідача: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до 3-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимус+", м.Харків,
до 4 - го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-плюс", м.Харків,
до 5 - го відповідача: ОСОБА_1 , м.Харків
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, витребування нежитлових приміщень,
Слобідська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ТОВ "Оптимус+", ТОВ "Благоустрій-плюс", ОСОБА_1 , в якому прокурор просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п.36 додатку “Перелік об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу» до рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 19.12.2012 №975/12;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.04.2013 №4984-В-С, укладений між Харківською міською радою, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та ТОВ "Оптимус+" (код ЄДРПОУ: 32674231), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. (реєстровий №860) щодо нежитлових приміщень №1-7 в підвальній частині житлового будинку літ.“А-9» загальною площею 350,2 кв.м, які розташовані за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 176 корп. 3;
- визнати недійсним договір іпотеки від 27.10.2020, укладений між ТОВ "Благоустрій-Плюс" (код 37875500) та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.10.2020, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 54803405 від 27.10.2020, номер запису про іпотеку: 38870532;
- витребувати нежитлові приміщення №1-7 в підвальній частині житлового будинку літ. “А-9» загальною площею 350,2 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 176 корп. 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52983063101) від ТОВ "Благоустрій-Плюс" (код 37875500), на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2025 позов задоволено; визнано незаконним та скасовано п.36 додатку “Перелік об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу» до рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 19.12.2012 №975/12; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29.04.2013 №4984-В-С, укладений між Харківською міською радою, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та ТОВ “Оптімус+», посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. (реєстровий №860) щодо нежитлових приміщень №1-7 в підвальній частині житлового будинку літ. “А-9» загальною площею 350,2 кв.м, які розташовані за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 176 корп. Визнано недійсним договір іпотеки від 27.10.2020, укладений між ТОВ "Благоустрій-Плюс" та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.10.2020, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 54803405 від 27.10.2020, номер запису про іпотеку: 38870532; витребувано нежитлові приміщення №1-7 в підвальній частині житлового будинку літ. “А-9» загальною площею 350,2 кв.м, які розташовані за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 176 корп. 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52983063101) від ТОВ "Благоустрій-Плюс" (код ЄДРПОУ 37875500) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради. Присуджено до стягнення з Харківської міської ради на користь Харківської обласної прокуратури - 2085,76грн. судового збору; присуджено до стягнення з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Харківської обласної прокуратури - 2085,76грн. судового збору; присуджено до стягнення з ТОВ "Оптимус+" на користь Харківської обласної прокуратури - 2085,76грн. судового збору; присуджено до стягнення з ТОВ "Благоустрій-плюс" на користь Харківської обласної прокуратури - 2085,76грн. судового збору; присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури - 2085,76грн. судового збору.
Харківська міська рада з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі №922/3220/24 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради; встановлено строк до 11.04.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 11.04.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 05.05.2025 о 10:30 годbys.
ТОВ "Благоустрій-плюс" також не погодилось з рішенням місцевого господарського суду та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі №922/3220/24 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Благоустрій-плюс"; об'єднано апеляційні скарги Харківської міської ради та ТОВ "Благоустрій-плюс" у справі №922/43220/24 в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду; встановлено строк до 11.04.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 11.04.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 05.05.2025 о 10:30год.
27.03.2025 Слобідська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до апеляційного господарського суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№3944), в якій зокрема просить суд:
- задовольнити заяву про забезпечення позову;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна 52983063101 (номер запису про право власності № 35792374), а саме: нежитлові приміщення №№ 1-7 в підвальній частині житлового будинку літ.“А-9» загальною площею 350,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 176, корп. 3, із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном;
- судові витрати покласти на відповідачів та стягнути за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову прокурор зазначає, що оскільки предметом цього спору є визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу та іпотеки недійсними витребування нежитлових приміщень з чужого незаконного володіння, тому, на думку прокурора, у разі задоволення позовних вимог нерухоме майно витребовується від ТОВ “Благоустрій-Плюс» на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відмовлено в задоволенні заяви Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову у справі №922/3220/24.
29.04.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшла ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2025 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №922/3220/24, якою витребувано у господарського суду Харківської області/Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №922/3220/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 у справі №922/3220/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий (суддя-доповідач) Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В., в зв'язку з відпусткою судді Радіонової О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-плюс" (вх.608Х/3) та Харківської міської ради (вх.583Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі №922/3220/24 до повернення матеріалів справи №922/3220/24 до Східного апеляційного господарського суду; ухвалено направити матеріали справи №922/3220/24 та матеріали оскарження ухвали по справі №922/3220/24 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.05.2025 у даній справі частково задоволено касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури; скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №922/3220/24 (колегія суддів: Істоміна О.А. - головуючий, Медуниця О. Є., Радіонова О.О.), а справу №922/3220/24 визначено передати до Східного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахував того, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відтак передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки прокурор не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів, які би підтверджували наявність обставин, передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, необхідних для забезпечення позову, то слід відмовити в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову у справі №922/3220/24.
Також колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної ухвали висновків Верховного Суду є обґрунтованими, а тому під час нового розгляду апеляційному господарському суду необхідно розглянути заяву прокурора про забезпечення позову з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник, та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваної ухвали, дослідити наявні у справі докази та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
18.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду повернулись матеріали справи №922/3220/24 разом з постановою Верховного Суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 задоволено заяву суддів Східного апеляційного господарського суду Істоміної О.А. (головуючий суддя), судді Медуниці О.Є. про самовідвід у справі №922/3220/24; справу №922/3220/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду між суддями Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, у зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід головуючого судді Істоміної О.А. та судді Медуниці О.Є., для розгляду справи №922/3220/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 призначити заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№3944) до розгляду на 02.07.2025 о 10:15год.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду прокурор підтримав подану про забезпечення позову, просив її задовольнити та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна 52983063101 (номер запису про право власності № 35792374), а саме: нежитлові приміщення №№ 1-7 в підвальній частині житлового будинку літ.“А-9» загальною площею 350,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 176, корп. 3, із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
Колегія суддів, розглянувши подану Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова заяву про забезпечення позову (вх.№3944 від 27.03.2025), зазначає наступне.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований статтями 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Колегія суддів зазначає, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 31.05.2023 у справі №906/1223/22, від 21.12.2022 у справі №911/121/22.
Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням встановлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі №915/577/22.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №910/4192/22, у немайнових спорах суд вживає заходів забезпечення позову з превентивною метою щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, та, зважаючи на завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), суд має встановити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
У справі №910/1040/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 зазначила, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
У постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі №915/577/22 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.
Предметом позову у даній справі є вимога прокурора до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ТОВ "Оптимус+", ТОВ "Благоустрій-плюс", ОСОБА_1 , в якому прокурор просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п.36 додатку “Перелік об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу» до рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 19.12.2012 №975/12;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.04.2013 №4984-В-С, укладений між Харківською міською радою, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та ТОВ "Оптимус+" (код ЄДРПОУ: 32674231), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. (реєстровий №860) щодо нежитлових приміщень №1-7 в підвальній частині житлового будинку літ.“А-9» загальною площею 350,2 кв.м, які розташовані за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 176 корп. 3;
- визнати недійсним договір іпотеки від 27.10.2020, укладений між ТОВ "Благоустрій-Плюс" (код 37875500) та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.10.2020, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 54803405 від 27.10.2020, номер запису про іпотеку: 38870532;
- витребувати нежитлові приміщення №1-7 в підвальній частині житлового будинку літ. “А-9» загальною площею 350,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52983063101) від ТОВ "Благоустрій-Плюс" (код 37875500), на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.
27.03.2025 Слобідська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до апеляційного господарського суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№3944), в якій просила суд задовольнити заяву про забезпечення позову та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна 52983063101 (номер запису про право власності № 35792374), а саме: нежитлові приміщення №№ 1-7 в підвальній частині житлового будинку літ.“А-9» загальною площею 350,2 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном;
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову прокурор посилається на те, що враховуючи наявність іпотечного договору від 27.10.2020 існує припущення про існування реальної загрози того, що 4-ий відповідач - ТОВ "Благоустрій-Плюс", виступаючи зареєстрованим власником спірної майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Вказане, на думку заявника, фактично знівелює мету судового захисту та матиме наслідком не поновлення прав та інтересів держави.
Прокурор також зазначає, що судове рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для державної реєстрації права власності на відповідне майно за його власником, що передбачено пунктом 67 постанови Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 №1127.
Враховуючи викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
На думку заявника, вказаний спосіб забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, носить матеріальний характер, власником спірного майна є 4-й відповідач - ТОВ "Благоустрій -Плюс", а відсутність обтяжень не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.
Сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (ТОВ "Благоустрій-Плюс") вільно розпоряджатися останнім.
Отже, на думку заявника, існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна може розпорядитись своєю власністю на власний розсуд у будь-який час.
Крім того, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.
Обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежую
Колегія суддів зазначає, що по суті подана прокурором заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення 4-го відповідача - ТОВ "Благоустрій-Плюс" від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.
При цьому, прокурором не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими чинне законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Так, за приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, прокурором не надано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, необхідних для застосування заходів для забезпечення позову, а саме, які б свідчили, що 4-м відповідачем здійснюються дії, що в майбутньому утруднять або зроблять неможливим виконання рішення суду.
Прокурором в заяві про забезпечення позову не наведено будь-яких обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, в тому числі і дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна.
Докази того, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, станом на час розгляду справи є об'єктом купівлі-продажу, міни, дарування тощо, до заяви про забезпечення позову суду не надані.
Самі лише посилання прокурора на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, судова колегія зазначає, що дана господарська справа №922/3220/24 розглядається судами вже майже 9 місяців (провадження у справі відкрито 17.09.2024) і за цей час 4-им відповідачем - ТОВ "Благоустрій -Плюс" не було вчинено жодних дій, які б могли утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, що свідчить про безпідставність аргументів прокурора щодо реальності ризику відчуження майна, державна реєстрація права власності якого оскаржується.
Окремо слід зазначити, що 26.11.2024 прокурор вже звертався до господарського суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення №№ 1-7 в підвальній частині житлового будинку літ. "А-9" загальною площею 350,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Харків, проспект Гагаріна, буд.176, корп.3, із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
Проте, ухвалою господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів дійшла висновку, що зазначені в заяві про забезпечення позову аргументи прокурора щодо реальної підстави (з урахуванням закінчення строку виконання основного зобов'язання) звернути стягнення у будь-який спосіб на спірне майно та/або продати його третім особам, або обтяжити майно новими іпотеками, передати майно в оренду, управління чи іншим чином розпорядитись гуртожитком у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову - є лише припущеннями, що не є достатньо обґрунтованими підставами для застосування заходів забезпечення позову.
За наведених обставин, на переконання судової колегії, заявлені заходи забезпечення позову не відповідають вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності та доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, а тому суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Відмовити в задоволенні заяви Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову у справі №922/3220/24 (вх.№3944 від 27.03.2025).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями. Порядок та строки оскарження ухвали передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий