79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" липня 2025 р. Справа №907/35/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Желік М.Б.
суддів Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін
матеріали апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 01.05.2025 (вх. №01-05/1319/24 від 01.05.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2025 (суддя Ремецькі О.Ф., повний текст складено 14.04.2025)
у справі №907/35/25
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до фізичної особи - підприємця Єгорова Євгена Юрійовича, м. Кривий Ріг
про стягнення суми 14 902,04 грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2025 у справі №907/35/25 позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи - підприємця Єгорова Євгена Юрійовича на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради суму 6 873,65 грн. в т.ч. 6 251,61 грн. основного боргу, 622,04 грн. пені, а також суму 1 396,55 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить задоволити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2025 у справі №907/35/25 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Галушко Н.А., Орищин Г.В.
06.05.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження; призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 30.05.2025; витребувано матеріали справи з Господарського суду Закарпатської області.
Відповідач у визначений судом строк правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню, з огляду на наступне.
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Єгорова Євгена Юрійовича про стягнення суми 14 902,04 грн. з яких 14 280,00 грн. заборгованості з орендної плати за договором на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності територіальної громади м. Ужгород від 29.07.2024. та 622,04 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Господарський суд Закарпатської області частково задовольняючи позовні вимоги виснував наступне:
- взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
- орендна плата за змістом ст. 762 ЦК України, ст. 286 ГК України у системному взаємозв'язку з положеннями ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України сплачується орендарем саме за час користування об'єктом оренди, позаяк до моменту передачі майна в оренду власник такого майна не позбавлений права володіти та користуватися ним та, відповідно, не може вимагати отримання плати за період, коли майно в оренду ще не передано.
- протилежний підхід в тлумаченні зазначених норм суперечитиме таким засадам цивільного законодавства як справедливість та добросовісність.
- матеріали справи свідчать, що об'єкт оренди за Договором оренди №30 (фігурний елемент мощення) площею 17,0 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Корзо, 13 (кафе “Франсуа»), переданий відповідачу в оренду з 29.07.2024. та саме з даного часу розпочався період строкового платного використання об'єкту оренди oрендарем, що включає в себе обов'язок зі сплати орендної плати для oрендаря та право вимагати її отримання для oрендодавця.
- диспозицією ч. 6 ст. 762 ЦК України звільнено орендаря від сплати орендної плати за період, коли об'єкт оренди з незалежних від орендаря причин не може ним використовуватися, в тому числі і до фактичного отримання майна в оренду.
- сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
- встановлена ч. 3 ст. 631 ЦК України можливість сторін договору поширити застосування договору до відносин між сторонами, що виникли до укладення договору передбачає очевидну наявність певних правовідносин між сторонами, які виникли ще до укладення договору та врегульовуються сторонами постфактум, про що безпосередньо зазначається в тексті договору.
- матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності між сторонами господарських правовідносин з 01.04.2024, що виключає можливість застосування до умов договору приписів ч. 3 ст. 631 ЦК України.
Узагальнені доводи апелянта, заперечення відповідача.
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, зазначає, що висновки суду є необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та наявними у ній доказами, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права на підтвердження чого зазначає наступне:
- за умовами укладеного між сторонами договору орендар зобов'язався внести плату за фактичне використання предмету договору у період з 01.04.2024 до завершення терміну дії договору у розмірі встановленому відповідно до п. 3.2. договору. При цьому умови договору, поширювали свою дію на відносини між сторонами з 01.04.2024 з огляду на їх врегулювання постфактум, про що вказано у тексті договору.
- в порушення взятих на себе зобов'язань орендарем не виконувався обов'язок із сплати орендних платежів в період з 01.04.2024 по 31.10.2024.
- умови договору відповідали волі сторін, оскільки такий був підписаний в добровільному порядку і в подальшому ніким не оспорювався, а відтак в силу норм закону, є обов'язковим до виконання.
- відповідачем ні під час укладення договору, ні в суді першої інстанції не заперечувалися обставини щодо фактичного використання об'єкту оренди та його обов'язку згідно умов договору здійснити оплату за таке використання. Зазначене, на думку скаржника свідчить про доведеність обставин фактичного користування об'єктом оренди у період з 01.04.2024 по 29.07.2024 та обов'язок здійснити плату за таке.
- вказане свідчить про необґрунтованість висновків місцевого господарського суду про неможливість застосування до даних правовідносин положень ч. 3 ст. 631 ЦК України.
- в даній справі суд перебрав на себе роль захисника відповідача чим порушив закріплений ст. 13 ГПК України принцип змагальності сторін. Скаржник з огляду на висновки господарського суду не вбачає інших можливостей щодо доведення обставин фактичного використання об'єкту оренди, а ні ж зазначення про це в умовах укладеного між сторонами договору.
- не є релевантними до даних правовідносин рішення в межах господарської справи №907/508/23, оскільки під час її розгляду відповідач повністю заперечував факт передачі йому у визначений період об'єкту оренди, а відтак відсутність обов'язку щодо сплати орендних платежів, натомість у межах даної справи відповідач жодних заперечень щодо не передання об'єкту оренди до 27.04.2023 чи неможливість його використання не висловлював.
Відповідач не скористався своїм правом щодо надання заперечень на апеляційну скаргу.
Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.
29.07.2024 між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Єгоровим Євгеном Юрійовичем (далі - Орендар) укладено договір №30 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода, за умовами якого орендодавець надає орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою - фігурного елементу мощення площею 17 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Корзо, 13 (кафе “Франсуа») для розміщення відкритого літнього майданчика для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди.
Відповідно до пункту 6.1 Договору він діє в межах літнього сезону (з 01.04.2024 по 01.11.2024), та на підставі Паспорта відкритого літнього майданчика № 40/2024 від 12.07.2024 терміном до 01.11.2024.
Невід'ємною частиною цього Договору є Паспорт відкритого літнього майданчика.
Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що об'єкт надається у тимчасове користування відповідно до актy приймання-передачі, який підписаний одночасно з договором.
Як вбачається із долученого позивачем акту приймання-передачі конструктивного елементу благоустрою (фігурного елементу мощення) за адресою м.Ужгород, вул. Корзо, 13 (кафе “Франсуа») об'єкт оренди площею 17,0 кв.м. переданий в користування відповідно до умов договору №30 від 29.07.2024 для розміщення відкритого літнього майданчика для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди. Об'єкт оренди сторонами був оглянутий, зауваження відсутні.
Обов'язок внесення орендної плати Орендарем виникає з 01.04.2024 (з початку літнього сезону) (п. 3.1 Договору).
За умовами договору, а саме п. 2.2.1 орендар зобов'язується встановлювати об'єкт згідно виданого паспорту відкритого літнього майданчика №40/2024 від 12.07.2024 та рішення виконкому від 10.07.2024 №345.
Матеріали справи містять паспорт відкритого літнього майданчика №40/2024 виданий 12.07.2024 невід'ємними складовими якого є план-схема та проект відкритого літнього майданчика.
Колегія суддів також зазначає, що додатком до виданого паспорту №40/2024 від 12.07.2024 є фотофіксація місцезнаходження літньої тераси, яку виконав проектант Приставська Я.М. та з якої вбачається відсутність на дату видачі паспорту - 12.07.2024 розміщення (монтування) літньої тераси з метою розміщення якої, відповідно до умов договору №30 від 29.07.2024 передавалися в користування конструктивні елементи благоустрою (т.1 а.с. 15).
Відповідно до пункту 3.2 договору орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 2040,00 грн. (дві тисячі сорок гри. 00 коп.) за місяць, в тому числі П ДВ 340,00 грн. (триста сорок грн. 00 коп.).
Згідно з пунктом 3.3 договору орендна плата вноситься безготівково на р/р UA908201720355129001012056013 в ДКСУ м. Київ. отримувач коштів: Департамент міської інфраструктури, ЄДРПОУ 36541721. МФО 82015 672.
Сторони дійшли згоди щодо зобов'язання орендаря, а орендар зобов'язався в свою чергу сплатити плату за фактичне використання предмету цього договору у період від першого квітня дві тисячі двадцять четвертого року до завершення терміну його дії. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до пункту 3.2. даного договору (п. 7.9 Договору).
Матеріали справи не місять доказів виконання орендарем взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти оплати орендних платежів, у період з 01.04.2024 по 31.10.2024. в сумі 14 280,00 грн.
Відповідно до пункту 4.1 договору у разі протермінування платежів, передбачених у пункті 3.2 цього договору орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, від суми протермінованого платежу, відповідно до діючого законодавства.
Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору не здійснював платежі згідно умов договору, що зумовило також нарахування та заявлення до стягнення на суму основної заборгованості пені у розмірі 622,04 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника щодо кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати від боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу ч. 2 та ч. 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов'язань наведені в ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Як встановлено судом апеляційної інстанції предметом договору № 30 від 29.07.2024, що укладений між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та ФОП Єгоров Євгеном Юрійовичем є право на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою - фігурним елементом мощення для розміщення відкритого літнього майданчика, який за своєю природою є договором оренди.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 ЦК України).
Згідно ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами укладеного між сторонами договору, а саме п.п. 3.1., 3.2. встановлено, що обов'язок внесення орендної плати орендарем виникає з 01.04.2024 (з початку літнього сезону). Орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 2024,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ 340,00 грн.
При цьому, об'єкт оренди переданий відповідачу за актом приймання-передачі конструктивного елементу благоустрою (фігурного елементу мощення) без дати за адресою м.Ужгород, вул. Корзо, 13 (кафе “Франсуа») на підставі договору на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності територіальної громади м.Ужгорода від 29.07.2024 № 30.
Умовами п.2.1.1. договору визначено, що акт приймання передачі підписується одночасно із цим договором, тобто датою підписання акту приймання-передачі є 29.07.2024.
Порядок отримання паспортів відкритих літніх майданчиків визначений Рішенням XXVI сесії міської ради VI скликання від 07.11.20214 №1505 “Про порядок отримання паспортів відкритих літніх майданчиків у м.Ужгород», яке є розміщене на офіційному сайті Ужгородської міської ради, а відтак у відповідності до положень ст. 20 ЗУ “Про інформацію» є інформацією з відкритим доступом.
Як вбачається із п. 1.3. Порядку отримання паспортів відкритих літніх майданчиків для здійснення підприємницької діяльності на базі стаціонарних закладів ресторанного господарства у м. Ужгороді документом, який дає право суб'єкту господарювання на влаштування літньої тераси є паспорт літньої тераси, виданий управлінням містобудування та архітектури через Центр надання адміністративних послуг на підставі рішення виконкому, яке готується з позитивних висновків комісії зі встановлення відкритих літніх майданчиків для здійснення підприємницької діяльності біля закладів ресторанного господарства, склад якої затверджується рішенням виконкому Ужгородської міської ради.
Колегія суддів зазначає, що паспорт відкритого літнього майданчика №40/2024 виданий 12.07.2024 на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 10.07.2024 № 345 відповідно до якого ФОП Єгорову Євгену Юрійовичу надано паспорт відкритого літнього майданчика для здійснення підприємницької діяльності на базі стаціонарного закладу ресторанного господарства на 11 посадкових місць по вул. Корзо , 13 площею 17 м.кв. у центральній зоні строком на поточний сезонний період.
При вирішенні даного спору судова колегія враховує, що додатком до виданого паспорту №40/2024 від 12.07.2024 є також фотофіксація місцезнаходження літньої тераси, яку виконав проектант Приставська Я.М. та з якої вбачається відсутність станом на дату видачі паспорту - 12.07.2024 розміщення (монтування) літньої тераси з метою розміщення якої відповідно до умов договору №30 від 29.07.2024 передавалися в користування конструктивні елементи благоустрою - об'єкт оренди (т.1 а.с. 15).
Вказане спростовує доводи позивача про доведеність самим фактом укладення відповідного договору фактичного використання об'єкту оренди до моменту фактичного передання об'єкту оренди в користування відповідно до акту приймання-передачі конструктивного елементу благоустрою (фігурного елементу мощення) за адресою м.Ужгород, вул. Корзо, 13 (кафе “Франсуа»).
Натомість, матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів здійснення такого використання до моменту укладення договору між сторонами та підписання акту приймання-передачі конструктивного елементу благоустрою (фігурного елементу мощення).
Колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду зазначає, що встановлена ч. 3 ст. 631 ЦК України можливість сторін договору поширити застосування договору до відносин між сторонами, що виникли до укладення договору передбачає очевидну наявність певних правовідносин між сторонами, які виникли ще до укладення договору та врегульовуються сторонами постфактум, про що безпосередньо зазначається в тексті договору.
Водночас, з положень укладеного між сторонами договору, а саме пунктів 2.2.1., 6.1. вбачається, що такий об'єкт оренди, як літній майданчик, площею 17,0 м.кв., за адресою: м.Ужгород, вул. Корзо, 13, до 12.07.2024 взагалі не існував, про що свідчить дата видачі Паспорту відкритого літнього майданчика №40/2024 і саме одержання паспорту є підставою для встановлення в подальшому літнього майданчика.
Вказане у сукупності з іншими встановленими судом фактичними обставинами є підставою для часткового задоволення позовних вимог, що вірно висновано господарським судом.
Як вбачається із положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що у разі протермінування платежів, передбачених у пункті 3.2 договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, від суми протермінованого платежу, відповідно до діючого законодавства.
Здійснивши арифметичний перерахунок заявленого до стягнення розміру пені в заявлені позивачем періоди за кожен місяць окремо обґрунтованим та підтвердженим документально є розмір пені в сумі 622,04 грн., а позовні вимоги в цій частині - такими, що підлягають до задоволення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2025 у справі №907/35/25 скасуванню.
В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1 В задоволенні вимог апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 01.05.2025 (вх. №01-05/1319/24 від 01.05.2025) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2025 у справі №907/35/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати залишити за скаржником.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 03.07.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.