79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" липня 2025 р. Справа № 2-2328/11
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді Желіка М.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 20.06.2025 (вх. №01-05/1963/24 від 26.06.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 (повне рішення складено 24.10.2024, суддя Яворський Б.)
у справі №2-2328/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Приватні інвестиції», м.Київ,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна корпорація “Львіввікнопласт», м. Львів,
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрпромтехсервіс», м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерного товариства “Кредобанк», м. Львів,
про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки
У квітні 2010 року ПАТ "Кредобанк" звернулося до Галицького районного суду м.Львова з позовом до ТзОВ "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт" і ОСОБА_2 як солідарних боржників про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.05.2008 №125, укладеним між ВАТ "Кредобанк" (кредитодавцем) та ТзОВ "БК "Львіввікнопласт" (позичальником), станом на 31.03.2010 в розмірі 349 459,76 доларів США, що еквівалентно 2 769 468,60 грн (за курсом НБУ станом на 31.03.2010: 1 долар США - 7,925 грн), та 3300 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28.05.2008, укладеним з ОСОБА_2 (іпотекодавцем), а саме на навчально-виробничі майстерні, які належали на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2007, продавши це нерухоме майно з прилюдних торгів.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.03.2015 позивача ПАТ “Кредобанк» замінено правонаступником - ТзОВ “Фінансова компанія “Приватні інвестиції».
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 03.05.2017, замінено первісного відповідача Литвина Ю.М. на належного відповідача - ТзОВ “Юрпромтехсервіс».
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.07.2019 позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 18.05.2021 рішення Галицького районного суду м. Львова від 22.07.2019 скасовано, провадження у справі за позовом ТзОВ “Фінансова компанія “Приватні інвестиції» до ТзОВ “Будівельна корпорація “Львіввікнопласт», ТзОВ “Юрпромтехсервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрито.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22.07.2021 справу №2-2328/11 направлено до Господарського суду Львівської області за встановленою юрисдикцією.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, позовні вимоги задоволено.
Постановою Верховного Суду від 09.04.2024 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2023, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі №2-2328/11 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто солідарно з ТзОВ “Будівельна корпорація “Львіввікнопласт» та ТзОВ “Юрпромтехсервіс» на користь ТзОВ Фінансова компанія “Приватні інвестиції» заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 в загальному розмірі 300'000,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, 13'306,49 дол. США процентів за користування кредитом, 2'175,00 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 361,51 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів та 2'101,92 дол. США упущеної вигоди за несвоєчасне повернення кредиту шляхом звернення стягнення на майно, а саме - на предмет іпотеки: навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами Б-2, загальною площею 2483,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 93, шляхом продажу нерухомого майна на електронному аукціоні; стягнуто з ТзОВ “Будівельна корпорація “Львіввікнопласт» на користь ТзОВ Фінансова компанія “Приватні інвестиції» 33 732,80 грн. понесених витрат на сплату судового збору та 60,00 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи; стягнуто з ТзОВ “Юрпромтехсервіс» на користь ТзОВ Фінансова компанія “Приватні інвестиції» 33 732,80 грн. понесених витрат на сплату судового збору, та 60,00 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у цій справі скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.
Постановою Верховного Суду від 20.05.2025 касаційну скаргу ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" задоволено, постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №2-2328/11 скасовано, а рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 залишено в силі.
06.06.2025 ОСОБА_1 через представника - адвоката Винниченка М.П., звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив звільнити (відстрочити) від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, поновити строк для апеляційного оскарження, апеляційну скаргу задоволити, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі №2-2328/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, стягнути з позивача на користь скаржника судові витрати в попередній сумі 30000 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено апелянту строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 06.06.2025 (вх. №01-05/1743/24 від 06.06.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі №2-2328/11 - повернуто скаржнику.
26.06.2025 на поштову адресу Західного апеляційного суду надійшов супровідний лист Господарського суду Львівської області №01-06/376/25 від 25.06.2025, разом з яким до апеляційного суду скеровано апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №2/2328/11, що надійшла до Господарського суду Львівської області засобами поштового зв'язку.
До супровідного листа додано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі №2-2328/11, датовану 20.06.2025 та підписану ОСОБА_1 , та поштовий конверт, адресований до Господарського суду Львівської області.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.06.2025 апеляційну скаргу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Вказана апеляційна скарга підписана ОСОБА_1 , датована 20.06.2025, відрізняється за змістом від апеляційної скарги, поданої від імені ОСОБА_1 його представником - адвокатом Винниченком М.П. через систему «Електронний суд» 06.06.2025, водночас не містить жодних посилань чи зазначень стосовно того, що її подано як уточнену апеляційну скаргу на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 віл 06.06.2025 без руху.
За змістом положень ст.260, ст.174 ГПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
В апеляційній скарзі від 20.06.2025 ОСОБА_1 просить:
- звільнити його від сплати судового збору, враховуючи фінансовий стан на підставі ст.8 Закону України «про судовий збір», враховуючи, що розмір судового збору в сумі 80 958,70 грн. перевищує 5 відсотків розміру річного доходу апелянта ОСОБА_1 та становить вагому частину річного прибутку заявника, заявник не має фінансової змоги здійснити таку оплату, або ж відстрочити, розстрочити, зменшити судовий збір щодо апелянта до ухвалення постанови у цій справі;
- поновити строки апеляційного оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі №2-2328/11, оскільки апелянт лише 04.06.2025 через електронний суд у справі №463/9397/24 (провадження №2/463/222/25), яка перебуває в провадженні Личаківського районного суду м.Львова, отримав додаткові пояснення у справі з долученими копіями рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2025 у справі №2-2328/11, тобто лише 04.06.2025 ОСОБА_1 ознайомився з текстом оскаржуваного рішення;
- задовольнити апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі №2-2328/11 скасувати;
- відмовити в задоволенні позовних вимог у справі №2-2328/11 за позовом ТзОВ «Фінансової компанії «Приватні інвестиції» до ТзОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт», ТзОВ «Юрпромтехсервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Акціонерне товариство «Кредобанк», про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.258 ГПК України в апеляційній скарзі має бути зазначено у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).
Відповідно до ч.1 ст.272 ГПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
Відповідно до ч.4 ст.272 ГПК України суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Відповідно до ч.5 ст.272 ГПК України суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Отже, вирішуючи питання про залишення апеляційної скарги без руху, відкриття чи відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, першочергово суд має встановити відсутність підстав, передбачених у ч.5 ст.272 ГПК України.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи підстави для скасування оскаржуваного рішення, апелянт покликається на такі доводи:
- ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та спадкоємцем майна, правонаступником прав та обов'язків ОСОБА_2 після його смерті, однак суд першої інстанції, встановивши в оскаржуваному рішенні обставини недобросовісності ОСОБА_2 , не залучив до участі у справі його правонаступника - ОСОБА_1 , який має намір захистити честь, гідність і ділову репутацію батька;
- в провадженні Личаківського районного суду м.Львова перебуває справа №463/9397/24, в межах якої було витребувано у правоохоронних органів кредитний договір від 28.05.2008 та висновок №3062 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №139-2169 від 13.10.2010, результати якої мають значення для встановлення обставин справи №2-2328/11, однак не були враховані під час ухвалення оскаржуваного рішення;
- під час ухвалення оскаржуваного рішення не було враховано той факт, що в матеріалах справи №2-2328/11 (аркуші справи 166-168) є виписки по рахунку, якими підтверджується погашення боргу по кредиту в повному обсязі;
- позивач не довів недобросовісності останнього набувача майна - відповідача-2, і не спростував презумпції добросовісності набуття відповідачем-1 майна, хоча обов'язок такого спростування покладено саме на позивача, при цьому було забезпечено принцип змагальності та рівності сторін, що передбачає надання сторонам однакових можливостей для реалізації процесуальних прав;
- позивач не змінював позовних вимог, не заявляв вимоги про визнання прав іпотекодержателя стосовно іпотечного майна;
- до спірних правовідносин підлягають застосуванню висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, відповідно до яких у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна;
- під час ухвалення оскаржуваного рішення не було враховано принцип остаточності рішення (res judicata), згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення;
- факт переходу до ТзОВ «Юрпромтехсервіс» права власності на предмет іпотеки за договором від 28.05.2008 відбувся після виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на це майно, і право власності набуте за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження; якщо іпотека припинена у зв'язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає на чинність договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, та на чинність іпотеки;
- відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне;
- добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.46.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №610/1030/18);
- у кожному випадку судам належить перевіряти наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження; добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/20858/21);
- Верховний Суд, повертаючи справу на новий розгляд, зазначив, що судами не було враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 та не досліджено відповідних обставин про недобросовісність чи не добросовісність останнього набувача майна; суд першої інстанції на виконання цих вказівок зазначив, що відхиляє аргументи відповідача-2 про добросовісність набуття ним спірного майна, адже відповідач 2 відчужив предмет іпотеки при наявній заборгованості за основним зобов'язанням, яке забезпечено цією іпотекою, та під час стягнення на предмет іпотеки, про що він, як учасник справи, був обізнаний; на переконання місцевого господарського суду це свідчить, що він діяв недобросовісно з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки; апелянт не погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 і постанові Верховного Суду у цій справі, зазначено, що досліджуватись мають відповідні обставини про недобросовісність чи недобросовісність останнього набувача іпотечного майна, тобто ТзОВ «Юрпромтехсервіс», а не відчужувача;
- висновок суду про обізнаність про наявність та стан розгляду судових справ щодо іпотечного майна, то такий ґрунтується на припущенні та не підтверджується матеріалами справи;
- висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування ст.23 Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин та задоволення позову є помилковим і зроблений без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, адже позивач не довів, а суд не встановив обставин недобросовісності набувача майна - відповідача-2;
- ОСОБА_1 є сином на ОСОБА_2 після його смерті, відповідно, враховуючи той факт, що рішенням Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі №2-2328/11 побудовано висновки про начебто недобросовісність ОСОБА_2 , що впливає на права та інтереси апелянта - його сина, як спадкоємця, оскаржене рішення суду першої інстанції є незаконним.
Зі змісту постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 2-2328/11, вбачається, що апеляційну скаргу ТзОВ “Юрпромтехсервіс» б/н від 13.11.2024 (вх. № 01-05/3241/24 від 14.11.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі №2-2328/11 було обґрунтовано такими доводами:
- суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 23 Закону України “Про іпотеку» у поєднанні з положеннями п.1 ч.1 ст.2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 31.05.2022 у справі №750/9652/20, від 18.01.2023 у справі №686/11864/20, від 11.01.2023 у справі №462/6329/19, від 14.12.2022 у справі №643/386/21, від 05.01.2024 у справі №761/11950/20, від 22.11.2023 у справі №201/1968/22, від 26.07.2023 у справі №201/5907/22, від 30.08.2023 у справі №914/2944/22;
- відповідач-2 набув спірне майно вільним від обтяжень;
- позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки банк заявив до набувача нерухомого майна позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, не заявляючи вимог про визнання за банком права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна;
- рішення суперечить вимогам ст.ст. 1043, 1050, 1054 ГК України та ухвалене без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 03.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, водночас банк 24.09.2009 на підставі ст.1050 ЦК України, пред?явив до позичальника - відповідача-2, вимогу про дострокове повернення кредиту, а тому позивач з 24.09.2009 втратив право нараховувати проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку;
- позивач не надав, а матеріали справи не містять документів, з яких можна було б встановити факт відступлення позивачу прав вимоги за кредитним договором, у тому числі читабельних та складених у повному обсязі;
- суд помилково застосував ч.4 ст.75 ГПК України та помилково визнав рішення Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2016 та рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2016 як преюдиційні, оскільки відповідач-2 не брав участі у вказаній справі;
- суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2023 у справі №910/8641/21;
- суд порушив ст.541 ЦК України та безпідставно стягнув заборгованість солідарно з відповідачів, та не врахував висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.11.2016 у справі №760/12617/15-ц;
- суд не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 630/854/15-ц та від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 і помилково відмовлено у застосуванні позовної давності.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у цій справі скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в позові.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення та відмовляючи у позові, виходив із того, що обов'язок спростування презумпції добросовісності набувача спірного майна (у наведеному випадку ТзОВ «Юрпромтехсервіс») покладено на позивача, проте останній таких обставин не довів.
Зі змісту постанови Верховного суду від 20.05.2025 у справі №2-2328/11, якою скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 2-2328/11, а рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у цій справі залишено в силі, вбачається, що суд касаційної інстанції надавав оцінку таким доводам позивача:
- неправильне застосування положення статті 23 Закону України "Про іпотеку" разом із положеннями пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", не врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, а також у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 17.08.2022 у справі № 914/2252/20 (914/2523/21), від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.03.2021 у справі № 922/634/19, від 09.07.2021 у справі № 520/10188/17-ц, від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011, від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.46), від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22 (пункт 58), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.30), від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22 (пункт 8.44); не дослідження зібраних у справі доказів;
- доведеність обставин недобросовісності набуття спірного майна ТзОВ «Юрпромтехсервіс»; перехід права власності на предмет іпотеки від ОСОБА_2 до ТзОВ «Юрпромтехсервіс» відбувся під час розгляду цивільної справи за позовною заявою ПАТ «Кредобанк» від 31.03.2010 №01.14/08-2022/10 до ТзОВ «БК «Львіввікнопласт», ОСОБА_2 (первісний іпотекодавець) про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки та всупереч ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2014 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 у справі №461/10151/13; відчуження предмета іпотеки за умови наявності заборгованості за основним зобов'язанням, яке забезпечено цією іпотекою, та перебування в провадженні суду справи про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, про що ОСОБА_2 як учасник справи був обізнаний, свідчить, що ОСОБА_2 діяв очевидно недобросовісно, переслідуючи мету уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки та порушення цим прав кредитора-іпотекодержателя, тобто зловживав своїми правами, використавши їх на шкоду іншим особам; позичальником за кредитним договором від 28.05.2008 № 125 є ТзОВ «БК «Львіввікнопласт»; майновим поручителем за зобов'язаннями ТзОВ «БК «Львіввікнопласт» за кредитним договором та іпотекодавцем за договором іпотеки від 28.05.2008 був ОСОБА_2 , який також є засновником (учасником) ТзОВ «БК «Львіввікнопласт»; новим власником предмета іпотеки замість ОСОБА_2 (іпотекодавець) стало ТзОВ «Юрпромтехсервіс»; засновниками (учасниками) ТзОВ «Юрпромтехсервіс» станом на 07.11.2014 (дату відчуження предмета іпотеки) був ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому, ОСОБА_3 був представником ОСОБА_2 за довіреністю під час розгляду цієї справи № 2-2328/11 у Галицькому районному суді м. Львова; все це свідчить та доводить недобросовісність набувача майна - ТзОВ «Юрпромтехсервіс».
Таким чином, у справі №2-2328/11 суд касаційної інстанції надав оцінку усім доводам, якими ОСОБА_1 , обґрунтовує апеляційну скаргу від 20.06.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у цій справі, окрім:
- не залучення до участі у справі ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_2 ;
- не врахування обставин у справі №463/9397/24, що перебуває в провадженні Личаківського районного суду м.Львова;
- не дослідження доказів сплати боргу по кредиту, наявних в матеріалах справи.
Враховуючи те, що частина доводів апелянта не є аналогічними доводам, що були розглянуті судом, відсутні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі ч.5 ст.272 ГПК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що право апеляційного оскарження у відповідності до ч.1 ст.254 ГПК України мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 908/1083/19, від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112).
Водночас, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху, з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі №2-2328/11, оскільки апелянт лише 04.06.2025 через електронний суд у справі №463/9397/24 (провадження №2/463/222/25), яка перебуває в провадженні Личаківського районного суду м.Львова, отримав додаткові пояснення у справі з долученою копією рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2025 у справі №2-2328/11, тобто лише 04.06.2025 ОСОБА_1 ознайомився з текстом оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч.3 ст.256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Апеляційну скаргу датовано 20.06.2025 та надіслано до Господарського суду Львівської області 24.06.2025, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті, а 26.06.2025 Господарський суд Львівської області скерував апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч.7 ст.116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Отже, апелянт подав скаргу протягом строку, встановленого у ч.2 ст.256 ГПК України, з моменту стверджуваної ним дати ознайомлення з повним текстом рішення.
Водночас, в матеріалах, що надійшли до Західного апеляційного господарського суду від сторін у справі №2-2328/11 (заперечення ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» проти відкриття апеляційного провадження), міститься копія позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1 - АТ «Кредобанк», та відповідача-2 - ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції», треті особи - ТзОВ «Юрпромтехсервіс» та ТзОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» про визнання зобов'язання припиненим, визнання договорів неукладеними.
Вказану позовну заяву адресовано Личаківському районному суду м.Львова.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що за цією позовною заявою Личаківський районний суд м.Львова відкрив провадження у справі №463/9397/24.
З копії позовної заяви ОСОБА_1 у справі №463/9397/24 вбачається, що ОСОБА_1 зазначає, що є сином та спадкоємцем ОСОБА_2 , та наводить обставини справи №2-2328/11.
Позовну заяву датовано 03.10.2024, отже, принаймні з 03.10.2024 ОСОБА_1 був обізнаний з тим, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №2-2328/11, та мав можливість ознайомлюватись в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформація у якому є загальнодоступною та відкритою, із судовими рішеннями у справі №2-2328/11, в тому числі з оскаржуваним рішенням від 14.10.2024, загальний доступ до якого в реєстрі було забезпечено 28.10.2024.
Проте, апелянт звернувся з апеляційною скаргою на рішення лише у червні 2025 року, тобто більш, ніж через сім місяців з дати оприлюднення повного рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідносин у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, яке набрало законної сили, за відсутності доведених обставин об'єктивної неможливості своєчасного звернення до суду, є непропорційним втручанням в принцип правової визначеності (res judicata), тобто поваги до остаточного судового рішення.
Слід зазначити, що тягар доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження покладається на апелянта як заявника клопотання.
За відсутності належного обґрунтування, підтвердженого відповідними доказами, щодо існування обставин, які об'єктивно унеможливили ознайомлення з повним рішенням Господарського суду Львівської області у справі №2-2328/11, про існування якої апелянт був достеменно обізнаним щонайменше з 03.10.2024, зазначення про те, що про наявність оскаржуваного рішення апелянту стало відомо лише 04.06.2025 з додаткових пояснень у справі №463/9397/24, не може бути визнаним поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Зважаючи на те, що скаржник не довів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суддя-доповідач вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху також з підстав, передбачених ч.3 ст.260 ГПК України, для надання скаржнику можливості надати додаткове обґрунтування або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір».
Відповідно до п.2.4. ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З оскарженого рішення вбачається, що за подання позовної заяви у цій справі було сплачено 67 465,59 грн.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання апеляційної скарги апелянту слід сплатити судовий збір в розмірі 80 958,70 грн. (67 465,59х150%х0,8=80 958,70).
До апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, натомість, скаржник просить звільнити його від сплати судового збору або відстрочити оплату судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір».
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, або позивачами є: військовослужбовці, батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів, одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України “Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Належними доказами наявності обставин, передбачених у ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір», можуть бути довідка про доходи фізичної особи за попередній рік, видана органом Державної податкової служби України, інформація з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків, довідка Пенсійного фонду України форми ОК-5 з відомостями про дохід за попередній календарний рік тощо, які підтверджують те, що 5 відсотків розміру річного доходу апелянта за попередній календарний рік становить суму меншу, ніж 80 958,70 грн.
Відтак скаржнику необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 80 958,70 грн. або надати суду відповідні докази на підтвердження наявності обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору відповідно до вимог ст.8 Закону України “Про судовий збір».
Клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Винниченком М.П., до якої було додано докази на підтвердження підстав для звільнення ОСОБА_1 , залишене без розгляду у зв'язку з пропуском строку на подання таких доказів відповідно до ухвали Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025.
Окрім того, відповідно до п.3 ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, однак до апеляційної скарги не додано доказів надсилання копії скарги іншим учасникам справи.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне надати скаржнику можливість усунути допущені недоліки при поданні апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 20.06.2025 (вх. №01-05/1963/24 від 26.06.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі №2-2328/11 - залишити без руху.
2. ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме:
- надати (надіслати) суду заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням додаткових або інших належно обґрунтованих поважних причин його пропуску із додаванням відповідних доказів;
- надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 80 958,70 грн. або надати суду належні докази на підтвердження наявності обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог ст.8 Закону України “Про судовий збір» (довідка про доходи фізичної особи за попередній рік, видана органом Державної податкової служби України, інформація з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків, довідка Пенсійного фонду України форми ОК-5 з відомостями про дохід за попередній календарний рік тощо);
- надати докази надсилання копії скарги іншим учасникам у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
3. У випадку невиконання вимог даної ухвали апеляційна скарга вважатиметься неподаною та підлягатиме поверненню апелянту.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий (суддя-доповідач) Желік М.Б.