Справа № 761/27241/21
Провадження № 2-а/761/51/2025
30 червня 2025 року суддя Шевченківського районний суд м. Києва Саадулаєв А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: поліцейський рядовий поліції роти №6, 4-го батальйону Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Прикмета Валерій Ігорович, про скасування постанови,
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Саадулаєву А.І.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Макаренко І.О.
На підставі розпорядження № 01-08-1476 від 25.04.2025 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/27241/21 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Саадулаєву А.І.
Позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4341456 від 12.06.2021 року, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районний суд м. Києва від 29.04.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін.
Правова позивача позиція обґрунтована тим, що обставини викладені в постанові серії ЕАН №4341456 від 12.06.2021 року не відповідають дійсним обставинам, а саме: 12.06.2021 року в зазначений в постанові час позивач, керуючи автомобілем марки Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по правій смузі по вул. Лобановського м. Києва за допомогою навігатора. По закінченню руху продовж будинку №108 по вул. Лобановського йому навігатор вказав, що необхідно звернути направо, а саме: з метою здійснення повороту праворуч, щоб проїхати по вулиці Похилій, позивач проїхав через переривисту дорожню розмітку через смугу для маршрутних транспортних засобів, де зразу був зупинений поліцейським. Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський Прикмета В.І. не дав ОСОБА_1 можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, у повному обсязі. Крім того, поліцейський Прикмета В.І. при винесені постанови проігнорував вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що після виявлення даного правопорушення, відповідач встановив причини та умови вчинення позивачем адміністративного правопорушення та попередив позивача, що щодо нього буде розгляд адміністративної справи. Позивач щодо вчиненого адміністративного порушення не заперечував. Було проведено розгляд адміністративного правопорушення. Відповідач уповноважений виносити постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час.
Суд, дослідивши позовну заяву, додані до неї докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі обставини справи.
Відповідно до копії оскаржуваної постанови серії ЕАН №4341456 від 12.06.2021 року, 12.06.2021 о 12 год. 35 хв., ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, яку позначено дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР - на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів позначеній дорожніми знаками 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій зупинці та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУПАП, внаслідок чого поліцейським було винесено вказану постанову, якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в сумі 680 грн.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.
Так, пунктом 17.1 ПДР України визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Відповідно до п. 17.2 ПДР України водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривистою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення - далі також КУпАП).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 5 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 214 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання.
Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про правопорушення правил дорожнього руху (в тому числі визначені ч. 3 ст. 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у відповідача відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, саме інспектор за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, а також врахував те, що він особисто бачив, що позивач (водій) рухався на своєму транспортному засобі в крайній правій смузі, про що також зазначає у позові ОСОБА_1 . Після виявлення даного правопорушення відповідач встановив причини та умови вчинення позивачем адміністративного правопорушення та попередив позивача, що до нього буде розгляд адміністративної справи.
Відтак підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 276 КУпАП здійснена відповідачем за місцем його перебування та виконанням ним посадових обов'язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення, а не за місцем перебування управління патрульної поліції.
Суд звертає увагу на те, що при застосуванні положень ст. 276 КУпАП також слід враховувати зміни до норм КУпАП, які були внесені після прийняття Закону України «Про Національну поліцію» та те, що рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, яке містить роз'яснення щодо застосування словосполучень використаних у нормах КУпАП «на місці» та «за місцем», прийнято до набрання чинності цього Закону, тобто без врахування його положень.
Порядок розгляду адміністративної справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху (складання інспектором Державтоінспекції протоколу про правопорушення, розгляд адміністративної справи на підставі цього протоколу уповноваженим органом - Управлінням Державтоінспекції та за результатами її розгляду винесення постанови цим органом) був змінений з урахуванням положень Закону України «Про Національну поліцію» та внесенням змін до КУпАП. Тобто, на теперішній час, згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається, саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальне звання), а не Управління патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, відповідач уповноважений виносити постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час.
Крім того, суд відхиляє доводи позивача про те, що інспектором патрульної поліції було порушено його права передбачені ст.268 КУпАП, з огляду на те, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів того, що позивачем при розгляді справи на місці зупинки транспортного засобу були заявлені клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, що позивач хотів подати письмові пояснення, подати докази, заявляв інші клопотання, або подавав заяви, крім того, позивачем не доведено, що під час розгляду справи він хотів користуватися юридичною допомогою та співробітником патрульної поліції йому було відмовлено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановлено законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами: доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки суддею було встановлено, що позивачем було вчинено порушення п. 17.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 122 КУпАП.
Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 5, 15, 72-77, 79, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: поліцейський рядовий поліції роти №6, 4-го батальйону Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Прикмета Валерій Ігорович, про скасування постанови - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: