вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" липня 2025 р. Справа№ 910/11689/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 03.07.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 (повний текст складено і підписано 10.04.2025)
у справі № 910/11689/24 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»
про стягнення заборгованості у розмірі 385 388,66 грн.
Позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яку судом першої інстанції прийнято до розгляду, заявлено про стягнення:
- невикористаного авансу в сумі 293 668,08 грн. за договором підряду на виконання будівельних робіт № 2023-8-Т від 14.06.2023;
- нарахованої згідно п. 15.4 договору підряду на виконання будівельних робіт № 2023-8-Т від 14.06.2023 за період з 01.06.2024 по 26.07.2024 на договірну ціну за договором (92 606 399,84 грн.) пені у розмірі 14 169,29 грн. та штрафу у розмірі 4 573,00 грн.;
- нарахованої згідно абз. 2 п. 15.4 договору підряду на виконання будівельних робіт № 2023-8-Т від 14.06.2023 за період з 24.11.2023 по 08.11.2024 пені у розмірі 72 978,29 грн. (за неповернення відповідачем незакритого актами авансу в сумі 2 079 153,49 грн.)
Колегія суддів зазначає про те, що при зверненні до суду з цим позовом позивач просив стягнути з відповідача невикористаний аванс в сумі 2 079 153,49 грн., пеню за несвоєчасне повернення авансу в сумі 62 166,67 грн. та інфляційні втрати в сумі 116 841,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що:
- на виконання укладеного між сторонами договору підряду на виконання будівельних робіт № 2023-8-Т від 14.06.2023 ним відповідачу було перераховано попередню оплату у загальному розмірі 45 004 920,02 грн., з яких 41 301 289,20 грн. було закрито актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а 1 624 477,34 грн. - повернуто відповідачем позивачу на підставі акту приймання-передачі будівельних матеріалів та обладнання від 05.09.2024;
- вказане свідчить про те, що відповідачем документально не підтверджено виконання робіт на суму попередньої оплати в частині 2 079 153,49 грн. та не повернуто дану суму позивачу, що свідчить про наявність підстав для стягнення вказаної суми;
- з огляду на порушення відповідачем свого обов'язку з повернення суми авансових коштів, які не закриті актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, наявні підстави для стягнення з відповідача нарахованих за період з 24.11.2023 по 17.09.2024 пені у розмірі 62 166,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 116 841,29 грн.
У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- ним на виконання спірного договору, окрім визначних позивачем, також були виконані:
1) роботи з влаштування фасаду (фактично виконані у вересні-жовтні 2023 року) на загальну суму 47 413,20 грн.;
2) виробництво та монтаж дверей на об'єкті позивача (виконувались протягом значної частини договору, а саме з листопаду 2023 року по травень 2024 року) на загальну суму 2 005 822,80 грн.;
3) роботи з монтажу телекомунікаційних щитів (фактично виконані в листопаді 2023 року -січні 2024 року) на загальну суму 46 213,20 грн.;
- водночас вказані роботи не були своєчасно прийняті позивачем;
- отже вартість виконаних відповідачем та безпідставно не прийнятих позивачем робіт становить 2 099 499,20 грн., що на 20 295,71 грн. більше, ніж сума неповернутого авансу, зазначена позивачем у своїй позовній заяві.
Щодо виконання робіт з виробництва та монтажу дверей відповідач зазначив про таке:
- для виконання робіт з виробництва та монтажу дверей між позивачем та відповідачем був погоджений Протокол узгодження цін на матеріальні ресурси № 4 від 11.09.2023 на підставі якого відповідачем було укладено договір з субпідрядником на виконання зазначених робіт у відповідності до погодженої позивачем ціни та було сплачено авансові кошти субпідряднику за виконання робіт;
- вартість робіт з виробництва та монтажу дверей, погоджена сторонами у вказаному протоколі менше, ніж визначеною договірною ціною до спірного договору;
- після фактичного виконання частини робіт та під час виконання решти робіт з монтажу дверей, позивач звернувся до відповідача з вимогою про перезатвердження протоколу у бік зменшення вартості виконання робіт, на яку відповідач відповів листом №24-4/22/1- 41 від 22.03.2024 про неможливість перезатвердження протоколу у зв'язку з фактичним виконанням частини робіт та взятих на себе зобов'язань з оплати за виконані роботи згідно вартості попередньо погодженої позивачем.
У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що:
- сторонами в електронному форматі було погоджено нову ціну, що має бути застосована для купівлі генпідрядником протипожежних дверей та підлягатиме висвітленню в актах виконаних робіт (примірної форми КБ-2В) під час їх підписання сторонами, однак генпідрядником у актах виконаних будівельних робіт було зазначено завищену ціну протипожежних дверей, що стало наслідком не прийняття їх замовником та надання аргументованих зауважень генпідряднику з вказаного приводу;
- з огляду на вказане позивачем було частково погоджено виконані роботи та не підписано акти виконаних робіт (примірної форми КБ-2в) на суму 2 365 803,60 грн. і надано обґрунтовані зауваження в акті розбіжності, який відповідачем не був підписаний та не був повернутий позивачу;
- ним було помилково погоджено у протоколі узгодження цін на матеріальні ресурси №4 від 11.09.2023 вартість за одиницю протипожежних дверей разом із вартістю робіт із їх монтажу;
- у виконаних відповідачем робіт з монтажу розподільчих щитів та фарбування фасадів наявні недоліки, які відповідач мав усунути до 26.07.2024, проте дані зауваження не були усунуті.
В свою чергу у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач вказав, що:
- погоджуючи комерційну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбудметал», брав до уваги лише вартість дверей (6 750,00 грн.) без послуг монтажу (1 200,00 грн.), бо монтажні роботи охоплювалися Технічним завданням та Договірною ціною за спірним договором, однак під час складення протоколу до нього було помилково внесено комерційну пропозицію ТОВ «Міськбудметал» включно із вартістю монтажних робіт, тобто замість ціни 6 750,00 грн. за 1 двері, внесено ціну 7 950,00 грн. за 1 двері, яка в подальшому і була відображена відповідачем в актах виконаних робіт;
- він готовий прийняти і оплатити роботи, якщо вартість дверей буде становити 6 750,00 грн. за 1 двері;
- він визнає виконання відповідачем робіт на суму 1 785 485,41 грн. із заявлених відповідачем робіт на суму 2 005 822,80 грн.
Відповідач зазначив про таке:
-у п. 13.3 спірного договору визначено, що генпідрядник до 25 числа поточного місяця надає відомість ресурсів необхідних для виконання робіт по об'єкту на наступний місяць. Замовник протягом 10 календарних днів після одержання пропозиції генпідрядника погоджує або відмовляє у залученні запропонованих ресурсів з обґрунтуванням причин такої відмови;
- протокол узгодження ціни є фіксуючим документом, який підтверджує домовленість сторін та свідчить про взяті ними на себе зобов'язання, зокрема з боку генпідрядника застосувати матеріали, які будуть придбані у визначеного постачальника (або субпідрядника) та за визначеною ціною. Відповідно підписанням сторонами Протоколу узгодження цін на матеріальні ресурси №4 від 11.09.2023 замовником було погоджено постачальника протипожежних дверей та ціну за одиницю товару;
- на підставі зазначеного протоколу відповідачем було укладено договір з субпідрядником на виконання зазначених робіт у відповідності до погодженої позивачем ціни та було сплачено авансові кошти субпідряднику за виконання робіт;
- при цьому вартість робіт з виробництва та монтажу дверей, погоджена сторонами у протоколі менше, ніж визначеною Договірною ціною до спірного договору.
Щодо виконання робіт з монтажу розподільчих щитів та фарбування фасадів, то відповідач вважає, що у позивача наявне право усунути недоліки у роботах самостійно або доручити усунення недоліків у роботах третій особі, зменшити при цьому суму оплати генпідряднику шляхом зменшення розцінок або утримавши суму документально підтверджених витрат замовника, проте замість того, щоб доручити усунути недоліки та вимагати від відповідача вартості усунення недоліків, позивач доручив третій особі виконати повторно роботи, які вже були виконані відповідачем, хоча він не довів, що допущені недоліки являються істотними, тобто такими, які неможливо усунути і є об'єктивна потреба повністю виконати роботи повторно через наявні недоліки.
Позивач вказав, що працівником відповідача Миколою Мурадяном 23.11.2023 було погоджено нову редакцію протоколу погодження ціни №4 від 11.09.2023 із виправленням у ньому допущеної помилки у ціні дверей шляхом виключення із неї вартості їх монтажу, проте 22.03.2024 відповідач повідомив про відмову у погодженні нової редакції протоколу погодження ціни №4 від 11.09.2023. При цьому, позивач зауважив, що роботи із монтажу дверей на об'єкті розпочались 18.11.2023, тобто після отримання листа від замовника та вказав, що ТОВ «Міськбудметал» повідомило, що не укладало із відповідачемдоговорів на постачання дверей.
В свою чергу відповідач повідомив, що фактичне передання дверей генпідряднику від постачальника (ТОВ «Ведігруп») відбулось 07.11.2023, про що свідчить укладений сторонами Акт приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 07.11.2023, тобто за 2 дні до написання відповідачем листа №056/24-1621 від 09.11.2023 щодо недійсності протоколу узгодження цін №4.
Щодо тверджень позивача про погодження нової редакції Протоколу №4, то відповідач вказав, що його працівник - Микола Мурадян не уповноважений генпідрядником приймати рішення щодо узгодження цін та вчиняти правочини від імені відповідача з позивачем, про що позивачу було відомо.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/11689/24 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено борг у розмірі 293 668,08 грн., пеню у розмірі 19 514,05 грн. та судовий збір у розмірі 4 697,73 грн., в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що:
- сторонами було підписано протокол узгодження цін на матеріальні ресурси №4 від 11.09.2023, в якому, зокрема з посиланням на комерційну пропозицію ТОВ «Міськбудметал» від 28.08.2023 було вказано вартість металевих дверей (вхідних у квартири) за ціною 7 950,00 грн. без ПДВ / за 1 штуку, проте у Комерційній пропозиції ТОВ «Міськбудметал» від 28.08.2023 окремо наведено вартість робіт з монтажу дверей у розмірі 1 200,00 грн. без ПДВ та вартість одиниці дверей - 6 750,00 грн. без ПДВ;
- водночас, якщо сторони керувалися Комерційною пропозицією ТОВ «Міськбудметал» від 28.08.2023 при погодженні ціни дверей (про що чітко зазначено у Протоколі погодження ціни), то відповідно у Протоколі узгодження цін на матеріальні ресурси №4 від 11.09.2023 повинна була бути зазначена вартість дверей 6 750,00 грн. без ПДВ (без вартості монтажних робіт), проте у Протоколі узгодження цін на матеріальні ресурси №4 від 11.09.2023 було вказано вартість дверей як товару у розмірі 7 950,00 грн. без ПДВ за 1 штуку;
- саме відповідач готував проект Протоколу узгодження цін на матеріальні ресурси №4 та відповідно ним було вказано вартість дверей як товару у розмірі 7 950,00 грн. без ПДВ за 1 штуку, яка не відповідала ціні дверей згідно комерційної пропозиції від 28.08.2023, що на момент підписання позивачем цього протоколу не було виявлено.
Виходячи з принципу contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав), суд першої інстанції, врахувавши, що саме відповідач готував Протокол узгодження цін на матеріальні ресурси №4 (що було усталеною практикою між сторонами та вбачається із наявних у матеріалах справи листів), виснував, що наявна у ньому двозначність щодо ціни дверей - вказано такою ціною 7 950,00 грн. без ПДВ із посиланням на комерційну пропозицію, за якою ціна дверей складає 6 750,00 грн. без ПДВ (без вартості монтажних робіт), тлумачиться судом на користь позивача.
З огляду на вказане суд першої інстанції встановив, що відповідачем у акти двічі включено вартість робіт із монтажу спірних дверей - як включену у ціну дверей, так і окремим рядком, що свідчить про правомірність відмови позивача від прийняття робіт з монтажу цих дверей із розрахунку 1 200,00 грн/шт. (виходячи із вартості таких монтажних робіт за комерційною пропозицією від 28.08.2023).
Щодо інших недоліків у виконаних роботах, суд першої інстанції зазначив, що відповідач проти наявності таких недоліків фактично не заперечив, не надавши при цьому доказів їх усунення. При цьому наявність у виконаних роботах недоліків (дефектів у якості), які не усунуті підрядником, виключає обов'язок замовника приймати такі роботи та відповідно оплачувати їх.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість неприйняття позивачем робіт від відповідача в частині суми 293 668,08 грн. та, відповідно, задовольнив позов в частині стягнення вказаної суми.
При розгляді позовних вимог про стягнення пені та штрафу, суд першої інстанції:
- встановивши, що позивач нараховує пеню за порушення строків повернення авансових платежів (абз. 2 п. 15.4 спірного договору) за період з 24.11.2023 по 08.11.2024 пені виходячи з неповерненого авансу в сумі 2 079 153,49 грн. визнав, що простроченою сумою авансового платежу є 293 668,08 грн. (сума несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання) та саме на неї правомірним є нарахування пені, а також те, що, з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, правомірним є нарахування пені за прострочення повернення авансового платежу за період з 24.11.2023 по 23.05.2024, здійснивши перерахунок прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої за порушення обов'язку з повернення невикористаної частини авансу, у розмірі 5 344,76 грн.;
- встановивши, що погоджена сторонами редакція п. 15.5 спірного договору містить формулювання, яке може трактуватись як погодження сторонами пені («за кожен день такого прострочення з дати фіксації порушення»), так і як погодження штрафу («крім пені передбаченої п. 15.4 цього Договору, зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 0,5% від суми не закритих актами робіт»), проте позивач здійснює нарахування передбаченої п. 15.5 спірного договору неустойки за період часу (за кожен день такого прострочення), тобто презюмуючи нарахування пені, а в той час як відповідач жодним чином з приводу цього не заперечував, виснував, що сторонами у п. 15.5 спірного договору погоджено саме пеню за несвоєчасне виконання відповідачем робіт за договором.;
- встановив, що п. 15.4 спірного договору також передбачено, що у разі не виконання генпідрядником робіт за цим договором або виконання робіт не в повному обсязі, не у визначені договором строки, генпідрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від загальної ціни договору, визначеної п. 3.1. договору, за кожен день затримки виконання робіт, що свідчить про те, що сторонами у спірному договорі було передбачено за одне і те саме порушення нарахування двічі одного і того самого виду неустойки - пені, що суперечить приписам ст. 61 Конституції України, у відповідності до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
- вирішив, що з огляду на дефекти у викладенні умов п. 15.5 спірного договору, при вирішенні питання про нарахування пені за порушення відповідачем зобов'язань із своєчасного виконання робіт за спірним договором, виходити із умов п. 15.4 договору, які сформульовані у відповідності до приписів ст. 549 ЦК України;
- зазначив, що у п. 15.4 спірного договору сторонами було визначено розмір пені (0,1% від загальної ціни договору, визначеної п. 3.1. Договору), порядок нарахування пені (за кожен день затримки виконання робіт), однак не визначено строк нарахування пені;
- встановив, що позивач нараховує пеню за порушення відповідачем строків виконання робіт на суму ціни договору (92 606 399,84 грн.) за період з 01.06.2024 по 26.07.2024 виходячи з того, що відповідач повинен був усунути виявлені недоліки до 26.07.2024, проте вказане є невірним, оскільки п. 15.4 спірного договору передбачає нарахування пені за не виконання генпідрядником робіт за цим договором або виконання робіт не в повному обсязі, не у визначені договором строки, а не за не усунення недоліків або порушення строку усунення недоліків;
- встановивши, що 03.06.2024 сторонами було складено акт прийому-передачі будівельного майданчика, яким погоджено фактичне припинення терміну дії спірного договору, наслідком чого є те, що відповідач припинив виконання підрядних робіт та повернув позивачу об'єкт будівництва, з огляду на що обов'язок відповідача із виконання робіт на вказаному об'єкті припинився, а відтак підстави для нарахування пені за період з 03.06.2024 по 26.07.2024 відсутні;
- дійшов висновку про те, що фактично відповідачем прострочувалось зобов'язання з виконання робіт лише у період з 01.06.2024 по 02.06.2024, а розмір пені за вказаний період за розрахунком суду становить 14 169,29 грн.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а з відповідача підлягає стягненню борг у розмірі 293 668,08 грн. та пеня у розмірі 19 514,05 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/11689/24 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення було прийнято з неправильним застосування норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на помилковості висновків суду першої інстанції про встановленні вартості дверей 6 750,00 грн. без ПДВ (без вартості монтажних робіт).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 справа № 910/11689/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Кравчук Г.А.
З урахуванням того, що апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у справі № 910/11689/24 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11689/24; відкладено вирішення питання щодо відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/11689/24.
08.05.2025 матеріали справи № 910/11689/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 910/11689/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/11689/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України, надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати (доплати) судового збору у розмірі 6 937,00 грн.
14.05.2025до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься квитанція до платіжної інструкції № 73046693 від 14.05.2025 про сплату 6 937 грн. 00 коп., в призначенні платежу вказано: «суд. збір. за позовом ТОВ «ГРАНІТ» ЄДРПОУ 35624424, на рішення від 10.04.2025 по справі № 910/11689/24, Північний апеляційний господарський суд.».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/11689/24, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу призначено до розгляду на 03.07.2025 о 10 год. 00 хв.
02.06.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини що і в суді першої інстанції.
Позивач представників в судове засідання не направив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача, за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Станом на 03.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
14.06.2023 позивач (замовник) та відповідач (генпідрядник) уклали Договір підряду на виконання будівельних робіт №2023-8-Т (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору, виконання будівельних робіт для завершення будівництва по об'єкту «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вул. Мілютенка та вул. Шолом-Алейхема у Деснянському районі міста Києва» (перша черга 1 пусковий комплекс) (роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Об'єктом будівництва (виконання робіт) є: «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вул. Мілютенка та пул. Шолом-Алейхема у Деснянському районі міста Києва» (перша черга І пусковий комплекс) (п. 1.2 Договору).
У пункті 1.3 Договору вказано, що склад та обсяги робіт, визначені технічним завданням, тендерною документацією, проектною документацією, затвердженою в установленому порядку, які можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектної документації та можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Строк виконання робіт: з дати укладання Договору по 30 грудня 2023 року. Невід'ємною частиною договору є Календарний графік виконання робіт (Додаток №1), в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених Договором. Датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником. Виконання робіт може бути закінчено достроково тільки за згодою замовника (п. 2.1 Договору).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що договірна ціна цього Договору є динамічною та визначається на основі приблизного кошторису (Договірної ціни - Додаток №2), що є невід'ємного частиною цього Договору і становить 92 606 399,84 грн., крім того ПДВ 20% - 18 521 279,97 грн., всього разом з ПДВ - 111 127 679,81 грн. Вартість будівельних норм визначена договірною ціною на виконання будівельних робіт з урахуванням Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Мінрегіону від 01.11.2021 №281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві».
У пункті 3.2 Договору сторонами було погоджено, що договірна ціна підлягає зміні протягом всього строку виконання робіт, за взаємного згодою сторін, виключно за умови, якщо це не суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель.
Динамічна договірна ціна підлягає зміні (виключно за умови, якщо це не суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель) у таких випадках:
- замовник змінює в процесі виконання робіт проектні рішення, що призводить до зміни обсягів робіт та вартісних показників;
- внесення змін до проектної документації;
- внесення змін до норм чинного законодавства, будівельних норм і правил, законодавства з питань оподаткування, уточнення розміру кошторисної заробітної плати та інших питань, які впливають на вартість будівельних робіт;
- за результатами проходження та отримання висновку експертизи;
- зміни вартості матеріальних ресурсів та механізмів, що відбулися з моменту затвердження зведеного кошторису до початку виконання будівельно-монтажних робіт;
- виникають обставини непереборної спин - надзвичайні обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладення Договору;
- при встановлені меншої ціни на вказані роботи згідно з висновком про вартість викопаних робіт та/або висновком комплексної державної експертизи та/або іншими документами відповідних компетентних та уповноважених органів;
- у випадках передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".
У разі виникнення підстав для зміни та уточнення договірної ціни, якщо це не суперечить законодавству у сфері публічних закупівель, генпідрядник повідомляє про них замовника та надає замовнику пропозиції з відповідними обґрунтованими розрахунками. Замовник протягом 10 календарних днів з дня отримання таких пропозицій з відповідними обґрунтованими розрахунками, розглядає такі пропозиції, приймає рішення по суті та повідомляє про нього генпідрядника (п. 3.3 Договору).
У пункті 7.1 Договору визначено права замовника, якими, зокрема є:
7.1.1 відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мета, зазначеної у проектній документації та Договорі. Замовник залишає за собою право не приймати викопані генпідрядником роботи, у разі порушення останнім підпунктів 7.4.19-7.4.21 пункту 7.4 Розділу VІІ «Права і обов'язки» Договору;
7.1.4 вносити зміни у проекту та кошторисну документацію до початку виконання робіт або під час їх виконання у випадках, визначених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;
7.1.5 вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених генпідрядником порушень, або виправити їх своїми силами, якщо інше не передбачено Договором. У такому разі збитки, завдані замовнику, відшкодовуються генпідрядником, у тому числі за рахунок відповідного зниження договірної ціни;
7.1.7 відмовитися від Договору в будь-який час до закінчення виконання робіт, оплативши генпідряднику викопану частину робіт;
7.1.8 ініціювати внесення змін у Договір, вимагати розірвання Договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень генпідрядником умов Договору;
За умовами п. 10.2 Договору замовник має право здійснити попередню оплату у розмірі 30% вартості річного обсягу робіт (згідно «Плану фінансування» до цього Договору) на строк не більше трьох місяців виконання робіт.
Генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс на витрати, необхідні для виконання робіт протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Генпідрядник протягом трьох місяців з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типова форма №КБ-3) про використання коштів за призначенням (п. 10.3 Договору).
Згідно п. 10.6 Договору у випадку припинення виконання робіт відповідно до положень даного Договору, замовник сплачує генпідряднику виключно ту частину суми Договору, яка підлягає сплаті за фактично виконані генпідрядником та прийняті замовником роботи до припинення робіт, а також генпідрядник передає замовнику за відповідним актом приймання-передачі обладнання та матеріали, які були сплачені замовником на момент такого припинення.
У пункті 11.7 Договору сторонами було погоджено, що у випадку обґрунтованої письмової відмови замовника від підписання актів приймання викопаних будівельних робіт (Примірна форма №КБ-2в), Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма №КБ-3), сторонами протягом 5 робочих днів підписується двосторонній акт з переліком виявлених недоліків та дефектів, які виникли з вини генпідрядника, і термінів їх усунення. У разі непідписання генпідрядником зазначеного двостороннього акту у вказаний строк, замовник набуває право усунути такі недоліки у роботах самостійно або доручити усунення недоліків у роботах третій особі, зменшивши при цьому суму оплати генпідряднику на вартість усунення недоліків у роботах, які виникли з вини генпідрядника, шляхом пропорційного зменшення розцінок робіт у відповідних актах (акті) або утримавши суму документально підтверджених витрат замовники на усунення таких недоліків із забезпечувальних сум. У разі підписання генпідрядником зазначеного двостороннього акту, додаткові роботи з усунення недоліків, необхідність виконання яких виникла з вини генпідрядника, або заміна неякісних матеріалів поставки генпідрядника, виконуються генпідрядником за власний рахунок.
Недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання-передачі закінчених робіт, повинні бути усунуті генпідрядником протягом строків, визначених комісією, що приймає об'єкт (п. 12.2 Договору).
Пунктом 12.3 Договору передбачено, що замовник перевіряє подані генпідрядником документи в частині фактично виконаних робіт та обсягів і підписує їх або обґрунтовує причини відмови в їх підписанні протягом п'яти робочих днів з дня одержання.
У пункті 12.4 Договору вказано, що у разі виявлення в процесі приймання-передачі виконаних робіт недоліків, допущених з вини генпідрядника (невідповідності виконаних робіт вимогам державних, стандартів, будівельних норм, проектної, технічної та/або виконавчої документації та інше), генпідрядник зобов'язаний у визначений замовником строк усунути їх та повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт. Якщо генпідрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може усунути їх шляхом залучення третіх осіб. Витрати, пов'язані з усуненням недоліків замовником, компенсуються генпідрядником.
У пункті 13.3 Договору зазначено, що генпідрядник до 25 числа поточного місяця надає відомість ресурсів, необхідних для виконання робіт по об'єкту на наступний місяць. Замовник протягом 10 календарних днів після одержання пропозиції генпідрядника погоджує або відмовляє у залученні запропонованих ресурсів з обґрунтуванням причин такої відмови. Замовник залишає за собою право рекомендувати генпідряднику організацію, яка має вигідніші умови постачання ресурсів.
Пунктом 15.4 Договору передбачено, що у разі не виконання генпідрядником робіт за цим Договором або виконання робіт не в повному обсязі, не у визначені договором строки, генпідрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від загальної ціни Договору, визначеної п. 3.1. Договору, за кожен день затримки виконання робіт. У випадку порушення генпідрядником строків повернення перерахованих авансових коштів або порушення термінів закриття їх актами виконаних робіт (Примірної форми №КБ-2в), Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма №КБ-3) у визначені пунктом 10.3 Розділу X "Фінансування робіт" Договору терміни, генпідрядник сплачує на рахунок замовника пеню у розмірі 0,01% від отриманої суми авансового платежу, за кожен день затримки повернення коштів чи закриття робіт актами виконаних робіт (Примірної форми №КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та виграти (Примірна форма №КБ-3).
Відповідно п. 15.5 Договору у випадку порушення генпідрядником строків виконання робіт, передбачених Договором, на понад 30 календарних днів, генпідрядник, крім пені передбаченої п. 15.4 цього Договору, зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 0,5% від суми не закритих актами робіт за кожен день такого прострочення з дати фіксації порушення.
Пунктом 16.5 Договору визначено, що замовник має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, надіславши повідомлення генпідряднику, у разі:
- прийняття рішення про припинення будівництва, в тому числі шляхом консервації або ліквідації незавершеного будівництва;
- прийняття судом постанови про визнання генпідрядника банкрутом;
- якщо генпідрядник за своєї впни не розпочав виконання робіт протягом 30 календарних днів з дня, коли він повинен згідно з Договором розпочати їх виконання;
- допустив відставання темпів виконання робіт від передбачених графіком на 1 календарний місяць;
- виконав роботи з істотними недоліками і не забезпечив їх усунення у визначений замовником строк;
- допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в Договорі мети та не можуть бути усунуті генпідрядником;
- використав отримані від замовника авансові кошти не за призначенням.
За умовами п. 16.6 Договору замовник має право у будь-який час в односторонньому порядку розірвати цей Договір з підстав, встановлених статтею 849 Цивільного кодексу України:
- якщо генпідрядник своєчасно не розпочав виконання робіт або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно неможливим;
- якщо під час виконання робіт стане очевидним, що вони не будуть виконані належним чином та у визначені строки.
Замовник має право у будь-який час до закінчення строків виконання робіт відмовитися від Договору, виплативши генпідрядникові плату за виконану частину робіт (п. 16.7 Договору).
У відповідності до п. 18.1 Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 29.12.2023 цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.05.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що:
- позивачем в якості авансу за Договором було перераховано відповідачу кошти у загальному розмірі 45 004 920,02 грн.;
- відповідачем за Договором в період з серпня 2023 року по травень 2024 року виконано роботи на загальну суму 41 301 289,16 грн., а також повернуто відповідачем позивачу на підставі акту будівельних матеріалів та обладнання на суму 1 624 477,34 грн.
Водночас позивач звернувся до суду з цим позовом у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яку судом першої інстанції прийнято до розгляду, просить стягнути з відповідача:
- невикористаний аванс в сумі 293 668,08 грн.;
- нараховану згідно п. 15.4 Договору за період з 01.06.2024 по 26.07.2024 на договірну ціну за договором (92 606 399,84 грн.) пеню у розмірі 14 169,29 грн. та штраф у розмірі 4 573,00 грн.;
- нараховану згідно абз. 2 п. 15.4 Договору за період з 24.11.2023 по 08.11.2024 пеню у розмірі 72 978,29 грн. (за неповернення відповідачем незакритого актами авансу в сумі 2 079 153,49 грн.)
Відповідач проти задоволення позовну заперечив.
Правові позиції сторін детально викладені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Як встановлено вище фактично спір у справі №910/11684/24 зводиться до неприйняття позивачем частини виконаних відповідачем робіт з підстав їх невідповідності погодженій сторонами ціні, а також виконання їх з недоліками, з огляду на що позивач стверджує, що аванс за такі роботи підлягає поверненню замовнику.
При цьому позивач вказує, що внаслідок помилки ним було неправомірно погоджено вартість дверей з урахуванням монтажу, проте такі роботи не підлягали включенню у вартість дверей як товару, тому позивачем і не було прийнято роботи за поданими відповідачем актами на загальну суму 2 079 153,49 грн. (в які були включені роботи, проти яких заперечує позивач). Позивач зазначає і про те, що він визнає виконання відповідачем робіт за цими актами на суму 1 785 485,41 грн. (тобто без урахування вартості монтажу дверей за ціною 1 200,00 грн/шт, та без врахування неякісно виконаних робіт з монтажу розподільчих щитів та блискавкозахисту, прокладання кабелю та фарбування фасадів - примітка суду).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 1 ст. 875 ЦК України передбачає, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 Цивільного кодексу України).
Статтею 857 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
За умовами п. 10.2 Договору замовник має право здійснити попередню оплату у розмірі 30% вартості річного обсягу робіт (згідно «Плану фінансування» до цього Договору) на строк не більше трьох місяців виконання робіт.
Із долучених до позовної заяви платіжних інструкцій вбачається, що позивачем як здійснювалось авансування робіт, так і відбувалась оплата фактично виконаних робіт. Зокрема востаннє позивачем було здійснено авансування робіт 23.08.2023.
При цьому за час дії Договору відповідачем у період з серпня 2023 року по травень 2024 року було виконано роботи на загальну суму 41 301 289,16 грн., що сторонами не заперечується та не оспорюється.
Також в подальшому після припинення дії Договору відповідачем було передано позивачу на підставі акту будівельних матеріалів та обладнання на суму 1 624 477,34 грн., і в цій частині також відсутній між сторонами спір.
Водночас у червні 2024 року відповідачем із супровідним листом вих. №24-4/22/1-96 від 25.06.2024 було надано на підписання позивачу акти приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в), за наслідком розгляду яких позивач відмовився від їх підписання з підстав виявлення недоліків у роботах та завищення вартості робіт.
Пунктом 12.3 Договору передбачено, що замовник перевіряє подані генпідрядником документи в частині фактично виконаних робіт та обсягів і підписує їх або обґрунтовує причини відмови в їх підписанні протягом п'яти робочих днів з дня одержання.
Позивачем було складено акт розбіжностей, в якому зафіксовано завищення вартості монтажу дверей за ціною 1 200,00 грн/шт, та неякісно виконані роботи з монтажу розподільчих щитів та блискавкозахисту, прокладання кабелю та фарбування фасадів, і з супровідним лисом вих. №056/02-1218 від 03.07.2024 надано його відповідачу.
Щодо завищення вартості монтажу дверей, слід зазначити наступне.
Сторонами було підписано Протокол узгодження цін на матеріальні ресурси №4 від 11.09.2023, в якому, зокрема з посиланням на комерційну пропозицію ТОВ «Міськбудметал» від 28.08.2023, було вказано вартість металевих дверей (вхідних у квартири) за ціною 7 950,00 грн. без ПДВ / за 1 штуку.
У Комерційній пропозиції ТОВ «Міськбудметал» від 28.08.2023 окремо наведено вартість робіт з монтажу дверей у розмірі 1 200,00 грн. без ПДВ та вартість одиниці дверей - 6 750,00 грн. без ПДВ.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, якщо сторони при погодженні ціни дверей керувалися Комерційною пропозицією ТОВ «Міськбудметал» від 28.08.2023 (про що чітко зазначено у Протоколі погодження ціни), то відповідно у Протоколі узгодження цін на матеріальні ресурси №4 від 11.09.2023 повинна була бути зазначена вартість дверей 6 750,00 грн. без ПДВ (без вартості монтажних робіт), проте у вказаному протоколі вказано вартість дверей як товару у розмірі 7 950,00 грн. без ПДВ за 1 штуку.
Позивачем було виявлено дану невідповідність (помилку, на думку позивача) ще у листопаді 2023 року (через майже два місяці від дати підписання протоколу), у зв'язку з чим було направлено відповідачу лист вих. №056/24-1621 від 09.11.2023, в якому позивач просив в найкоротший термін оформити належним чином протокол узгодження цін на матеріальні ресурси та повторно подати його на погодження.
При цьому саме відповідач готував проект Протоколу узгодження цін на матеріальні ресурси №4 та, відповідно, саме ним було вказано вартість дверей як товару у розмірі 7 950,00 грн. без ПДВ за 1 штуку, яка не відповідала ціні дверей згідно комерційної пропозиції від 28.08.2023, що на момент підписання цього протоколу позивачем виявлено не було.
За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно звернувся до принципу contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав), який має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Відтак, оскільки саме відповідач готував Протокол узгодження цін на матеріальні ресурси №4 (що було усталеною практикою між сторонами та вбачається із наявних у матеріалах справи листів), то наявна у ньому двозначність щодо ціни дверей - вказано такою ціною 7 950,00 грн. без ПДВ із посиланням на комерційну пропозицію, за якою ціна дверей складає 6 750,00 грн. без ПДВ (без вартості монтажних робіт), тлумачиться судом на користь позивача.
Звісно саме по собі погодження сторонами вартості дверей з урахуванням вартості їх монтажу не може слугувати підставою для висновку про недійсність погодженої ціни та у разі якби відповідачем було здійснено закупівлю дверей та здійснено їх монтаж по погоджений у Протоколі узгодження цін на матеріальні ресурси №4 від 11.09.2023 ціні (оскільки ціна монтажних робіт за комерційною пропозицією від 28.08.2023 є нижчою від вартості монтажних робіт, що була погоджена сторонами за Договором), то наведене виключало б правомірність відмови позивача від прийняття робіт з монтажу, однак із наданих відповідачем актів приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) вбачається, що в них позивачем було окремо вказано ціну дверей у розмірі 7 950,00 грн. без ПДВ та окремо вказано ціну за монтаж таких дверей.
Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у акти двічі включено вартість робіт із монтажу спірних дверей - як включену у ціну дверей, так і окремим рядком.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, навіть якщо керуватись твердженнями відповідача щодо погодження позивачем ціни дверей саме у розмірі 7 950,00 грн. без ПДВ, то така ціна включала монтаж дверей, тому підстави для повторного окремого включення монтажних робіт у акти немає.
З огляду на викладене, суд першої інстанції цілком вірно виснував про правомірність відмови позивача від прийняття робіт з монтажу цих дверей із розрахунку 1 200,00 грн./шт. (виходячи із вартості таких монтажних робіт за комерційною пропозицією від 28.08.2023).
Щодо інших недоліків у виконаних роботах, слід зазначити, що за наслідком наданих відповідачем із супровідним листом вих. №24-4/22/1-96 від 25.06.2024 актів приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) позивачем складено акт розбіжностей, в якому зафіксовані недоліки, який в свою чергу був наданий відповідачу разом із супровідним листом вих. №056/02-1218 від 03.07.2024.
У пункті 11.7 Договору сторонами було погоджено, що у випадку обґрунтованої письмової відмови замовника від підписання актів приймання викопаних будівельних робіт (Примірна форма №КБ-2в), Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма №КБ-3), сторонами протягом 5 робочих днів підписується двосторонній акт з переліком виявлених недоліків та дефектів, які виникли з вини генпідрядника, і термінів їх усунення. У разі непідписання генпідрядником зазначеного двостороннього акту у вказаний строк, замовник набуває право усунути такі недоліки у роботах самостійно або доручити усунення недоліків у роботах третій особі, зменшивши при цьому суму оплати генпідряднику на вартість усунення недоліків у роботах, які виникли з вини генпідрядника, шляхом пропорційного зменшення розцінок робіт у відповідних актах (акті) або утримавши суму документально підтверджених витрат замовники на усунення таких недоліків із забезпечувальних сум. У разі підписання генпідрядником зазначеного двостороннього акту, додаткові роботи з усунення недоліків, необхідність виконання яких виникла з вини генпідрядника, або заміна неякісних матеріалів поставки генпідрядника, виконуються генпідрядником за власний рахунок.
Варто відзначити, що матеріали справи не містять доказів підписання відповідачем наданого йому позивачем акту розбіжностей, як і не міститься доказів складення відповідачем свого акту розбіжностей та подання його позивачу на підписання.
В свою чергу відповідач не заперечував факт наявності виявлених позивачем недоліків у виконаних роботах (за виключенням робіт з монтажу дверей), проте не надав доказів їх усунення.
Недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання-передачі закінчених робіт, повинні бути усунуті генпідрядником протягом строків, визначених комісією, що приймає об'єкт (п. 12.2 Договору).
У пункті 12.4 Договору вказано, що у разі виявлення в процесі приймання-передачі виконаних робіт недоліків, допущених з вини генпідрядника (невідповідності виконаних робіт вимогам державних, стандартів, будівельних норм, проектної, технічної та/або виконавчої документації та інше), генпідрядник зобов'язаний у визначений замовником строк усунути їх та повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт. Якщо генпідрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може усунути їх шляхом залучення третіх осіб. Витрати, пов'язані з усуненням недоліків замовником, компенсуються генпідрядником.
З огляду на викладене наявність у виконаних роботах недоліків (дефектів у якості), які не усунуті підрядником, виключає обов'язок замовника приймати такі роботи та відповідно оплачувати їх.
Згідно п. 10.6 Договору у випадку припинення виконання робіт відповідно до положень даного Договору, замовник сплачує генпідряднику виключно ту частину суми Договору, яка підлягає сплаті за фактично виконані генпідрядником та прийняті замовником роботи до припинення робіт, а також генпідрядник передає замовнику за відповідним актом приймання-передачі обладнання та матеріали, які були сплачені замовником на момент такого припинення.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість неприйняття позивачем робіт від відповідача в частині суми 293 668,08 грн.
У пункті 10.3 Договору сторонами погоджено, що генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс на втрати, необхідні для виконання робіт протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Генпідрядник протягом трьох місяців з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типова форма №КБ-3) про використання коштів за призначенням.
Отже, враховуючи, що останнє авансування позивачем робіт відбулось 23.08.2023, відповідач до 23.11.2023 мав або виконати роботи на суму 293 668,08 грн. і передати їх позивачу, або повернути вказані кошти позивачу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 293 668,08 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Крім того позивач просив стягнути з відповідача:
- нараховану згідно п. 15.4 Договору за період з 01.06.2024 по 26.07.2024 на договірну ціну за договором (92 606 399,84 грн.) пеню у розмірі 14 169,29 грн. та штраф у розмірі 4 573,00 грн.;
- нараховану згідно абз. 2 п. 15.4 Договору за період з 24.11.2023 по 08.11.2024 пеню у розмірі 72 978,29 грн. (за неповернення відповідачем незакритого актами авансу в сумі 2 079 153,49 грн.).
При розгляді вказаних позовних вимог суд першої інстанції:
- встановивши, що позивач нараховує пеню за порушення строків повернення авансових платежів (абз. 2 п. 15.4 Договору) за період з 24.11.2023 по 08.11.2024 пені виходячи з неповерненого авансу в сумі 2 079 153,49 грн. визнав, що простроченою сумою авансового платежу є 293 668,08 грн. (сума несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання) та саме на неї правомірним є нарахування пені, а також те, що, з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, правомірним є нарахування пені за прострочення повернення авансового платежу за період з 24.11.2023 по 23.05.2024, здійснивши перерахунок прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої за порушення обов'язку з повернення невикористаної частини авансу, у розмірі 5 344,76 грн.;
- встановивши, що погоджена сторонами редакція п. 15.5 Договору містить формулювання, яке може трактуватись як погодження сторонами пені («за кожен день такого прострочення з дати фіксації порушення»), так і як погодження штрафу («крім пені передбаченої п. 15.4 цього Договору, зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 0,5% від суми не закритих актами робіт»), проте позивач здійснює нарахування передбаченої п. 15.5 Договору неустойки за період часу (за кожен день такого прострочення), тобто презюмуючи нарахування пені, а в той час як відповідач жодним чином з приводу цього не заперечував, виснував, що сторонами у п. 15.5 Договору погоджено саме пеню за несвоєчасне виконання відповідачем робіт за договором.;
- встановив, що п. 15.4 Договору також передбачено, що у разі не виконання генпідрядником робіт за цим договором або виконання робіт не в повному обсязі, не у визначені договором строки, генпідрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від загальної ціни договору, визначеної п. 3.1. Договору, за кожен день затримки виконання робіт, що свідчить про те, що сторонами у Договорі було передбачено за одне і те саме порушення нарахування двічі одного і того самого виду неустойки - пені, що суперечить приписам ст. 61 Конституції України, у відповідності до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
- вирішив, з огляду на дефекти у викладенні умов п. 15.5 Договору, при вирішенні питання про нарахування пені за порушення відповідачем зобов'язань із своєчасного виконання робіт за спірним договором, виходити із умов п. 15.4 Договору, які сформульовані у відповідності до приписів ст. 549 ЦК України;
- зазначив, що у п. 15.4 Договору сторонами було визначено розмір пені (0,1% від загальної ціни договору, визначеної п. 3.1. Договору), порядок нарахування пені (за кожен день затримки виконання робіт), однак не визначено строк нарахування пені;
- встановив, що позивач нараховує пеню за порушення відповідачем строків виконання робіт на суму ціни Договору (92 606 399,84 грн.) за період з 01.06.2024 по 26.07.2024 виходячи з того, що відповідач повинен був усунути виявлені недоліки до 26.07.2024, проте вказане є невірним, оскільки п. 15.4 Договору передбачає нарахування пені за не виконання генпідрядником робіт за цим договором або виконання робіт не в повному обсязі, не у визначені договором строки, а не за не усунення недоліків або порушення строку усунення недоліків;
- встановивши, що 03.06.2024 сторонами було складено акт прийому-передачі будівельного майданчика, яким погоджено фактичне припинення терміну дії Договору, наслідком чого є те, що відповідач припинив виконання підрядних робіт та повернув позивачу об'єкт будівництва, з огляду на що обов'язок відповідача із виконання робіт на вказаному об'єкті припинився, а відтак підстави для нарахування пені за період з 03.06.2024 по 26.07.2024 відсутні;
- дійшов висновку про те, що фактично відповідачем прострочувалось зобов'язання з виконання робіт лише у період з 01.06.2024 по 02.06.2024, а розмір пені за вказаний період за розрахунком суду становить 14 169,29 грн.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а з відповідача підлягає стягненню борг у розмірі 293 668,08 грн. та пеня у розмірі 19 514,05 грн.
Оскільки у апеляційній скарзі апелянт фактично не наводить окремого обґрунтування для скасування рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та враховуючи те, що за приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/11689/24 в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення у вказаній частині, судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справу переглянуто в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/11689/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/11689/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/11689/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 03.07.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
Г.А. Кравчук