вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" липня 2025 р. Справа№ 925/1615/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тарасенко К.В.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 01.07.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Смілянської окружної прокуратури Танцюри Валентина Юрійовича
на ухвалу Господарського суду Черкаської області
про залишення позову без розгляду
від 10.04.2025
у справі № 925/1615/24 (суддя А.І. Гладун)
за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дослідної станції помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії агарних наук України
до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Національна академія аграрних наук України
про визнання права постійного користування земельними ділянками
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дослідної станції помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії агарних наук України звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання права постійного користування земельними ділянками.
В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідачем з порушенням вимог законодавства прийнято накази про відмову позивачу у затвердженні документації із землеустрою та наданні земельних ділянок у постійне користування.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.04.2025 позов залишено без розгляду.
Приймаючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Дослідної станції помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України з позовом до відповідача суперечить змісту частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, є Національна академія аграрних наук України, в особі якої прокурор, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному в постанові від 10.04.2024 у справі №520/8065/19, має право на звернення з позовом до відповідача. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Дослідної станції помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України та залишив позов прокурора без розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаною ухвалою, керівник Смілянської окружної прокуратури Танцюра Валентин Юрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.04.2025 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому апелянт посилається на те, що мотиви, з яких виходила Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/8065/19, щодо встановлення у НАН України управлінських повноважень у спірних правовідносинах, застосовні до правовідносин і в даній справі №925/1615/24 щодо наявності таких повноважень у позивача - Дослідної станції помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва НААН України. Скаржник наголошує, що оскільки позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі наукової установи - Дослідної станції, яка перебуває у віданні НААН України, виконує аналогічні з НААН України функції, є державною неприбутковою бюджетною організацією, немає підстав вважати, що у прокурора відсутні підстави для здійснення представництво її інтересів в суді.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 апеляційну скаргу у справі №925/1615/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025, у зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1615/24.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025, справу №925/1615/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 поновлено керівнику Смілянської окружної прокуратури Танцюрі Валентину Юрійовичу строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області у справі №925/1615/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Смілянської окружної прокуратури Танцюри Валентина Юрійовича на ухвалу Господарського суду Черкаської області про залишення позову без розгляду від 10.04.2025 у справі № 925/1615/24. Судове засідання призначено на 29.05.2025. Витребувано матеріали справи №925/1615/24 з Господарського суду Черкаської області.
15.05.2025 матеріали справи №925/1615/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
22.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025, у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1615/24.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025, справу №925/1615/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги керівника Смілянської окружної прокуратури Танцюри Валентина Юрійовича на ухвалу Господарського суду Черкаської області про залишення позову без розгляду від 10.04.2025 у справі № 925/1615/24 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Кравчук Г.А., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.07.2025.
У судовому засіданні 01.07.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 01.07.2025 з'явився прокурор, який надав свої пояснення. Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 05.06.2025. До того ж позивач просив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги керівника Смілянської окружної прокуратури Танцюри Валентина Юрійовича за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Приписами частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України встановлено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1).
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достовірних доказів.
Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Матеріали справи свідчать, що прокурор звернувся на захист інтересів держави в особі Дослідної станції помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії агарних наук України, яка знала про порушення прав та інтересів держави і мала можливість вжити співмірних та своєчасних заходів реагування для реального їх поновлення, але самостійно їх не вжила до цього часу.
В процесі розгляду справи, Дослідна станція помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії агарних наук України звернулася до суду першої інстанції з клопотанням, у якому просила суд залишити позов прокурора без розгляду, яке з огляду на положення частини 5 статті 55 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті, залишено без задоволення судом першої інстанції.
Натомість, місцевий господарський суд дійшов висновку про відстуність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Дослідної станції помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України та залишив позов прокурора без розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
У постанові від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відступлення від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що Національна академія наук України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла б бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді (постанови від 07.06.2022 у справі № 909/835/18, від 13.12.2022 у справі № 927/682/20, від 30.05.2023 у справі № 914/4127/21).
Оскільки Національна академія наук України наділена повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності, які належать до сфери її управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, Велика Палата Верховного Сулу дійшла висновку, що прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру».
У вказаній постанові, зокрема, зазначено, що у преамбулі Закону “Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» визначено мету правового регулювання режиму діяльності НАН України, національних галузевих академій наук та вказано, що метою цього Закону є забезпечення ефективного використання державних коштів та майнового комплексу НАН України, національних галузевих академій наук щодо задоволення державних і суспільних потреб. Таке формулювання співвідноситься із частиною 1 статті 23 Закону України “Про прокуратуру». Якщо законодавцем виключено можливість представництва прокурором державних компаній, то така норма не може тлумачитись у спосіб розширення обсягу процесуальної заборони на інших суб'єктів господарювання, зокрема державних організацій (установ). Оскільки позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі НАН України, яка є державною неприбутковою бюджетною організацією, немає підстав вважати, що прокурор здійснює представництво інтересів державної компанії.
Відповідно до пункту 74 Статуту Національної академії аграрних України, затвердженого 07.04.2016 загальними зборами НААН України, у віданні Академії, серед іншого, перебувають інститути та галузеві дослідні станції. Майновий комплекс НААН складається з усіх матеріальних та нематеріальних активів, які перебувають на балансі НААН і наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її відання, закріплені державою за НААН в безстрокове користування або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів, одержаних в результатів фінансово-господарської діяльності чи набуті іншим шляхом, не забороненим законом.
Згідно з пунктом 88 Статуту НААН України наукові та інші установи, підприємства та організації, що перебувають у відання Академії, забезпечують ефективне використання майна, закріпленого за ними Академією та його збереження.
Пунктом 19 частини 1 статті 1 Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність» визначено, що науковий підрозділ - структурний підрозділ юридичної особи, основним завданням якого є провадження наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності, у штаті якого посади наукових працівників становлять не менш як 50 відсотків. Типами наукового підрозділу є інститут, науково-дослідна частина, управління, відділення, комплекс, центр, відділ, лабораторія, секція, сектор, бюро, група, філіал, дослідна станція, дослідне поле, ботанічний сад, дендропарк, обсерваторія, наукова (науково-технічна) бібліотека, науковий (науково-технічний) музей;
Відповідно до пунктів 1 та 5 Статуту Дослідної станції помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії агарних наук України Дослідна станція є державною, неприбутковою науковою установою, безпосередньо підпорядкованою Інституту садівництва НААН України та перебуває у віданні НААН України. Згідно з пунктом 21 Статуту Дослідної станції державне майно, закріплене за науковою установою академії, належить їй на праві оперативного управління.
Згідно з пунктом 10 Статуту Дослідної станції помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України Дослідка станція є юридичною особою, зареєстрованою в порядку, визначеному законодавством, що регулює діяльність неприбуткових установ. Наукова установа має відокремлене майно, самостійний баланс, реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України, може від свого імені набувати права та обов'язки, бути позивачем та відповідачем в судах. Наукова установа має печатку, на якій зазначено її найменування та належність до академії, інші печатки та кутовий штамп, необхідні для ведення діловодства. Наукова установа може мати знаки для товарів і послуг, що реєструються відповідно до норм чинного законодавства України. Права та обов'язки юридичної особи наукова установа набуває з дня її державної реєстрації.
Дослідна станція не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження щодо управління об'єктами державної власності, які належать до сфери її управління, тобто на основі законодавства не здійснює управлінські функції.
Дослідна станція помології імені Л.П.Симиренка є науковим підрозділом Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України.
Згідно з пунктом 5 Статуту Дослідної станції, наукова установа безпосередньо підпорядкована Інституту садівництва НААН України та перебуває у віданні НААН України, як органу управління державним майном.
З наведеного слідує, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Дослідної станції помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України з позовом до відповідача суперечить змісту частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
У свою чергу, суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, є Національна академія аграрних наук України, в особі якої прокурор, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, має право на звернення з позовом до відповідача, про що обгрунтовано виснував суд першої інстанції.
З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі №925/226/18".
Відповідно пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Дослідної станції помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, у зв'язку чим позов прокурора підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження апелянта про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу керівника Смілянської окружної прокуратури Танцюри Валентина Юрійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.04.2025 у справі №925/1615/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Смілянську окружну прокуратуру.
Матеріали справи №925/1615/24 повернути Господарському суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2025
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді К.В. Тарасенко
Г.А. Кравчук