Справа № 466/6175/25
Провадження № 1-кп/466/747/25
01 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_4 ,-
На розгляді Шевченківського районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141410000710 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2, 3 ст. 307 КК України , ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 307 , ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.
В підготовчому засіданні від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 . Свої вимоги мотивує тим, що підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,5, ч.1 ст.177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. Зокрема, 27.06.25 до Галицького райсуду м. Львова скеровано обвинувальний акт , за яким ОСОБА_4 обвинувачується також і за ч. 3 ст. 307 КК України. Крім того, обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, офіційного джерела доходу . Строк дії раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначеним розміром застави спливає 06.07.25 . Інший, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання.
Обвинувачений та його захисник просили відмовити у клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою. Зазначили, що запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_4 забезпечить його належну процесуальну поведінку. Розмір застави, раніше визначений судом, є для обвинуваченого непомірним. Тому, у разі продовження строку тримання особи під вартою, просили зменшити розмір застави.
В підготовчому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також заперечили проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження з приводу заявлених клопотань, суд приходить до наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Відповідно до вимог ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Згідно з положеннями ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Тобто вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до п.п.1-5 ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч.4 ст.176 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п.1-12 ч.1 ст.178 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого розгляду в суді.
Так, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків.
Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, рішення від 25 червня 2019 року №3-68/2018).
За матеріалами даного провадження ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, вчинених групою осіб. Дана категорія справ викликає великий публічний інтерес. Обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, сталого джерела доходу.
Визначений раніше розмір застави, є альтернативним запобіжним заходом, який буде спонукати обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки.
Також матеріали судового провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою. Стороною захисту не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість його перебування під вартою за станом здоров'я.
З врахуванням вищенаведеного суд вважає, що клопотання прокурора є підставним.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням наведеного, матеріалів судового провадження , застава , визначена раніше обвинуваченому здатна забезпечити виконання ним покладених на нього обов'язків та запобігти встановленим ризикам. Підстав для зменшення розміру застави суд не вбачає.
Керуючись ст. 376 КПК України, суд,-
постановив :
Продовжити обвинуваченому за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою , визначивши розмір застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб , що становить 242 240 ( двісті сорок дві тисячі двісті сорок ) грн. , строком на 60 діб, до 30 серпня 2025 року включно.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого наступні обов'язки :
- прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях ;
- не відлучатись за межі м. Львова без дозволу суду ;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи ;
- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважатиметься таким, що до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання даних обов'язків обвинуваченим, застава звертається в дохід держави.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом семи днів з моменту виготовлення повного її тексту, до Львівського апеляційного суду . Обвинуваченим у той же строк, з моменту отримання копії повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 03 липня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1