ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
02 липня 2025 року Справа № 906/266/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Переходько К.В.,
представники учасників справи:
позивача - Шпортило Я.І.;
відповідача - Кєєр О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баранівка-Агро» на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.03.2025, повний текст якої складено 31.03.2025 у справі №906/266/25 (суддя Нестерчук С.С.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Парфенова Ігоря Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баранівка-Агро»
про стягнення 1 220 091,58 грн заборгованості по розрахунках та пені
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.03.2025 до Товариства з обме-женою відповідальністю «Баранівка Агро» застосовано процесуальний примус у вигляді штрафу у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у зв'язку з неподанням у строк відзиву на позов, встановлений законом. Присуджено до стягнення 3 028,00 грн.(т.1, арк.справи 84-85).
Не погоджуючись з ухваленим процесуальним рішенням, ТОВ «Баранівка-Агро» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з скаргою, в якій просить визнати поваж-ними причини пропуску та поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 07.04.2025 у справі №906/266/25 про застосування заходів процесуального примусу до ТОВ «Баранівка-Агро».(т.2, арк.справи 31-38).
Апелянт зазначає, що клопотався перед судом першої інстанції про продовження строку на подання відзиву для надання обґрунтованих заперечень на позовну заяву. Натомість господарсь-кий суд, мотивуючи власні доводи про наявність свідомого ігнорування Відповідачем процесуаль-ного обов'язку, повважав, що разом з клопотанням про поновлення строку Відповідачем не подано відзиву, тому застосував до Відповідача захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3028,00 грн.
Водночас, Скаржник зауважує, що відмовляючи у задоволенні клопотання про продовжен-ня процесуального строку, суд першої інстанції самостійно надав Відповідачу можливість подати відзив на позовну заяву до 31.03.2025, тим самим фактично продовживши строк на подання відзиву на позовну заяву.
На думку Відповідача, такі дії суду першої інстанції, зважаючи на застосування заходів процесуального примусу до Відповідача є нелогічним та таким, що не відповідають попереднім діям суду, оскільки наданням строку для подачі відзиву до 31.03.2025 суд першої інстанції визнав доводи Відповідача про необхідність продовження строку на подання відзиву та не вбачав у цьому зловживання процесуальними правами, оскільки в такому б випадку суд не встановив би додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву до 31.03.2025.
Апелянт зауважує на тому, що подання відзиву є правом, а не обов'язком Відповідача.
Крім того, неподання відзиву у встановлений строк у даному випадку не свідчить про зловживання Відповідачем процесуальним правом або ж про невиконання встановленого судом обов'язку, оскільки суд першої інстанції взагалі не зобов'язував Відповідача до вчинення будь-яких процесуальних дій, що узгоджується зі змістом ухвали про відкриття провадження у даній справі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, поновлено строк на оскарження ухвали господарського суду Житомирської області від 25.03.2025 у даній справі, відкрито апеляційне провадження у справі №906/266/25 та призначено до розгляду на 02.07.2025 о 12:00 год.
13.06.2025 за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив, в якому ФОП Парфенов І.М. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Баранівка-Агро» на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.03.2025 у справі №906/266/25, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.(т.2, арк.справи 95-99).
Ухвалами суду від 17.06.2025 та від 27.06.2025 задоволено клопотання представника Парфенова І.М. - адвоката Шпортило Я.І. та представника ТОВ «Баранівка-Агро» - адвоката Кєєр О.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(т.2, арк.справи 147, 150, 196-197, 193).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.07.2025 представник ТОВ «Баранівка-Агро» підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задоволити, а представник ФОП Парфенова І.М. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2025 року ФОП Парфенов І.М. звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ «Баранівка-Агро» 823200,78 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування сільськогосподарською технікою та 200 640,71 грн пені згідно укладеного договору №18/10/22 від 18.10.2022, а також 145 977,48 грн інфляційних втрат та 50 272,61 грн -3% річних.(т.1, арк.справи 1-5).
Ухвалою від 06.03.2025 господарський суд Житомирської області від 06.03.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.03.2025. Крім того, даною ухвалою суд першої інстанції роз'яснив учасникам справи про право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Визначив Відповідачеві п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановив Відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов, а для подання заперечень - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснив Відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.(т.1, арк.справи 38).
24.03.2025 представник ТОВ «Баранівка-Агро» надав суду першої інстанції клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.(т.1, арк. справи 53-54).
Ухвалою суду від 25.03.2025 суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ «Баранівка-Агро» - адвоката Кєєр О. С. про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та встановив Відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 31.03.2025.(т.1, арк.справи 68).
Як зазначалося раніше, господарський суд Житомирської області ще однією ухвалою від 25.03.2025 застосував до ТОВ «Баранівка Агро» процесуальний примус у вигляді штрафу.(т.1, арк. справи 84-85).
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга обгрунтована та підлягає до задоволення, з огляду на наступне:
Предметом апеляційного оскарження є правомірність застосування до ТОВ «Баранівка-Агро» заходів процесуального примусу у вигляді.
Статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. зловживан-ня правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав та свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Зловживання процесуальними правами це процесуальне правопорушення, яке характеризу-ється умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкод-жання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зло-вживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/ 6116/20).
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесу-альні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначе-ним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
Верховний Суд зазначив, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/ 2737/17).
Зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань господарського судочинства. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних право-вих наслідків, здійснює процесуальні дії, з якими закон пов'язує настання таких наслідків, при цьому її дії мають штучний характер, тобто не ґрунтуються на об'єктивних обставинах.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти умисні і несумлінні дії учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав усупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкод-жанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтова-ному перевантаженні роботи суду.
Процесуальні права надані законом особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню. Щоразу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Частиною 1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право: 1) ознайом-люватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судо-вого засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
За приписами ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші про-цесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1, 5, 8, 9 ст.165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч.1-2 ст.178 ГПК України, встановлено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поваж-них причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З правового аналізу вищевказаних процесуальних норм вбачається, що подання відзиву на позовну заяву (відзив) до суду є правом відповідача, а не його обов'язком.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що згідно ч.3 ст.42 ГПК України, у випадку невико-нання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ст.131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Заходами процесуального примусу, згідно зі ст.132 ГПК України, є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 135 ГПК України встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуаль-них обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою 06.03.2025 про відкриття провадження у справі №906/266/25, поміж іншого, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали, а для подання заперечень - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснив Відповідачеві, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в межах 15-денного строку - 21.03.2025 представником ТОВ «Баранівка-Агро» подано клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.(т.1, арк.справи 53-54).
Як вбачається з протоколу судового засіданні від 25.03.2025 (т.1, арк.справи 66-67) суд першої інстанції відмовив Відповідачу у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву, встановив строк для подання відзиву до 31.03.2025, однак присудив до стягнення з ТОВ «Баранівка-Агро» в дохід державного бюджету штраф в сумі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання колегії суддів, такі процесуальні дії суду першої інстанції є помилковими, оскільки, як зазначалося вище, подання суду відзиву на позовну заяву є правом відповідача, а не його обов'язком. Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі від 06.03.2025 суд першої інстанції застережив про можливість вирішення спору за наявними матеріалами справи в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, тобто справу можна було розглянути і без відзиву на позов.
Відповідно до частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 43 ГПК України).
Питання про наявність/відсутність фактів зловживання сторонами процесуальними правами вирішується судом у кожному конкретному випадку з комплексним урахуванням обставин справи, що унеможливлює формування універсального підходу до всіх спірних правовідносин з метою його подальшого застосування.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2025 у справі №40/115.
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що неподання Відповідачем відзиву не призводило до затягування розгляду справи по суті, оскільки суд першої інстанції був вправі розглянути справу за наявними матеріалами справи. Крім того, право Відповідача на подання відзиву не підпадає під перелік дій, які процесуальним законом визнаються такими, що суперечать завданню господарського судочинства і, відповідно, наведені в пункті 1 частини другої статті 43 ГПК України.
З мотивів наведених вище, у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави кваліфікувати неподання Відповідачем у 15-денний строк відзиву на позов як зловживання процесуальними правами та застосовувати права, передбачені статтею 43 ГПК України.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неправильне застосування норм процесуального права та невідповідність обставинам справи висновків, викладених в ухвалі, що призвело до ухвалення неправильного судового рішення.
Керуючись ст.34,73,74,86,232,233,240,255,271,275,277,282,284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баранівка-Агро» на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.03.2025 у справі №906/266/25 задоволити.
2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.03.2025 у справі №906/266/25 про стягнення з Відповідача 3 028 грн штрафу - скасувати.
3. Матеріали справи №906/266/25 повернути до господарського суду Житомирської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Розізнана І.В.