Справа № 646/6300/25
№ провадження 1-кп/646/1347/2025
02 липня 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221140000566 від 24.05.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з середньо-технічною освітою, розлученої, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,-
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
24 травня 2025 року о 07 годині 00 хвилин інспектор взводу №1 роти №3 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП сержант поліції ОСОБА_5 та інспектор взводу №1 роти №3 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП капрал поліції ОСОБА_6 (далі- співробітники УПП в Харківській області ДПП), перебуваючи у поліцейському однострої та отримавши табельну вогнепальну зброю, заступили на службу у складі патруля «КУПОЛ-3202» по забезпеченню публічної безпеки та порядку, попередженню та припиненню кримінальних та адміністративних правопорушень на маршрутах патрулювання, первинне реагування на повідомлення про правопорушення (у тому числі ті, що надходять на планшет), самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством, здійсненню превентивних поліцейських заходів, а також регулюванню дорожнього руху та здійсненню контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками.
Під час патрулювання на службовому транспортному засобі марки «SKODA RAPID», номерний знак НОМЕР_1 співробітниками УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 24.05.2025 о 08:28 год. за адресою: м. Харків, вулиця Основ'янська, біля будинку № 103, що знаходиться на території Основ'янського району міста Харкова, відповідно до ст.ст.ст. 31, 35 Закону України «Про національну поліцію», застосовано поліцейський превентивний захід зупинення транспортного засобу марки ГАЗ 31105-101, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення вимог «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Під час встановлення обставин події, ОСОБА_3 вийшла з вищевказаного транспортного засобу та почала покидати місце вчинення адміністративного правопорушення. На законну вимогу співробітників УПП в Харківській області ДПП зупинитись, пред'явити документи, що посвідчують особу та право керування транспортним засобом, ОСОБА_3 вищевказані документи не надала у зв'язку з їх відсутністю.
Після чого, ОСОБА_3 усвідомлюючи, що перед нею знаходяться працівники правоохоронного органу при виконанні своїх службових обов'язків, які були у форменому одязі із розпізнавальними знаками Національної поліції України, переслідуючи мотиви явної неповаги до встановленого законом порядку здійснення співробітниками поліції своїх службових обов'язків, діючи умисно з метою безперешкодного залишення місця події та уникнення адміністративної відповідальності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, почала чинити опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, а саме стала поводитися агресивно, висловлюючись нецензурною лайкою в бік присутніх співробітників УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , принижуючи честь та гідність цих працівників поліції, на зауваження припинити протиправну поведінку, що перешкоджає розгляду на місці справ про адміністративні правопорушення за ст. 126 КУпАП не реагувала, почала чинити активну фізичну протидію законним вимогам співробітників УПП в Харківській області ДПП, а саме нанесла удар правою рукою по обличчю співробітника УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_5 , чим завдала фізичного болю останньому, супроводжуючи свої дії словесною агресією.
Своїми діями обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України, тобто як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, вказаних в обвинувальному акті визнала повністю про те, що 24.05.2025 о 08:28 год. за адресою: м. Харків, вулиця Основ'янська, біля будинку № 103 патрульні поліцейські зупинили автомобіль ГАЗ 31105-101, номерний знак НОМЕР_2 , під її керуванням. ОСОБА_3 вийшла з транспортного засобу та почала покидати місце вчинення адміністративного правопорушення, пред'явити документи, що посвідчують її особу та право керування транспортним засобом, не надала у зв'язку з їх відсутністю. Коли працівники поліції почали складати матеріали відносно ОСОБА_3 за ст. 126 КУпАП, почала чинити опір працівникам правоохоронного органу, висловлювалася в їх бік нецензурною лайкою, чинила активну фізичну протидію та нанесла удар правою рукою по обличчю співробітника УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_5 . У вчиненому ОСОБА_3 щиро розкаялася, осудила свою поведінку. Не заперечувала проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України і їй відомі наслідки застосування положень цієї статті.
Потерпілий ОСОБА_5 по мірі покарання для обвинуваченої покладався на розсуд суду, цивільний позов подавати не має наміру, просив розглянути справу без його участі, подавши до суду відповідну заяву. Не заперечував проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України і йому відомі наслідки застосування положень цієї статті.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 винною себе визнала повністю і не оспорює викладені в обвинувальному акті обставини скоєного кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, немає сумніву в добровільності та істинності його позиції, суд, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих з обставин по справі, які ніким не оспорюються, обмежившись показаннями обвинуваченої і дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині даних, що характеризують її особу. Роз'яснивши учасникам судового розгляду застосування та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України.
Крім визнання обвинуваченою своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 342 КК України, її показання відповідають фактичним обставинам та пред'явленому їй обвинуваченню, ці фактичні обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.
Суд вважає доведеною винність обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 342 КК України опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, за яке вона підлягає покаранню.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, обставини, що впливають на її покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України вчинене діяння відноситься до нетяжкого кримінального правопорушення.
Обставиною, що пом'якшує покарання в силу ст. 66 КК України щире каяття, визнання вини.
Обставин, що обтяжують покарання, в силу ст. 67 КК України, не встановлено.
Дослідженням даних про особу встановлено наступне, ОСОБА_3 із середньою технічною освітою, розлучена, має на утриманні двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є внутрішньо переміщеною особою, у КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває, впродовж останніх п'яти років до КНП ХОР «ОПНД №3» до лікаря-психіатра не зверталася, за місцем мешкання характеризується посередньо, вперше притягається до кримінальної відповідальності.
Обираючи обвинуваченій вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та наслідки, характер діяння, форму й ступінь вини, також мотивацію вчиненого нею кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої. При цьому, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження нею нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання, суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та ненастання тяжких наслідків, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченій покарання в межах санкції частини відповідної статті Особливої частини КК України.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Водночас, враховуючи викладене вище, визнання вини обвинуваченою, її щире каяття, а також те, що обвинувачена вперше притягається до кримінальної відповідальності, позицію потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання, та не має до обвинуваченої матеріальних та моральних претензій, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, передбачені п. п. 1. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Крім того, ч. 3 ст. 76 КК України, передбачено право суду покласти додаткові обов'язки на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст.76 КК України, на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.
Так, з урахуванням викладених норм права, суд вважає необхідним додатково покласти на обвинувачену ОСОБА_3 обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, що передбачено п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченій в ході досудового розслідування не обирався.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженню не заявлявся, судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349 ч. 3, 368, 370, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України та призначити покарання у виді 1 (один) рік позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 (один) рік.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід до ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не застосовувати.
Речові докази: 3-DVD-R диска із записами з боді-камер з наступними назвами відео: «export-611dt», «export-fy8x7», «export-jdidm», працівників УПП в Харківській області ДПП, які 24.05.2025, за адресою: м. Харків, вул. Основ?янська, біля буд. 103, перебували в складі екіпажів «купол 3102 та 3202» - залишити в матеріалах судової справи №646/6300/25, № провадження №1-кп/646/1347/2025.
Прокурору та обвинуваченій копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
Головуючий: ОСОБА_1