Справа № 646/6443/25
Провадження № 1-кп/646/1360/2025
03 липня 2025 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників кримінального провадження, в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт та додані до нього матеріали, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025226170000157 від 12.06.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень - проступків, передбачених ч.1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, що полягав в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень, за таких обставин.
ОСОБА_3 11.06.2025 року у період часу з 10:00 до 11:00 годину знаходячись біля входу в магазин «Борисфен», який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Рибасівська, буд. 13, в ході конфлікту, що виник між ним та ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вступив в словесну суперечку з потерпілим, в ході якої у нього виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останньому. Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та їх протиправний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , перебуваючи на відстані витягнутої руки, умисно наніс удар кулаком правої руки, у ліву навколоочну ділянку з лівої сторони, що спричинило синець у лівій навколоочній ділянці обличчя, після чого кулаком лівої руки наніс удар в ділянку щелепи, що спричинило синець в правій щоці, вказані тілесні ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів.
Крім того, 11.06.2025 року ОСОБА_3 у період часу з 11:00 до 12:00 годину, знаходячись біля входу в магазин «Борисфен», який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Рибасівська, буд. 13, в ході конфлікту, що виник між ним та ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вступив в словесну суперечку з потерпілим, в ході якої у нього виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та їх протиправний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , перебуваючи на відстані витягнутої руки, умисно наніс удар правою рукою, в якій тримав гострий предмет, по лівій руці в районі передпліччя потерпілому, чим спричинив йому різану рану на лівій руці та також наніс правою рукою, в якій тримав гострий предмет, у район тулуба, чим було спричинив різану рану на тулубі, вказані тілесні пошкодження належать до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025226170000157 від 12.06.2025 у вчиненні кримінальних правопорушень - проступків, передбачених ч.1 ст.125 КК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без виклику учасників судового провадження.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Відповідно до ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Як вбачається з наявної у матеріалах кримінального провадження заяви ОСОБА_3 , яку він підписав у присутності свого захисника, адвоката ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
ОСОБА_3 були роз'яснені наслідки неможливості оскаржити встановлені обставини в апеляційному порядку та отримана відповідно до положень ч. 1 ст. 302 КПК України згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
Згідно заяви потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що він висловив згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні не заперечує.
Згідно заяви потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що він висловив згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні не заперечує.
За правилами ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Дослідивши зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125 КК України повністю доведена, а його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується ст.ст. 50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої ч.2 ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_3 передбачені ч. 1 ст.125 КК України, є кримінальними проступками.
При встановлені обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно ст.66 КК України, суд зазначає наступне.
За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.11.2021 (справа № 199/6365/19).
Судом встановлено та не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акту за їх відсутності в порядку спрощеного провадження, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125 КК України, в повному обсязі та щиро кається.
З огляду на зазначене, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно п.1 ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Санкцією частини першої статті 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу у розмірі до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків, обставину, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, джерела доходу не має, перебуває на обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра на лікарня нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Суд, з урахуванням вищезазначених обставин, не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу та виправних робіт, оскільки останній не працює, доходу не має, що в подальшому може ускладнити виконання рішення суду, у зв'язку з чим, вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинувачуваного і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді громадських робіт у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. На думку суду, саме таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Отже, при призначенні покарання необхідно застосувати положення ч.1 ст.70 КК України та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань.
Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 36 КВК України, контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин;
- за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин.
Вирок суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1