Справа № 643/4403/25
Провадження № 3/643/1474/25
27.06.2025
27 червня 2025 року місто Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Сугачова О.О. розглянувши в судовому засіданні в місті Харкові адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває адміністративний матеріал (протокол серії ЕПР1 від 09.03.2025) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 09.03.2025 о 14:08 годині, у Харківській обл., Харківський р-н, с-ще Пісочин, Полтавське Шосе, 202/1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Elantra» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Останній погодився пройти огляд в мед. Закладі КНП ХОР ОКНЛ (м. Харків, вул. Ахієзерів, б. 18-А), де вчинив дії по ухиленню від проходження огляду, а саме протягом трьох годин здати біологічну речовину (сечу) не зміг, що підтверджено медичним висновком КНП ХОР ОКНЛ 540 від 09.03.2025, чим повторно протягом року вчинив дане правопорушення. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 надав суду письмову заяву, якою просить закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вивчивши письмову заяву ОСОБА_1 , оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням, (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.
Відповідно до вимог п.п. 6,7 Розділу 1 «Загальні положення» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положеннями ч. 2 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до ч. 4 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Частиною 5 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Аналогічні норми передбачені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.
Так, згідно зазначеного Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я.
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.
Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.
Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, водій притягується до адміністративної відповідальності у разі: Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20.12.2024 № 748/2500/24, 3/748/1794/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постанова набрала законної сили 31.12.2024. (а.с.8).
Далі, 09.03.2025 відносно водія ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 267024 за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту адміністративного протоколу вбачається, що 09.03.2025 о 14:08 годині, у Харківській обл., Харківський р-н, с-ще Пісочин, Полтавське Шосе, 202/1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Elantra» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Останній погодився пройти огляд в мед. закладі КНП ХОР ОКНЛ (м. Харків, вул. Ахієзерів, б. 18-А), де вчинив дії по ухиленню від проходження огляду, а саме протягом трьох годин здати біологічну речовину (сечу) не зміг, що підтверджено медичним висновком КНП ХОР ОКНЛ 540 від 09.03.2025, чим повторно протягом року вчинив дане правопорушення. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. (а.с.3).
Із висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 540 від 09.03.2025 видно, що заключний діагноз встановити неможливо за відсутності біологічного середовища (сеча). Протягом 3-х годин здати біологічне середовище (сеча) не зміг. Навіть не намагався. (а.с.6).
Відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 267024 від 09.03.2025 та його дії працівниками патрульної поліції кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол підписаний посадовою особою, яка його склала. ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі, про що міститься відповідна відмітка. Свідки не залучалися, велася відеофіксація.
ОСОБА_1 надав суду письмову заяву, якою просить закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки факт порушення не визнає, з обставинами, які викладені в протоколі не погоджується, від проходження огляду не відмовлявся. Також зазначив, що просить суд ретельно дослідити та вивчити всі докази по справі.
Так, на підтвердження викладених у адміністративному протоколі обставин, до протоколу поліцейськими додано DVD диски з відеофайлами.
Судом оглянуто відеозаписи з місця події.
При дослідженні судом відеофайлів, не вбачається підтвердження обставин, викладених поліцейськими в адміністративному протоколі, з огляду на таке.
Із відеозапису, наданого на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка працівниками патрульної поліції, неможливо встановити та розгледіти те, що поліцейськими дійсно зупинено транспортний засіб «Hyundai Elantra» державний номерний знак НОМЕР_1 , тобто взагалі не видно ані марку автомобіля, ані державний номерний знак, тощо. Також, з відеозапису взагалі не вбачається хто саме перебуває за кермом транспортного засобу.
Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Hyundai Elantra» державний номерний знак НОМЕР_1 та його зупинка працівниками патрульної поліції з відеозапису не вбачається та не зафіксовано. Доказів на підтвердження цього суду не надано.
Крім того суд звертає увагу на те, що зазначений вище відеозапис взагалі не містить інформації стосовно дати та часу його здійснення.
Той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в іншому випадку протиправність зупинки, може поставити під сумнів і саму подальшу процедуру виявлення водія у стані сп'яніння.
Суд зазначає, що вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу викладений у ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»:
1) в разі порушення водієм Правил дорожнього руху;
2) в разі очевидних ознак технічної несправності транспортного засобу (відсутність бокових дзеркал, бампера, бите лицеве скло тощо);
3) наявність інформації про причетність водія або пасажирів автомобіля до вчинення ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо транспортний засіб перебуває у розшуку;
4) необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП, злочину, адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
5) залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам ДТП або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;
6) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
7) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
8) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (автомобільна сирена тощо).
Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним.
Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
При цьому, відеофайли взагалі не містять таких подій як роз'яснення причини зупинки транспортного засобу.
Також, матеріали справи та відеозаписи не мають зафіксованого факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, якщо такі порушення мали місце були.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а правоохоронці можуть зупиняти авто, лише коли є факт правопорушення.
Тобто, транспортний засіб до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли останній рухається.
Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху України, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Отже, наявність такої обов'язкової умови притягнення особи до адміністративної відповідальності як перебування особи у стані сп'яніння під час керування транспортним засобом, судом в цій справі не встановлено, доказів у підтвердження цього не надано.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Законодавець чітко визначає, що суб'єктом, сфера дії на якого поширюється дія Правил дорожнього руху України, зокрема п. 2.5 вказаних Правил, є саме водій.
Так, на момент спілкування працівників патрульної поліції з ОСОБА_1 , останній не був водієм у розумінні Правил дорожнього руху України, оскільки не керував транспортним засобом, не був зупинений працівниками патрульної поліції, відтак, дія вказаних Правил на нього не поширюється та він не був зобов'язаний, у свою чергу, виконувати вимогу інспектора патрульної поліції щодо проходження огляду на стан наркотичного (чи іншого) сп'яніння.
Отже, при аналізі оглянутих судом відеозаписів, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що обставини зафіксовані на них, не спростовують доводів ОСОБА_1 , а події, які зафіксовані на відео не відповідають обставинам, викладеним в адміністративному протоколі.
Далі, з іншого дослідженого відеозапису вбачається, що події відбуваються 09.03.2025 о 14:11 годині, а саме проведення огляду транспортного засобу.
Надалі на відео зафіксовано спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , особу якого встановлено з наданих ним документів.
У подальшому, поліцейський у ході спілкування з ОСОБА_1 повідомляє останньому про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Положеннями п. 3 зазначеної Інструкції визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно із п. 4 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Так, в адміністративному протоколі поліцейським зазначено, зокрема, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук.
При огляді судом відеозаписів, доданих до протоколу, вбачається, що після повідомлення поліцейським ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, останній категорично заперечує повідомлене. Зазначає, що у нього відсутні будь-які ознаки сп'яніння, нічого не вживав та не вживає.
Разом із цим, ОСОБА_1 чітко виконував усі вказівки поліцейського, відповідав на всі запитання, поводив себе спокійно та врівноважено, його поведінка була повністю адекватна та відповідала обстановці.
Суд зазначає, що описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, чітко повідомленими особі, а не удаваними, зробленими не з підстав того, що особа ймовірно може перебувати у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, як про це зазначив поліцейський у даному випадку.
Зазначені дії працівників патрульної поліції не відповідають такій складовій принципу правової визначеності як передбачуваність застосування правових норм. Дотримання даного принципу є необхідним для того, щоб виключити будь-які ризики свавілля.
Далі, як зазначено поліцейськими в адміністративному протоколі, ОСОБА_1 в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ (м. Харків, вул. Ахієзерів, б. 18-А) вчинив дії по ухиленню від проходження огляду, а саме протягом трьох годин здати біологічну речовину (сечу) не зміг.
Разом із цим, факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння на відеозаписах відсутній та не зафіксований.
Навпаки, як видно із досліджених судом відеозаписів, ОСОБА_1 погодився пройти огляд у медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння, прослідував туди у супроводі поліцейських. У медичному закладі також виявляв бажання та намір пройти такий огляд. Здійснював неодноразові спроби надати біологічний матеріал (сечу).
Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння є обґрунтованими та підтверджуються дослідженими відеозаписами зазначених подій, на яких не зафіксовано факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, а лише зафіксовано факт неможливості останнього протягом трьох годин здати біологічне середовище (сечу) для лабораторного дослідження.
При цьому, як вбачається із наданих суду відеозаписів, ОСОБА_1 намагався зібрати біологічне середовище у виді сечі, але такі спроби не мали успіху.
Пунктом 7 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачено обов'язкове проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
Відповідно до п. 12, п. 13 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Перебуваючи в приміщенні КНП ХОР «ОКНЛ», ОСОБА_1 , після невдалих спроб надати біологічне середовище (сечу), повідомив медичному робітнику про неможливість надати саме такий вид біологічного середовища, оскільки має проблеми зі здоров'ям, а саме з нирками. Тому, просив медичного робітника відібрати у нього зразки крові для проведення аналізу на наявність наркотичних речовин. На таке прохання ОСОБА_1 отримав чітку відмову. Крім того медичний робітник повідомив ОСОБА_1 , що він повинен надати біологічне середовище (сечу) протягом трьох годин.
Частиною 4 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, крім іншого, встановлено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Вказані положення закону кореспондуються з вимогами пункту 9 розділу ІІ Інструкції, відповідно до якого з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Отже, законодавством встановлено часові вимоги, в рамках яких водія необхідно оглянути в закладі охорони здоров'я на стан сп'яніння, а саме не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Відповідно, щоб встановити чи дотримано поліцейськими вимоги ч. 4 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, необхідно встановити момент встановлення підстав для здійснення огляду водія на стан сп'яніння.
У протоколі про адміністративне правопорушення поліцейським зазначено, зокрема, що ОСОБА_1 09.03.2025 о 14:08 годині керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. У медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ (м. Харків, вул. Ахієзерів, б. 18-А) вчинив дії по ухиленню від проходження огляду, а саме протягом трьох годин здати біологічну речовину (сечу) не зміг, що підтверджено медичним висновком КНП ХОР ОКНЛ 540 від 09.03.2025.
Згідно наявних у матеріалах справи відеозаписів, які були предметом дослідження під час розгляду справи, взагалі не вбачається дати та часу зупинки транспортного засобу «Hyundai Elantra» державний номерний знак НОМЕР_1 . Більше того сама зупинка вказаного транспортного засобу не зафіксована.
З огляду на викладене, враховуючи час зупинки транспортного засобу, який зазначено поліцейським у протоколі як14:08 година 09.03.2025, потім, як видно з відео, висловлення поліцейським підозри щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння о 14:18 годині, тому саме з цього часу необхідно обраховувати встановлений ч. 4 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення час, протягом якого, водій повинен бути оглянутий в закладі охорони здоров'я.
Відповідно, огляд ОСОБА_1 в КНП ХОР «ОКНЛ» мав відбутися не пізніше 16:18 години 09.03.2025.
Як зазначено у медичному висновку № 540 від 09.03.2025, ОСОБА_1 направлений на огляд 09.03.2025 о 14:40 годині. Дата і точний час огляду 15:45 година 09.03.2025. Висновок складено о 15:45 годині 09.03.2025. (а.с.10).
Однак, із досліджених судом відеозаписів чітко вбачається таке.
До закладу охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_1 доставлений о 15:30 годині 09.03.2025.
Огляд лікарем на швидкість реакції ОСОБА_1 здійснено о 15:49 годині.
Перша спроба зібрати біологічне середовище (сечу) відбувалась о 15:51 години, друга спроба о 16:30 годині, третя спроба о 17:41 годині.
Висновок про неможливість встановлення діагнозу лікарем складено та видано о 18:47 годині 09.03.2025.
Відтак, судом встановлені суттєві невідповідності у зазначенні часу тих чи інших подій, викладених у медичному висновку та протоколі з тими, які зафіксовані на відеозаписах з місця події.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що поліцейськими та лікарем не дотримано двогодинний термін на забезпечення проведення медичного огляду водія ОСОБА_1 , який відраховується з моменту встановлення підстав для його здійснення, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які не містять альтернатив щодо часу для огляду осіб на стан сп'яніння у закладах охорони здоров'я.
Також суд звертає увагу на інші встановлені під час судового розгляду порушення, які були допущені при проведенні огляду ОСОБА_1 .
Під час спілкування ОСОБА_1 в присутності поліцейських з лікарем, остання повідомила, що час на огляд водія складає три години, що не узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 9 розділу ІІ Інструкції.
Також на відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_1 неодноразово намагався зібрати біологічне середовище у виді сечі, але такі спроби не мали успіху. Пропонував взяти у нього кров для проведення аналізу на стан наркотичного сп'яніння, однак отримав чітку відмову.
З цих підстав, суд зазначає, що недотримання вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою недійсність огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. (ч. 5 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Отже, в ході судового розгляду справи встановлено, що поліцейськими, а потім і лікарем КНП ХОР «ОКНЛ» під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння безпідставно, на власний розсуд трактовано положення ч. 4 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 9 розділу ІІ Інструкції щодо тригодинного огляду водія, не відібрано у ОСОБА_1 альтернативних біологічних зразків для проведення лабораторних досліджень, відмовлено у заборі крові, чим позбавлено ОСОБА_1 права на відібрання альтернативних видів біологічного середовища та проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Також не забезпечено проведення медичного огляду водія на стан сп'яніння, протягом часу встановленого законодавством, що відповідно до ч. 5 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення є підставою для визнання огляду водія ОСОБА_1 недійсним.
Також слід зазначити, що ОСОБА_1 із самого початку висловлював незгоду з діями працівників патрульної поліції, що також вбачається із досліджених відеозаписів.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення, то відсутній склад правопорушення в цілому.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та збирати інші докази, ніж ті, що надані сторонами.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine).
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з викладеного вище, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, поліцейськими, які склали протокол не надано, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, в судовому засіданні встановлено не було, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій.
Отже, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення: Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, є правові підстави для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 7, 130, 247, 245, 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на її оскарження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя О.О. Сугачова