79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" червня 2025 р. Справа №909/58/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
позивача: Манченко О. В.,
відповідача: Чаплінська О. В.,
третьої особи (Івано-Франківської обласної державної адміністрації): Ігнатенко О.Ю.,
прокурор: Місінська М.А.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Зеленської сільської ради Верховинського району б/н від 25.03.2025 (вх. суду від 26.03.2025 № 01-05/883/25)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2025 (повне рішення складено 05.03.2025, суддя Т.В. Максимів)
у справі №909/58/24
за позовом: Зеленської сільської ради Верховинського району, с. Зелене, Івано-Франківська обл.
до відповідача: Карпатського національного природного парку, м. Яремче, Івано-Франківська обл.
Івано-Франківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної військової адміністрації та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Івано-Франківська обласна державна адміністрація, м. Івано-Франківськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України,
м. Івано-Франківськ
про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Зеленська сільська рада Верховинського району звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Карпатського національного природного парку про визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ №001503, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92 від 06.02.2002 р., виданого Карпатському національному природному парку Зеленською сільською радою народних депутатів Верховинського району Івано-Франківської області на право постійного користування 4377,39 гектарів землі для природно-заповідного використання відповідно до рішення Зеленської сільської ради народних депутатів від 29.10.2001.
В обґрунтування позову, позивач вказав, що право постійного користування земельною ділянкою площею 4 377,39 гектарів у Карпатського національного парку не виникло, Державний акт на право постійного користування землею, виданий Карпатському національному природному парку без достатніх правових підстав, з огляду на відсутність юридичного факту - прийняття Зеленською селищною радою народних депутатів Верховинського району Івано-Франківської області відповідного рішення.
Також позивач зазначив, що надана у постійне користування на підставі оскаржуваного державного акта земельна ділянка площею 4 377,39 га, яка розташована за межами населених пунктів Верховинського району на даний час не сформована, в Державному земельному кадастрі не зареєстрована.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач не довів яким чином його права порушені видачею оспорюваного Державного акта, а також яким чином його скасування поновить права чи інтереси позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Зеленська сільська рада Верховинського району звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2025 у справі № 909/58/24 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник наголошує на тому, що органи місцевого самоврядування є представницькими органами, тому в цій справі Зеленська сільська як представницький орган територіальної громади, захищає права громади - мешканців села Зелене.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував відсутність відповідного рішення сільської ради щодо надання земельної ділянки в постійне користування Карпатському національному природному парку, а виконавчий комітет сільської ради такими повноваженнями не наділений.
На думку апелянта, суд першої інстанції помилково визнав встановленою обставину, що 06.02.2002 виданий Карпатському національному природному парку Державний акт на право право постійного користування землею площею 4377, 39 гектарів І-ІФ №001503 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92, оскільки відповідачем не надано жодного належного доказу цієї обставини, до матеріалів справи долучено лише неякісну копію аркуша, яку відповідач вважає витягом із журналу реєстрації державних актів на право постійного користування землею.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково обмежившись відсутністю порушеного права позивача, не встановлював обставини, на які посилається та доводить позивач.
Карпатський національний природний парк подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Зеленської сільської ради Верховинського району від 25.03.2025 року на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2025 - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 05 лютого 2024 року у справі №909/58/24 - залишити без змін.
Відповідач стверджує, що заявляти вимогу про визнання недійсним державного акту про право власності на землю може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею державного акту про право власності на землю, однак позивачем не доведено в чому полягає порушення його прав.
Водночас відповідач звертає увагу, що ні матеріалами документації із землеустрою розробленої у 2023 році ТОВ «ЛЕНД.КОМ» ні відповідь ГУ Держгеокадастру від 02.02.2024 не підтверджує накладання яких-небудь земельних ділянок на земельну ділянку надану Карпатському національний природний парк у постійне користування згідно Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ №001503, а відповідно зазначені документи взагалі не можуть підтверджувати порушення чиїх небуть прав чи інтересів видачою Державного акта на право постійного користування землею, у тому числі не можуть підтверджувати наявність порушеного права чи інтересу Зеленської сільської ради.
Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Рух справи в суді апеляційної інстанції:
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 справу № 909/58/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Зеленської сільської ради Верховинського району б/н від 25.03.2025 (вх. суду від 26.03.2025 № 01-05/883/25) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2025 у справі №909/58/24.
Ухвалою суду від 23.04.2025 відкладено розгляд справи № 909/58/24 на 03.06.2025.
Врахувавши клопотання Івано-Франківської обласної державної адміністрації про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу та об'єктивного з'ясування обставин, судом ухвалою від 03.06.2025 відкладено судове засідання на 24.06.2025.
У судовому засіданні 24.06.2025 судом поставлено на розгляд клопотання скаржника про витребування оригіналів доказів та призначення судової земельно-технічної експертизи, які були заявлені у апеляційній скарзі.
Скаржник просив суд задоволити подані клопотання, прокурор, відповідач та Івано-Франківська обласна державна адміністрація заперечили щодо задоволення таких клопотань.
Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, скаржник звертався до суду першої інстанції з клопотання про витребування оригіналів доказів, копії яких долучено до матеріалів справи.
Водночас як слідує з матеріалів справи, судом першої інстанції на стадії розгляду по суті під час дослідження доказів було оглянуто оригінали долучених доказів.
Скаржник не навів суду апеляційної інстанції мотивів, на підставі яких існує необхідність оглянути повторно такі докази під час перегляду оскаржуваного рішення, також скаржником не було наведено обставин, з врахуванням яких існував би обґрунтований сумнів щодо дійсності чи достовірності долучених до матеріалів справи доказів.
Щодо клопотання про призначення експертизи у даній справі, то наведені скаржником питання не встановлять обставини, що підтвердять чи спростують законність оспорюваного Державного акта, такі питання не входять в предмет доказування у даній справі.
Вищенаведене стало підставою для постановлення в судовому засіданні 24.06.2025 ухвали без оформлення окремого документа про відмову у задоволенні клопотань Зеленської сільської ради Верховинського району про витребування оригіналів доказів та призначення судової експертизи.
Скаржник у судовому засіданні 24.06.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач, прокурор та представник Івано-Франківської обласної державної адміністрації заперечили такі доводи, сторони надали суду пояснення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судами у цій справі обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
03.06.1980 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 376 "Про створення Карпатського національного природного парку" створений Карпатський національний природний парк (далі- КНПП). Відповідно до Акта від 13.10.1981 (додатка до зазначеної вище поставнови) землі від колишніх землекористувачів обліковані у межах Карпатського національного природному парку.
17.09.1985 Виконком Івано-Франківської обласної ради народних депутатів прийняв рішення № 254, відповідно до якого з врахуванням матеріалів лісовпорядкування 1981 року впорядкував межі Карпатського національного природного парку.
В 2001 році з метою отримання державного акта на право постійного користування землею проведена інвентаризація земель Карпатського національного природного парку.
За результатами проведення інвентаризації земель Карпатського національного природного парку Карпатським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру виготовлений Технічний звіт по інвентаризації земельних ділянок з метою виготовлення державного акта на право постійного користування Карпатського національного природного парку на території Бистрецької і Зеленської сільських рад Верховинського району .
29.10.2001 Виконавчий комітет Зеленської сільської ради Верховинської районної ради Івано-Франківської області прийняв рішення "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель КНПП", відповідно до якого вирішив затвердити матеріали інвентаризації земель КНПП площею 4377,39 га та видати Державний акт на право постійного користування землею.
06.02.2002 виданий Карпатському національному природному парку Державний акт на право постійного користування землею площею 4377,39 гектарів для природно-заповідного використання І-ІФ №001503, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92.
Вказаний Державний акт містить підпис голови Зеленської сільської Ради народних депутатів та відтиск печатки Зеленської сільської ради (том 1, а.с. 76).
19.07.2023 Івано-Франківська обласна державна військова адміністрація прийняла розпорядження №281 "Про проведення державної інвентаризації земельних ділянок" та видала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок державної власності природо-заповідного фонду орієнтовною площею 13046 га, які перебувають в постійному користуванні Карпатського Національного природного парку (в тому числі і на території Верховинського району, розпорядником яких є Івано-Франківська обласна державна (військова) адміністрація.
Як зазначив позивач у позовній заяві, в грудні 2023 року йому стало відомо, що до Державного земельного кадастру на підставі розробленої у 2023 році ТОВ "ЛЕНД.КОМ" Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природо-заповідного фонду Карпатського Національного природного парку загальною площею 42,1074 га на території Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області (за межами населених пунктів) були в тому числі внесені і відомості про земельну ділянку площею 3,2084 га з кадастровим номером 2620884001:01:004:0217. Зокрема, при розробці вказаної технічної документації на вказану земельну взагалі не було враховано межі земельних ділянок з кадастровими номерами:2620884001:01:001:0037 та 2620884001:01:001:0036, що є власністю громадянки с.Зелене Півнюк І.І. та які повністю включено у межі вищезазначеної ділянки з кадастровим номером 2620884001:01:004:0217.
Відповідно до Витягу №365/01-38 від 19 грудня 2023 року з містобудівної документації, а саме: Генерального плану с. Зелена (актуалізований рішенням XV сесії Зеленської сільської ради 10.04.2013), виданого відділом містобудування та архітектури Верховинської районної військової державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами: 2620884001:01:001:0037 та 2620884001:01:001:0036 вид функціонального призначення території - територія садибної забудови.
Також позивач зазначив, що при розробці ТОВ "ЛЕНД. КОМ" вказаної технічної документації із землеустрою взагалі не враховані межі земельних ділянок які є у користуванні громадян, ділянки для будівництва та обслуговування будівель та ведення особистого селянського господарства. Це господарства: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Зеленська сільська рада подала звернення № 397/02-16 від 26.12.2023 до голови Обласної військової адміністрації з проханням не допустити реєстрацію земельних ділянок, наданих в користування Карпатському національному парку, в межах яких включено земельні ділянки, які перебувають у власності та користуванні громадян- мешканців сіл Зеленської територіальної громади.
27.12.2023 Зеленська сільська рада повторно подала звернення № 403/02-16 до голови Обласної військової адміністрації з проханням не допустити реєстрацію земельних ділянок, наданих в користування Карпатському національному парку, в межах яких включено одинадцять земельних ділянок, які перебувають у власності та користуванні громадян- мешканців сіл Зеленської територіальної громади.
Відповідно до Розпорядження Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації від 09.01.2024 №12 "Про результати розгляду клопотання юридичної особи із земельних питань" Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області відмовлено в задоволенні клопотання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно- заповідного фонду Карпатського національного природного парку площею 4335,2826 га (кадастровий номер 2620884000:40:001:0045; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; цільове призначення: 04.03 "Для збереження та використання національних природних парків"), яка розташована за межами населених пунктів Зеленської сільської територіальної громади Верховинського району.
Позивач вважає, що Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно-заповідного фонду Карпатського національного природного парку на території Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області (за межами населених пунктів) виготовлена з грубими порушеннями вимог чинного законодавства. Однак зазначив, що підставою для скасування Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ №001503, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92 від 06.02.2002 р., виданого Карпатському національному природному парку Зеленською сільською радою народних депутатів Верховинського району Івано-Франківської області про надання у постійне користування 4 377,39 гектарів землі для природно-заповідного використання відповідно до рішення Зеленської сільської ради народних депутатів від 29.10.2001, є відсутність рішення на підставі якого земельна ділянка надана в постійне користування.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею І-ІФ №001503, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92, від 06.02.2002 р., виданого Карпатському національному природному парку Зеленською сільською радою народних депутатів Верховинського району Івано-Франківської області про надання у постійне користування 4 377,39 гектарів землі для природно-заповідного використання відповідно до рішення Зеленської сільської ради народних депутатів від 29.10.2001 р.
В обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) позивач зазначив про те, що в оспорюваному акті вказано недостовірні відомості стосовно того, що такий акт виданий на підставі рішення Зеленської ради народних депутатів від 29.10.2001.
При цьому, позивач наголосив на тому, що звернувся до суду як представницький орган територіальної громади, який захищає права громади - мешканців села Зелене.
Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр (абзац другий статті 1 цього Закону).
Згідно із статтею 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (частина третя статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до частини першої статті 11 цього ж Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частина друга статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Приписами частини першої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Положеннями статті 18-1 вказаного Закону встановлено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Позивач зазначив, що згідно технічної документації із землеустрою «щодо інвентаризації земель державної власності природо-заповідного фонду КНПП загальною площею 42,1074 га. (8 земельних ділянок), має місце «накладання» на 80 земельних ділянок, які перебувають у власності мешканців с. Зелене (в тому числі під житловими будинками, господарськими спорудами, городами, пасовищами).
Поряд з тим, позивач не наводить суду яким чином його права як органу місцевого самоврядування порушено видачею оспорюваного Державного акту, у чому полягає необхідність скасування такого акту та яким чином його скасування поновить права чи інтереси позивача як юридичної особи.
Колегія суддів зазначає, що доводи позову, як і апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача з межами земельної ділянки, яка надана відповідачу у постійне користування згідно оспорюваного Державного акту, при цьому Зеленська сільська рада сама ж погодила межі земельної ділянки КНПП, так як 29.10.2001 Виконавчий комітет Зеленської сільської ради Верховинської районної ради Івано-Франківської області прийняв рішення "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель КНПП", відповідно до якого вирішив затвердити матеріали інвентаризації земель КНПП площею 4377,39 га та видати Державний акт на право постійного користування землею.
Водночас позивач зазначає про порушення права приватної власності громадян (мешканців села), однак Зеленська сільська рада не є власником чи розпорядником земель приватної власності та громадяни не позбавлені звернутись до суду за захистом свої прав, якщо їх права є порушені.
За змістом ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено і, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (аналогічній висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).
Верховний Суд у постанові від 18.04.2018 у справі № 908/1571/16 сформулював висновок, що не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо захисту права, якого особа немає чи яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №910/7464/23, від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів констатує, що вирішуючи спір, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність у нього порушеного права та/або законного інтересу.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2025 у справі № 909/58/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції:
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Зеленської сільської ради Верховинського району б/н від 25.03.2025 (вх. суду від 26.03.2025 № 01-05/883/25)- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2025 у справі № 909/58/24 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
4. Матеріали справи № 909/58/24 повернути до суду першої інстанції.
Повну постанову складено 03.07.2025.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець