Справа №516/113/25
Провадження №2/516/104/25
03 липня 2025 рокум.Теплодар
Теплодарський міський суд Одеської області в складі
головуючого судді Под'ячевої І.Д.,
при секретарі Прущак С.В.,
розглянувши в місті Теплодар у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «ПриватБанк» (надалі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору у загальному розмірі 50071,74 грн.
В обґрунтування позову зазначається, що 06 травня 2008 року між Банком та відповідачем укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач зобов'язання з надання відповідачу коштів виконав, а відповідач умови договору в строк, встановлений договором не виконує. Таким чином, станом на 12 березня 2025 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 50071,74 грн.
Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, на підставі ч. 1 ст. 274 ЦПК України, із викликом сторін у судове засідання.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, за останнім місцем проживання, однак із будь-якими заявами до суду не звертався, проте неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Розгляд справи відбувався за відсутності сторін, фіксування процесу технічними засобами не здійснювалось.
За заявою позивача суд ухвалив - розглядати справу в заочному порядку відповідно до ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Судом встановлено, що 19 червня 2008 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з одного боку та ОСОБА_1 з другого боку, був укладений кредитний договір, що складається з Заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, після чого отримала платіжну картку.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг становить змішаний договір банківського рахунку та Генерального кредитного договору в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка» та приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Протягом 2008-2025 років позивач неодноразово змінював кредитний ліміт для відповідача в сторону збільшення та зменшення, у зв'язку із наявністю заборгованості.
Відповідач неодноразово оновлював кредитну картку, останній раз у квітні 2022 року.
Протягом 2008-2025 років відповідач користувався кредитною картою, однак заборгованість по кредиту своєчасно не погашала у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 50071,74 грн., яка складається з наступних складових: 40366,70 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9705,04 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604- 609 ЦК.
Договором, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно із ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання.
Боржник, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним свого грошового зобов'язання.
Так, судом встановлено, що відповідачем договір кредитування із Банком укладено шляхом заповнення заява, яка містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами шляхом заповнення відповідачем заяви та ознайомлення із Правилами кредитування. Після підписання заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідачки виникло зобов'язання з оплати послуг банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, та повернення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Довідка про заборгованість особи перед Банком є належним та допустим доказом, а тому такий розрахунок судом приймається як доказ, на підтвердження розміру заборгованості відповідача.
Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги Банку обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Документально підтверджені судові витрати позивача складають 2422,40,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 19, 141, 280-289 ЦПК України, суд, -
Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість по кредитному договору б/н від 19 червня 2008 року у загальному розмірі 50071 грн. 74 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» у розмірі 2422,40 грн..
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (отримання копії) до Одеського апеляційного суду..
Суддя І. Д. Под'ячева