Справа № 523/20302/24
Провадження №4-с/523/47/25
"11" червня 2025 р. м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліна С.С.
при секретарі - Томілко М.В.,
розглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа ОСОБА_2 ,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на дії Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа ОСОБА_2 в якій просить:
-Зобов'язати Суворовський ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешти майна, накладені на квартиру АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні №25117557 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.08.2009 р. та постановою про арешт майна боржника від 07.11.2022 р.
Скаргу обґрунтовано тим, що на виконанні у Суворовського відділі перебувало виконавче провадження № 25117557 з примусового виконання виконавчого листа № 2-997 виданого Суворовським районним судом м. Одеси від 10.04.2000 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу).
В рамках цього провадження постановою від 26.08.2009 р. накладено арешт на майно Боржника, а саме, на частину квартири АДРЕСА_1 .
Постановою від 07.11.2022 р. повторно накладено арешт на майно Боржника, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
29.12.2022 р. постановою про повернення виконавчого документа стягувачу, ОСОБА_1 , повернуто виконавчий документ на підставі п.2 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження» у зв'язку із тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (Боржник у цьому виконавчому провадженні) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.04.2024 р. Після його смерті відкрилася спадщина, а саме, квартира АДРЕСА_1 . Відкриття спадщини підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі № 78551207 від 30.09.2024 р.
Після смерті Боржника його син, ОСОБА_4 відмовився від своєї долі спадщини на користь своєї рідної сестри, ОСОБА_2 отже спадкоємцем даної квартири, є спільна із Боржником донька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Родинні зв'язки Боржника та ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.08.1998 р. Аліменти у даному виконавчому провадженні як раз були призначені на її утримання.
ОСОБА_1 звернулася до Суворовського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про скасування арешту майна та отримала відповідь від 21.11.2024 р. за №176670 відповідно до якої начальник Суворовського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповів, що згідно ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є
-отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
-надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
-отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
-наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
-відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
-отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
-погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
-отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
-підстави, передбачені пунктом 12 та підпунктом 2 пункту 104 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У судове засідання з'явилась скаржник ОСОБА_1 яка підтримала вимоги заявлені в скарзі та просила їх задовольнити, а також скасувати арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 .
У судове засідання з'явився представник Пересипського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - Савченко С.В. який заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_1 в частині визнання дій виконавця протиправними, в частині вимог про скасування арешту майна залишив питання на розсуд суду.
В матеріалах справи наявний відзив на скаргу ОСОБА_1 в якому представник Пересипського ВДВС у м. Одесі просить в задоволенні вимог скаржника ОСОБА_1 про визнання дій/бездіяльності державного виконавця, відмовити в повному обсязі.
Вивчивши матеріали скарги, вислухавши думку сторони, суд вважає про те, що скарга є не доказаною, є необґрунтованою, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що На виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 25117557 з примусового виконання виконавчого листа № 2-997 виданого Суворовським районним судом м. Одеси від 10.04.2000 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу).
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною 2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
У зв'язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документу, у встановлений державним виконавцем строк, а також не надано документального підтвердження про його виконання державним виконавцем було проведено перевірку майнового стану боржника та проведено ряд заходів, для забезпечення вимог стягувача, а саме винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
29.12.2022 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», яка не передбачає зняття арешту з майна боржника. Виконавче провадження передано до архіву. У разі завершення виконавчого провадження з підстав п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених Законом, а також не припиняє чинність арешту майна боржника.
12.11.2024 на адресу відділу надійшла заява від ОСОБА_1 про зняття арешту з майна боржника.
21.11.2024 р. державним виконавцем надано відповідь на вказану заяву та роз'яснено її право на звернення до суду для вирішення питання по суті, оскільки у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника накладеного в рамках примусового виконаня виконавчого провадження № 25117557, у зв'язку з тим, що рішення суду не виконано, виконавчий збір нарахований державним виконавцем на підставі ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів.
Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Також, станом на день звернення ОСОБА_1 виконавче провадження було завершено та передано до архіву.
Згідно інформації наявної в АСВП, заборгованість зі сплати аліментів станом на день повноліття дитини, тобто на 01.11.2017 та станом на 29.12.2022р. (день завершення виконавчого провадження) становила 180 871,25 грн. та 90 435,62 грн. штрафу накладеного державним виконавцем за несплату аліментів сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за понад три роки, винесеного на підставі ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» та 18 087,13 грн виконавчого збору на користь держави.
На теперешній час заборгованність не сплачена та складає 180 871,74 грн. з яких 95 000,00 штраф з виконавчим збором.
Згідно ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», вимоги інших осіб щодо належності їм. а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», де зазначено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження» (попередня редакція).
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд вважає, що скаржник не довів суду ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому враховуючи викладене скарга ОСОБА_1 на дії Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 260, 447-452 ЦПК України суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м.Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складений та підписаний 16.06.2025р.
Суддя Аліна С.С.