Справа № 304/992/25
Закарпатський апеляційний суд
02.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 , потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/397/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 15.05.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 06 (шість) місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 309270 від 23.04.2025 та постанови судді від 15.05.2025 вбачається, що 23.04.2025 о 06 год 30 хв водій ОСОБА_1 , рухаючись по автодорозі Н-13 між населеними пунктами Камяниця - Перечин Ужгородського району Закарпатської області, керуючи транспортним засобом марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення вимог п. 14.6 «г» Правил дорожнього руху України, здійснив маневр обгону на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю та допустив зіткнення з транспортними засобами марки «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , та марки «Сітроен», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , а також автобусом марки «Van Hool», д.н.з. НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_7 , внаслідок чого усі транспорті засоби отримали механічні пошкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не оспорюючи фактичні обставини вчиненого ним адміністративного правопорушення та кваліфікацію його дій, просить постанову суду від 15.05.2025 змінити та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що накладене на нього адміністративне стягнення є занадто суворим, оскільки він визнав вину, щиро кається, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався. Також зазначає, що цивільно правова відповідальність на його транспортний засіб застрахована, а тому збитки, заподіяні водіям інших транспортних засобів, будуть обов'язково відшкодовані.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, потерпілий ОСОБА_8 на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність
-2-
причин неявки не надав. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь потерпілої особи в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності потерпілого ОСОБА_8 , що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 269 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та просили залишити без зміни судове рішення, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до вимог ст. 251, 252 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Cуд першої інстанції всебічно й повно дослідивши матеріали справи, вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки останній 23.04.2025 о 06 год 30 хв, рухаючись по автодорозі Н-13 між населеними пунктами Камяниця - Перечин Ужгородського району Закарпатської області, керуючи транспортним засобом марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення вимог п. 14.6 «г» Правил дорожнього руху України, здійснив маневр обгону на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю та допустив зіткнення з транспортними засобами марки «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , та марки «Сітроен», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , а також автобусом марки «Van Hool», д.н.з. НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_7 , внаслідок чого усі транспорті засоби отримали механічні пошкодження.
-3-
Порушення ОСОБА_1 вимог п. 14.6 «г» Правил дорожнього руху України підтверджується як протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 309270 від 23.04.2025, так і даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.04.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , фотоматеріалами, рапортом поліцейського.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення цим доказам суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, що останнім не оспорюється.
При оцінці доводів апеляційної скарги про надмірну суворість накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Санкція ст. 124 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Як вбачається із встановлених судом фактичних обставин справи, водій ОСОБА_1 , грубо порушивши вимоги п. 14.6 «г» Правил дорожнього руху України, здійснив маневр обгону на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю та допустив зіткнення з трьома транспортними засобами, внаслідок чого усі транспорті засоби отримали механічні пошкодження..
Разом з тим, жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 відшкодував потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заподіяну шкоду, чи будь-яким чином намагається це зробити апеляційну суду не надав.
Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду справи ствердили, що завдана їм шкода не відшкодована і ОСОБА_1 не вживає будь-яких заходів щодо відшкодування такої.
ОСОБА_1 не надано і будь-яких даних про його особу, зокрема про його сімейний та майновий стан, наявність на утриманні будь-яких осіб.
Не надано і відомостей, які характеризують особу правопорушника, зокрема з позитивної сторони, та про те, що він раніше не притягувався до відповідальності, у тому числі за порушення ним Правил дорожнього руху України.
Разом з тим, в апеляційній скарзі не вказується на те, що право на керування транспортним засобом, є єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 і позбавлення такого поставить його чи членів сім'ї у скрутне матеріальне становище. У підтвердження такої обставини також не надано жодних доказів.
Враховуючи вищенаведені обставини, зокрема: характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення - грубе порушення правил дорожнього руху, визнання ним своєї вини, відсутність даних про відшкодування шкоди потерпілим, вказане порушення вимог Правил дорожнього руху становило реальну загрозу учасниками дорожнього руху, загрожувало їх життю і здоров'ю, враховуючи наслідки які настали, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у межах санкції ст. 124 КУпАП, а саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 06 (шість) місяців.
-4-
Жоден із більш м'яких видів стягнення, на думку апеляційного суду, не зможе здійснити виховного впливу на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та запобігти вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про необхідність накладення на нього стягнення саме у виді штрафу, то з урахуванням вищенаведеного, такі не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді. Останнім не надано жодних доказів, які давали б підстави для застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Визнання ОСОБА_1 вини не є беззаперечною підставою для накладення на нього стягнення у виді штрафу, оскільки обставини справи враховуються у сукупності.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, ступеню суспільної небезпеки, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП і накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців відповідно до санкції ст. 124 КУпАП.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, вважаючи, що з урахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху.
Також суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги те, що вчинені ОСОБА_1 діяння становили реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожувало їх життю і здоров'ю та призвело до заподіяння їм матеріальної шкоди.
Указане на переконання апеляційного суду свідчить про суспільну небезпечність ОСОБА_1 як водія, що також свідчить про те, що виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, та попередження вчинення ним нових правопорушень, зокрема на транспорті, є можливим лише шляхом застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення керування транспортними засобами, оскільки більш м'яке стягнення, зокрема штраф, буде недостатнім для забезпечення мети адміністративного стягнення.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський Суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
-5-
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ст. 124 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів необґрунтованість накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для зміни оскаржуваного судового рішення в частині накладення адміністративного стягнення, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 залишити без задоволення, а постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 15.05.2025 щодо нього,- без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя