вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" липня 2025 р. Справа№ 910/14042/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 03.07.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Киченок Андрія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 (повний текст складено і підписано 07.04.2025)
у справі № 910/14042/24 (суддя - Карабань Я.А.)
за позовом Адвокатського бюро «Киченок Андрія»
до Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство»
про стягнення 692 400,00 грн.
та
за зустрічним позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство»
до Адвокатського бюро «Киченок Андрія»
про визнання договору розірваним та зобов'язання повернути документи
Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача за зустрічним позовом (далі відповідач) коштів в сумі 692 400,00 грн., які становлять вартість наданих позивачем за первісним позовом (далі позивач/адвокатське бюро) у серпні-жовтні 2024 року за укладеним з відповідачем за первісним позовом (далі відповідач/клієнт/фонд) договором про надання правничої допомоги №09-08/2024 від 09.08.2024, але неоплачених послуг.
Позивач зазначає, що заявлена до стягнення сума становить вартість наданих за вказаним договором у серпні-жовтні 2024 року послуг понад тих послуг, надання яких оплачено гонораром у формі щомісячної абонентської плати, а також погодженої у договорі суми фіксованої плати за жовтень 2024 року.
Відповідач проти задоволення первісного позову заперечив, пославшись на те, що сторонами погоджено фіксований розмір гонорару в формі щомісячної абонентської плати, будь-які інші послуги ним не узгоджувались та погоджувались, а тому заявлені до стягнення позивачем вимоги є безпідставними і оплаті не підлягають.
Крім того відповідач зазначив, що, з огляду на направлення ним відповідачу вимоги про дострокове розірвання спірного договору, такий договір є припиненим.
Зустрічний позов заявлено про визнання договору про надання правничої допомоги №09-08/2024 від 09.08.2024 розірваним з 07.10.2024, а також зобов'язання відповідача повернути отримані документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншим особам в ході виконання доручення.
Зустрічні позовні вимоги, з посиланням на ст.ст. 651, 907 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст.29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльністю», обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання правничої допомоги №09-08/2024 від 09.08.2024, в зв'язку з чим відповідач відмовився від такого договору в односторонньому порядку.
Позивач проти задоволення зустрічного позову заперечив, пославшись на те, що:
- спірним договором не встановлено право відповідача на розірвання такого договору в односторонньому порядку;
- сплата гонорару є обов'язковою передумовою для розірвання договору про надання правничої допомоги;
- відповідач не надає доказів неналежного виконання позивачем умов спірного договору.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява свідка, у прийнятті якої суд першої інстанції протокольною ухвалою від 11.02.2025 відмовив, з посиланням на те, що така заява, яка в розумінні ч. 1 ст. 73 ГПК України є доказом, подана ОСОБА_1 , тобто особою, яка не є стороною по справі, іншим учасником справи або їх представником, що свідчить про те, що вказана особа неуповноважена на подання доказів у справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24:
- первісний позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 30 258,06 грн. основного боргу та 363,10 грн. судового збору, у задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено;
- у задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
При розгляді спору сторін суд першої інстанції:
- дослідивши умови спірного договору разом з додатковою угодою виснував, що сторонами погоджено в серпні 2024 року фіксовану абонентську плату за надані позивачем послуги в сумі 50 000,00 грн. за місяць, а починаючи з вересня 2024 року в сумі 134 000,00 грн. на місяць, тоді як усі інші витрати та послуги мають обов'язково погоджуватись з клієнтом, у тому числі шляхом укладення окремих угод, зауваживши на тому, що доказів погодження адвокатським бюро усіх інших витрат та послуг, які вказані в актах наданих послуг, з клієнтом чи їх замовлення останнім, у тому числі доказів укладення окремих угод матеріали справи не містять;
- встановив, що відповідач перерахував позивачу у повному обсязі фіксовану абонентську плату за серпень та вересень 2024 року;
- зазначив, що надані позивачем акти приймання-передачі послуг: №1-2 від 30.08.2024 на суму 270 000,00 грн., №3 від 30.09.2024 на суму 396 800,00 грн. і №4 від 31.10.2024 на суму 160 000,00 грн., не можуть бути прийнятті судом до уваги, адже не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів оскільки не містять підпису обох сторін;
- не прийняв до уваги доручення від 28.08.2024, що видане від імені клієнта заступником голови фонду ОСОБА_1 на виконання рішення загальних зборів учасників фонду, оскільки, по-перше, копії такого рішення загальних зборів суду надано не було, по-друге, як зазначає відповідач, ОСОБА_1 не уповноважувалась на видачу такого доручення, по-третє, керівником фонду є саме Вембер Є.В. , який підписував спірні договір та додаткову угоду до нього, вказавши, що лише останній міг видавати подібні доручення за договором;
- врахував, що відповідачем направлялись заперечення на акти наданих послуг і саме незгода з вартістю послуг в таких актах стала підставою для відмови від спірного договору;
- зазначивши, що жодним нормативним документом, враховуючи контекст даних спірних правовідносин, не передбачено можливості надання особі (клієнту) примусової правової допомоги, або допомоги без згоди такої особи, а тому договір про надання правової допомоги має бути консенсуальним і каузальним та має містити умову про право клієнта в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку та, що спірний договір містить умови одностороннього припинення договору клієнтом, при цьому будь-яких додаткових умов чи особливостей щодо порядку такого розірвання договір не містить, визнав, що в силу приписів ст. 907 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідач як замовник має безумовне право на дострокове розірвання спірного договору в односторонньому порядку, яке він використав шляхом направлення листа від 07.10.2024, тоді як у позивача відсутнє право на відмову в такому розірванні, оскільки жодним нормативним документом не передбачено можливості надання особі (клієнту) примусової правової допомоги, або допомоги без згоди такої особи, дійшов до висновку про те, що спірний договір припинив свою дію 07.10.2024, внаслідок його розірвання в односторонньому порядку відповідачем.
З огляду на встановлені вище обставини, суд першої інстанції:
- вказавши, що оскільки предметом зустрічного позову в даній справі є конкретно сформульована вимога про визнання розірваним спірного договору з 07.10.2024, що свідчить про те, що відповідач фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому, виснував, що такий спосіб захисту порушеного права, щодо цієї позовної вимоги є неналежним та неефективним та, з огляду на вказане, відмовив у задоволенні зустрічного позову в цій частині;
- відмовив у задоволенні зустрічного позову в частині зобов'язання позивача повернути отримані документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншим особам в ході виконання доручення, пославшись на те, що відповідачем не зазначено переліку документів, які суду необхідно зобов'язати позивача повернути, а також не надано жодного доказу про передання останньому будь-яких документів, що свідчить про необґрунтованість зустрічного позову в частині вказаних позовних вимог, зауваживши на тому, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 було витребувано у відповідача письмову заяву із зазначенням переліку документів, які він просить суд зобов'язати повернути позивача, а також докази передання останньому таких документів, однак, на виконання ухвали суду відповідач повідомив, що в нього немає точного переліку документів, які фонд просить суд зобов'язати відповідача повернути, а також доказів передання останньому таких документів, оскільки позивач не звітував відповідачу щодо отримання таких документів в процесі надання правничої допомоги, а у відповідача відсутні будь-які дані про те, які саме документи, що стосуються чи можуть стосуватись діяльності відповідача, його прав та обов'язків, отримувало АБ «Киченок Андрія» під час надання правничої допомоги як в судових інстанціях, так і в інших органах державної влади;
- частково задовольнив вимоги за первісним позовом, а саме стягнув фіксовану абонентську плату за 7 днів жовтня 2024 року, зазначивши, що;
1) спірний договір розірвано 07.10.2024, а належних та допустимих доказів на підтвердження факту погодження і замовлення відповідачем, як і доказів отримання останнім послуг на суму, що перевищує розмір погодженої фіксованої щомісячної плати матеріали справи не містять та позивачем, у порядку встановленому ГПК України, надано не було, що свідчить про те, що позивач має право на отримання вартості наданих послуг саме в погодженому сторонами розмірі, а саме за серпень 2024 року - 50 000,00 грн., вересень 2024 року - 134 000,00 грн. та враховуючи дату розірвання договору за 7 днів жовтня 2024 року, тобто в сумі 30 258,00 грн.;
- відповідачем повністю сплачено позивачу за первісним позовом погоджену спірним договором щомісячну абонплату за серпень та вересень 2024 року (всього 184 000,00 грн.), а позивачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у первісній позовній заяві обставин щодо погодження та надання відповідачу послуг на всю заявлену до стягнення суму.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Адвокатське бюро «Киченок Андрія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24 в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення 662 141,94 грн. в повному обсязі, ухвалити в цій частині нове рішення, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання правничої допомоги №01-03/11 від 01.11.2024 в розмірі 692 400,00 грн.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні повної суми заборгованості за надані послуги у розмірі 662 141,94 грн. є незаконним та необґрунтованим.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- визначаючи наявність/відсутність підстав для оплати наданих послуг (виконаних робіт) робіт у випадку непідписання замовником відповідних актів прийняття наданих послуг (виконаних робіт), суд повинен виходити з доведення/недоведення сторонами факту реального надання послуг (виконання робіт), адже непідписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/ або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг (робіт);
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність погодження відповідачем обсягу наданих апелянтом послуг понад абонентську плату, не надавши належної оцінки сукупності доказів та фактичним обставинам, не врахувавши відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідача щодо надання таких послуг;
- оскаржуваним рішенням встановлено, що відповідачем неначебто були направлені заперечення на акти наданих послуг, проте дані обставини повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами;
- висновок суду про відсутність погодження додаткових послуг спростовується:
1) письмовим дорученням від 28.08.2024, виданим заступником Голови фонду ОСОБА_1 (призначеною Наказом №3-к від 20.08.2024), яке містить детальний перелік складних та об'ємних завдань для апелянта на вересень-жовтень 2024 року;
2) усними вказівками Голови фонду Вембера Є.В.:
3) фактичним узгодженням та обізнаністю відповідача про що свідчать матеріали листування у спільному чаті;
- судом першої інстанції не взято до уваги письмову заяву свідка, про допит якого було заявлено позивачем у судовому засіданні;
- суд першої інстанції порушив принципи свободи та обов'язковості договору (ст. 6, 627, 629 ЦК України ), проігнорувавши п. 4.6 та 4.8 додаткової угоди №1 щодо порядку прийняття послуг, якими встановлено, що акт вважається погодженим та підписаним фондом, якщо протягом 5 робочих днів після отримання фонд не направив обґрунтовані письмові заперечення;
- оскаржуване рішення не містить жодних обґрунтувань права відповідача на розірвання договору з моменту направлення повідомлення про таке розірвання.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 справа № 910/14042/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Сулім В.В., судді Кропивна Л.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі № 910/14042/24 заяву про самовідвід судді Суліма В.В. від розгляду апеляційної скарги Адвокатського бюро «Киченок Андрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24 задоволено, справу № 910/14042/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
Розпорядженням в. о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 № 09.1-07/211/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14042/24.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 справа № 910/14042/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Кравчук Г.А.
З урахуванням того, що апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі № 910/14042/24 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14042/24; відкладено вирішення питання щодо відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Адвокатського бюро «Киченок Андрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24.
12.05.2025 матеріали справи № 910/14042/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 910/14042/24 апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Киченок Андрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; надано Адвокатському бюро «Киченок Андрія» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати (доплати) судового збору у розмірі 1 948,00 грн.
20.05.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься квитанція № 3099-2757-6592-1921 від 19.05.2025 про сплату (доплату) 1 948,00 грн., в призначенні платежу вказано: «судовий збір за скаргою АБ «Киченок Андрія», на рішення від 25.03.2025, справа 910/14042/24, Північний апеляційний господарський суд».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адвокатського бюро «Киченок Андрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/14042/24 призначено до розгляду на 03.07.2025 о 10 год. 20 хв.
30.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на правильність обставин, які встановлені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, також додатково зауваживши на тому, що:
- будь-яких додаткових угод про надання фонду послуг адвокатським бюро не укладалось, будь-якого погодження (усного, письмового) фондом послуг та витрат на надання послуг, які б виходили поза межі абонентської плати, фонд не надавав, а посилання апелянта на листування у месенджері також не підтверджує таких обставин;
- адвокатське бюро не звітувало Голові фонду про результати своєї роботи в рамках надання правничої допомоги за спірним договором, не надавало будь-яких документів щодо результатів своїх дій, не надсилало таких документів засобами поштового зв'язку, чи засобами електронного зв'язку, чи у будь-яких месенджерах;
- безпідставним є і посилання апелянта на скан-копію доручення від 28.08.2024, яке підписано заступником голови Фонду ОСОБА_1, оскільки жодних рішень/наказів Голови фонду, Правління фонду, Наглядової Ради фонду та Загальних Зборів фонду щодо уповноваження ОСОБА_1 на надання адвокатському бюро будь-яких доручень в рамках спірного договору, а також на підписання таких документів не приймалось. Крім того, відповідно до п. 5.24 Статуту фонду, заступник Голови фонду діє на підставі довіреностей, виданих Головою фонду, а жодних довіреностей гр. ОСОБА_1 . Головою фонду не видавалося. У вказаному документі не вказано, на виконання якого саме рішення Загальних Зборів фонду, його номеру та дати, ОСОБА_1 надавала таке доручення, а також на якій підставі мала право його підписувати. На ОСОБА_1 фондом не було видано жодного доручення чи довіреності на виконання таких дій;
- судом першої інстанції цілком вірно не прийнято до уваги письмову заяву свідка ОСОБА_1 , оскільки така заява подана особою, яка не є стороною по справі, іншим учасником справи або їх представником, а тому неуповноважена на подання доказів у справі. При цьому слід зауважити, що ОСОБА_1 є зацікавленою особою, що підтверджується наступним:
1) з 12.10.2024 ОСОБА_1 не мала жодних повноважень на представництво інтересів фонду та, відповідно, не мала права підписувати від імені фонду будь-які документи, оскільки наказом Голови фонду № 4-к від 12.10.2024 ОСОБА_1 звільнено від обов'язків заступника Голови фонду, а 29.10.2024 ОСОБА_1 подала Голові фонду заяву про вихід зі складу учасників БО «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство», 07.11.2024 Правлінням фонду прийнято рішення про припинення участі ОСОБА_1 у фонді, яке 08.11.2024 підтримано загальними зборами учасників фонду;
2) вказані інформація є загальновідомою, була оприлюднена як на веб-сайті фонду, так і самою ОСОБА_1 на її власній сторінці у Facebook;
3) 02.12.2024 Головою фонду було скасовано електронну довіреність від 29.10.2024, яка була видана на ім'я ОСОБА_1 в порядку передоручення;
4) натомість, 02.01.2025 ОСОБА_1 від імені фонду до суду першої інстанції було подано заяву до суду про залишення зустрічної позовної заяви фонду без розгляду з підстав відсутності спірних обставин згідно ст. 236 ГПК України;
5) згідно відкритих даних сайту Судової влади України, ОСОБА_1 являється одним із захисників керівника АБ «Киченок Андрія» - ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000301 від 12.10.2022, тобто надає правову допомогу ОСОБА_4 та відповідно, як адвокат, має діяти в його інтересах як клієнта;
- Акт № 1-2 за серпень на суму 270 000,00 грн. був виставлений фонду лише у жовтні 2024 року, тобто поза межами встановленого спірним договором строку (не пізніше першого числа місяця наступного за звітним), а саме після вимоги фонду про розірвання спірного договору, що свідчить про те, що у фонду були відсутні будь-які правові підстави для надання окремих заперечень на вказаний акт. В свою чергу отримавши акт № 3 за вересень 2024 року на суму 396 800,00 грн., фонд висловив свої обґрунтовані заперечення у вимозі про розірвання спірного договору у строк, встановлений таким договором;
- апелянт, посилаючись на недобросовісність з боку фонду, замовчує факт грубого порушення АБ «Киченок Андрія» Правил адвокатської етики, які виразились у відмові від розірвання договору про надання правової допомоги з клієнтом (фондом), відмові від припинення здійснення представництва та захисту клієнта (фонду), не інформування та непогодження з клієнтом (фондом) щодо подання скарг та інших процесуальних документів в інтересах клієнта (фонду), а також продовження здійснення АБ «Киченок Андрія» представництва та надання інших видів правничої допомоги фонду всупереч двічі висловлений вимозі про розірвання договору та припинення такої правової допомоги.
01.07.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи розгляду справи, в якому заявник, з посиланням не можливість були присутнім в судовому засіданні представника позивача через перебування з 03.07.2025 року по 17.07.2025 у запланованій щорічній відпустці, просить визнати поважними причини неявки в судове засідання представника позивача та відкласти судовий розгляд справи №910/14042/24 на іншу дату
Порадившись на місці, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого позивачем клопотання про відкладення з огляду на наступне.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 03.07.2025 у цій справі уповноваженого представника позивача та зауважує відповідачу на тому, що за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником позивача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано.
Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 03.07.2025 за відсутності уповноваженого представника позивача. Відсутність представника позивача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію позивача викладено у апеляційній скарзі, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов'язковою.
Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
Позивач представників в судове засідання не направив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача, за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Станом на 03.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
09.08.2024 позивач (адвокатське бюро) та відповідач (клієнт) уклали договір про надання правничої допомоги №09-08/2024 (далі договір), в п. 1 якого погодили, що адвокатське бюро надаватиме юридичну допомогу та здійснюватиме представництво клієнта щодо захисту його прав і законних інтересів у господарських справах, питаннях ведення господарської діяльності.
Відповідно до п. 4 договору визначення розміру щомісячної абонентської плати залежить від ступеню складності доручення, обсягу правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та виконання окремих доручень клієнта.
Сторони, попередньо погодили розмір гонорару (винагороди) у формі щомісячної абонентської плати, що складає 50 000,00 гривень на місяць. Розмір гонорару включає п'ять годин роботи адвоката/адвокатів адвокатського бюро під час надання правової допомоги.
Підставою для оплати гонорару є акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок, які надсилаються клієнту, за погодженими сторонами способами, адвокатським бюро на електронну адресу/месенджери/засобами поштового зв'язку/цінним листом з описом вкладення/новою поштою. Оплата гонорару здійснюється протягом 5 робочих днів з дня отримання акту приймання передачі та рахунку.
Клієнт додатково оплачує адвокату погоджені витрати адвокатського бюро, які останнє понесло для виконання обов'язків за цим договором (обов'язкові платежі, витрати на відрядження, тощо). Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково без укладення письмових додаткових договорів. В разі надходження від клієнта доручень, які не є предметом цього договору, клієнт відшкодовує усі понесені витрати, пов'язані з виконанням такого додаткового доручення, та окремо оплачує суму гонорару (винагороду) згідно додаткового рахунку, наданого клієнт адвокатським бюро.
Клієнт додаткового компенсує адвокатському бюро всі інші погоджені витрати на здійснення адвокатського провадження.
У п. 6 договору сторонами погоджено, що даний договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи клієнта, діє протягом невизначеного строку, а в ході кримінального процесу доти, доки не будуть вичерпані всі надані національним законодавством засоби захисту і в справі не буде прийнято остаточного рішення.
Договір може достроково припинено за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених цим договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики. При цьому клієнт зобов'язаний сплатити адвокатському бюро гонорар за всю роботу, що виконана чи підготовлена до виконання, а адвокатське бюро зобов'язане повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням договору.
01.09.2024 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору (далі додаткова угода), згідно з умовами якої внесено зміни до п. 4 договору в наступній редакції:
«Визначення розміру щомісячної абонентської плати залежить від ступеню складності доручення, обсягу правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та виконання окремих доручень клієнта, гонорар сплачується адвокатському бюро в повному обсязі.
4. Виплата гонорару, винагороди (гонорару успіху) та витрат, пов'язаних з наданням правової (правничої) допомоги:
4.1. За надану правову допомогу клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар та винагороду (бонус успіху), відповідно до окремої додаткової угоди (додаткових угод) до цього договору, тощо.
4.3. Клієнт сплачує (відшкодовує) адвокатському бюро витрати пов'язані з наданням правової допомоги, відповідно до окремої додаткової угоди (додаткових угод) до цього договору, тощо.
4.4. Виконання грошових зобов'язань з оплати гонорару, винагороди (бонусу успіху) та відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, здійснюється клієнтом згідно відповідного акту (ів) здачі-приймання адвокатських послуг (правової допомоги). При цьому окремою додатковою угодою (додатковими угодами) до цього договору може бути передбачена авансова (попередня) оплата (повна або часткова) гонорару, винагороди (бонусу успіху) та відшкодування витрат.
4.5. Сторони домовились, що передача від адвокатського бюро до клієнта відповідного акту (ів) здачі-приймання адвокатських послуг (правової допомоги) або окремої додаткової угоди (додаткових угод) вказаних в п.4.4. цього договору, відбувається шляхом направлення в письмовому вигляді на юридичну адресу клієнта та електронну адресу клієнта, не пізніше першого числа місяця наступного за звітним, якщо інший строк оплати не визначено у відповідній додатковій угоді (додаткових угодах) до цього договору.
4.6. Клієнт, отримавши в порядку, визначеному п.4.5 договору акт здачі-приймання адвокатських послуг, зобов'язаний розглянути такий акт або таку окрему угоду протягом наступних 5 робочих днів, та у разі відсутності заперечень підписати, або в строки, вказані в цьому пункті договору направити адвокатському бюро письмове обґрунтоване заперечення.
4.7. Підписаний акт здачі-приймання адвокатських послуг (правової допомоги) або окрема додаткова угода (додаткові угоди) до цього договору, чи обґрунтовані заперечення, направляються клієнтом адвокатському бюро таким чином: направлення в письмовому вигляді на юридичну адресу адвокатського бюро та повідомлення на електронну пошту адвокатського бюро.
4.8. Клієнт підписуючи цю додаткову угоду підтверджує, що він обізнаний та не заперечує щодо наступних умов договору: відповідний акт здачі-приймання наданих послуг або окрема додаткова угода до цього договору вважаються погодженими та підписаними клієнтом, якщо протягом строку, вказаного в п.4.6. договору клієнт не направив адвокатському бюро обґрунтовані письмові зауваження в порядку, встановленому п.4.7. договору.
Згідно з п.4.9. додаткової угоди сторони домовились, що вартість однієї години роботи адвоката, адвокатів адвокатського бюро під час надання правової допомоги складає 6 400, 00 грн. на годину.
Сторони домовилися та погодили розмір гонорару (винагороди) у формі щомісячної абонентської плати, що дорівнює 21 годині на місяць та складає 134 400,00 грн.
Відповідно до пунктів 4.9.1. та 4.10. розмір щомісячного гонорару за надання правової допомоги визначається в окремій додатковій угоді (додаткових угодах) про оплату, що є невід'ємною частиною цього договору. Розмір винагороди (бонусу успіху) за надання правової допомоги та строк його виплати визначаються в окремій додатковій угоді (додаткових угодах) про оплату такої винагороди, що є невід'ємною частиною цього договору.
Звертаючись до суду з первісним позовом позивач зазначає про те, що відповідачем не у повному обсязі було оплачено надані за договором послуги, а загальна сума заборгованості відповідача становить 692 400,00 грн. та складається з вартості наданих за договором у серпні-жовтні 2024 року послуг понад тих послуг, надання яких оплачено гонораром у формі щомісячної абонентської плати, а також погодженої у договорі суми фіксованої плати за жовтень 2024 року.
Зустрічний позов заявлено про визнання договору про надання правничої допомоги №09-08/2024 від 09.08.2024 розірваним з 07.10.2024, а також зобов'язання відповідача повернути отримані документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншим особам в ході виконання доручення.
Правові позиції сторін детально викладені вище.
Суд першої інстанції первісний позов задовольнив частково, у задоволенні зустрічного позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами правочин є договором про надання правової допомоги.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч. 1 ст. 1 зазначеного закону унормовано, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, у свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Так, предметом первісного позову є вимоги позивача (адвокатського бюро) до відповідача (клієнта) про стягнення суми боргу в загальному розмірі 692 400,00 грн. за надані в серпні-жовтні 2024 року послуги.
Відповідач заперечує проти вимог первісного позову та вказує, що адвокатським бюро було надано акти наданих послуг за послуги, які фондом не погоджувались та суми в яких виходять за межі погодженого сторонами фіксованого розміру, в зв'язку з чим фонд використав своє право на розірвання договору в односторонньому порядку і розірвав укладений між сторонами договір 07.10.2024.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, саме позивач, як виконавець має довести суду належними та допустимими доказами факт надання послуг відповідачу за умовами договору на заявлену до стягнення суму.
Колегія суддів зазначає про те, що змісту договору слідує, що сторонами було погоджено розмір гонорару (винагороди) у формі щомісячної абонентської плати.
При цьому розмір такої плати був визначений в сумі 50 000,00 грн., а з укладенням 01.09.2024 додаткової угоди збільшений до 134 000,00 грн.
В свою чергу, у додатковій угоді, яка укладена 01.09.2024 сторони погодили, що:
- клієнт додатково оплачує адвокату погоджені витрати адвокатського бюро, які останнє понесло для виконання обов'язків за цим договором (обов'язкові платежі, витрати на відрядження, тощо). Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково без укладення письмових додаткових договорів. В разі надходження від клієнта доручень, які не є предметом цього договору, клієнт відшкодовує усі понесені витрати, пов'язані з виконанням такого додаткового доручення, та окремо оплачує суму гонорару (винагороду) згідно додаткового рахунку, наданого клієнт адвокатським бюро;
- клієнт додаткового компенсує адвокатському бюро всі інші погоджені витрати на здійснення адвокатського провадження;
- за надану правову допомогу клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар та винагороду (бонус успіху), відповідно до окремої додаткової угоди (додаткових угод) до цього договору, тощо. Клієнт сплачує (відшкодовує) адвокатському бюро витрати пов'язані з наданням правової допомоги, відповідно до окремої додаткової угоди (додаткових угод) до цього договору, тощо.
Отже, дослідивши умови договору разом з додатковою угодою суд першої інстанції цілком вірно встановив, що сторонами погоджено в серпні 2024 року фіксовану абонентську плату за надані адвокатським бюро послуги в сумі 50 000,00 грн. за місяць, а починаючи з вересня 2024 року в сумі 134 000, 00 грн. на місяць, тоді як усі інші витрати та послуги мають обов'язково погоджуватись з клієнтом, у тому числі шляхом укладення окремих угод.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що сторонами без зауважень за заперечень було підписано, акт приймання-передачі послуг №1 від 16.08.2024 щодо фіксованої абонентської плати за надані у серпні 2024 року послуги в сумі 50 000,00 грн. Вказаний акт повністю оплачений відповідачем.
Крім цього, згідно платіжної інструкції №24909563 від 11.09.2024 відповідачем сплачено позивачу 134 400,00 грн. щомісячного гонорару за адвокатські послуги (правову допомогу) згідно договору, тобто за вересень 2024 року.
Позивачем до матеріалів справи долучено підписані з його сторони акти приймання-передачі послуг: №1-2 від 30.08.2024 на суму 270 000,00 грн., №3 від 30.09.2024 на суму 396 800,00 грн. і №4 від 31.10.2024 на суму 160 000,00 грн. Зазначені акти включають в себе абонентську плату за серпень, вересень і жовтень 2024 року та інші послуги, всього на суму 826 800,00 грн. Крім цього, позивачем відповідачу виставлено рахунок на оплату наданих правових послуг №Р-002 від 01.11.2024 на суму 692 400,00 грн., що включає в себе вартість послуг, які вказані у зазначених актах.
Вказані акти відповідачем (клієнтом) погоджені та підписані не були.
Одночасно, 07.10.2024 відповідачем направлено позивачу повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та вимогу про негайне припинення представництва інтересів фонду. У вказаному повідомлені, зокрема, зазначено, що сторонами погоджено фіксовану щомісячну винагороду, будь-яких умов щодо збільшення чи зменшення фіксованого гонорару сторонами не погоджувалось, а тому відповідач заперечує щодо суми визначеної в акті приймання-передачі наданих послуг №2 від 30.09.2024.
Позивачем на вказане повідомлення надано відповідь від 08.10.2024, в якій зазначено, що договір не містить умов щодо розірвання договору в односторонньому порядку, а тому повідомлення суперечить вимогам законодавства і підстав для розірвання договору немає.
10.10.2024 відповідачем направлено позивачу повторне повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та вимогу про негайне припинення представництва інтересів фонду.
15.10.2024 позивачем на вказане повідомлення надано відповідь про відмову від розірвання договору, в якій зазначено, що у відповідача відсутнє право на розірвання договору в односторонньому порядку. Також у повідомленні адвокатське бюро вимагало сплатити вартість послуг за актами №2 від 30.08.2024 та №3 від 30.09.2024 в загальній сумі 532 400,00 грн.
01.11.2024 позивачем відповідачу направлено лист стосовно дострокового припинення зобов'язань та розірвання договору, в якому, зокрема, зазначено, що в фонду відсутнє право на розірвання договору в односторонньому порядку, разом з тим після оплати адвокатському бюро гонорару в загальному розмірі 692 400,00 грн., адвокатське бюро буде вважати за можливе розглянути питання щодо припинення договору. Разом з листом 01.11.2024 позивачем відповідачу направлені поштою акти наданих послуг та рахунок, що підтверджується квитанцію №1332294 «Поштової служби «Е-Пост» та описом вкладення до листа.
Позивач вважає, що не підписання відповідачем цих актів та не надання обґрунтованої відмови вії їх підписання свідчить про фактичне погодження відповідачем як обсягу, так і вартості таких послуг, що колегія суддів вважає помилковими, оскільки, за умовами п. 4 договору (до укладення додаткової угоди) додаткові витрати мали бути погоджені хоча і без укладення додаткової угоди, проте мало мати місце відповідне доручення клієнта на надання таких послуг, а з укладенням додаткової угоди - всі послуги вартість яких не входить в фіксовану абонентську плату мали обов'язково погоджуватись з клієнтом, шляхом укладення окремих угод.
При цьому слід зауважити на тому, що вимогу щодо оплати додаткових послуг за серпень 2024 року позивач відповідачу висунув лише у жовтні 2024 року (доказів направлення позивачем відповідачу акту приймання-передачі послуг №1-2 від 30.08.2024 на суму 270 000,00 грн. до жовтня 2024 року матеріали справи не містять - примітка суду) наслідком чого і стала відмова останнього від договору. Вказане не може свідчити про фактичне погодження відповідачем вартості додаткових послуг.
Разом з тим, доказів погодження адвокатським бюро усіх інших витрат та послуг, які вказані в актах наданих послуг, з клієнтом чи їх замовлення останнім, у тому числі доказів укладення окремих угод матеріали справи не містять.
При цьому суд першою інстанції цілком вірно не прийняв до уваги доручення від 28.08.2024, що видане від імені фонду заступником голови фонду ОСОБА_1 на виконання рішення загальних зборів учасників фонду, оскільки, по-перше, копії такого рішення загальних зборів суду надано не було, по-друге, як зазначає відповідач, ОСОБА_1 , не уповноважувалась на видачу такого доручення, по-третє, керівником фонду є саме Вембер Є.В. , який підписував спірні договір та додаткову угоду до нього, вказавши, що саме лише останній міг видавати подібні доручення за договором.
Посилання позивача на те, що відповідні доручення надавались Вембер Є.В. усно, колегія суддів відхиляє та зауважує позивачу на тому, що відповідач є юридичною особою, що з огляду на положення чинного законодавства, має наслідком те, що всі доручення мають бути оформлені письмово.
З тих саме підстав до уваги колегією суддів відхиляються посилання позивача на те, що про фактичне узгодження та обізнаність відповідача про надання додаткових послуг свідчать матеріали листування у спільному чаті.
Колегія суддів окремо зауважує на тому, що позивач, який є особою, яка забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, в будь-якому випадку мав бути обізнаним як про умови договору, так і про положення чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, та, відповідно, мав погодити надання додаткових послуг у визначеному договором порядку.
Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги письмову заяву свідка, про допит якого було заявлено позивачем у судовому засіданні, колегія суддів зазначає про те, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, така заява, яка в розумінні ч. 1 ст. 73 ГПК України є доказом, подана ОСОБА_1 , тобто особою, яка не є стороною по справі, іншим учасником справи або їх представником, що свідчить про те, що вказана особа неуповноважена на подання доказів у справі.
При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що він не був позбавлений у встановленому ГПК України порядку подати до суду першої інстанції заяву свідка, проте таким правом не скористався та на тому, що подана ОСОБА_1 заява свідка оформлена не у відповідності до вимог ГПК України ч. 3 ст. 88 якого встановлено, що підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом, не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
Що стосується права клієнта (відповідача) на розірвання договору в односторонньому порядку, слід зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За змістом положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином, положення як ГК України, так і ЦК України допускають односторонню відмову від договору у випадку якщо це передбачено договором, або законом.
Так, відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Оскільки, укладений сторонами договір є договором з надання послуг, то в силу приписів вказаної вище норми права вказаний правочин може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору.
У п. 6 договору сторонами погоджено, що даний договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи клієнта, діє протягом невизначеного строку, а в ході кримінального процесу доти, доки не будуть вичерпані всі надані національним законодавством засоби захисту і в справі не буде прийнято остаточного рішення.
Договір може достроково припинено за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених цим договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики. При цьому клієнт зобов'язаний сплатити адвокатському бюро гонорар за всю роботу, що виконана чи підготовлена до виконання, а адвокатське бюро зобов'язане повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням договору.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Пунктом 4 ст. 8 Правил Адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017 зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 2019 року 15.02.2019 (далі Правила адвокатської етики), передбачено, що адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом захисника своїх прав (представника чи особи, яка надає йому професійну правничу (правову) допомогу), і не перешкоджати у реалізації цієї свободи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Відповідно до ст. 31 Правил адвокатської етики клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, має право розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, зобов'язаний сплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар за всю роботу, що була виконана (надані послуги) чи підготовлена до виконання, а також компенсувати усі витрати за цим договором. Розірвання договору про надання правової допомоги з ініціативи клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, не є показником незадовільної роботи адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об'єднання).
Як вірно зауважено судом першої інстанції, жодним нормативним документом, враховуючи контекст даних спірних правовідносин, не передбачено можливості надання особі (клієнту) примусової правової допомоги, або допомоги без згоди такої особи, а тому договір про надання правової допомоги має бути консенсуальним і каузальним та має містити умову про право клієнта в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку.
Слід зазначити, що п. 6 договір містить посилання на можливість дострокового припинення договору з ініціативи клієнта, в свою чергу договір не містить будь-яких додаткових умов чи особливостей щодо порядку такого розірвання.
Вказаним спростовується твердження апелянта про те, що оскаржуване рішення не містить жодних обґрунтувань права відповідача на розірвання договору з моменту направлення повідомлення про таке розірвання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який, з посиланням на приписи ст. 907 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про адвокатську діяльність» визнав, що відповідач як замовник має безумовне право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, яке він використав шляхом направлення листа від 07.10.2024, тоді як у позивача відсутнє право на відмову в такому розірванні, так як зазначено вище жодним нормативним документом не передбачено можливості надання особі (клієнту) примусової правової допомоги, або допомоги без згоди такої особи.
З огляду на вказане суд першої інстанції цілком вірно встановив, що договір, який був укладений між сторонами припинив свою дію 07.10.2024, внаслідок його розірвання в односторонньому порядку відповідачем.
Враховуючи вказані обставини, а також те, що позивачем не було доведено факту досягнення між сторонами згоди щодо надання додаткових послуг за договором на суму, що перевищує розмір погодженої фіксованої щомісячної плати, останній має отримання від відповідача вартості наданих послуг саме в погодженому сторонами розмірі, а саме за серпень 2024 року - 50 000,00 грн., вересень 2024 року - 134 000,00 грн. та враховуючи дату розірвання договору за 7 днів жовтня 2024 року, тобто в сумі 30 258,00 грн..
Водночас, враховуючи те, що відповідачем повністю сплачено позивачу за первісним позовом погоджену спірним договором щомісячну абонплату за серпень та вересень 2024 року (всього 184 000,00 грн.), позивач має право на стягнення з відповідача щомісячної абонплати за 7 днів жовтня 2024 року, тобто 30 258,00 грн..
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 30 258,00 грн. та відмови у задоволенні решти позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Оскільки у апеляційній скарзі апелянт фактично не наводить окремого обґрунтування для скасування рішення в частині вирішення позовних вимог за зустрічним позовом та враховуючи те, що за приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24 в частині вирішення позовних вимог за зустрічним позовом, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення у вказаній частині, судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справу переглянуто в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Адвокатського бюро «Киченок Андрія» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Киченок Андрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 03.07.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
Г.А. Кравчук