Справа № 643/4929/25
Провадження № 2/643/3159/25
02.07.2025 Салтівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Довготько Т.М.
за участю секретаря судового засідання - Вишнякової Є.О.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Харківська міська рада, Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання фізичної особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вище вказаним позовом, в якому просять визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 , знявши її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
В обґрунтування позову позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначили, що квартира АДРЕСА_1 , надана по договору найму згідно рішення Московської районної ради м. Харкова № 409/12 від 18.10.2005 року ОСОБА_3 та членам його родини у складі ОСОБА_1 , як його дружини, сина ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_4 . Одна з кімнат цієї квартири знаходиться в користуванні окремого наймача. Цього ж року, у якому була надана в користування частка квартири, ОСОБА_4 покинула їх сім'ю, та не знявшись з реєстрації забрала свої речі з квартири, переселилась до свого чоловіка ОСОБА_5 , з яким проживала у цивільному шлюбі за адресою АДРЕСА_2 . Там же, по місцю проживання ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила доньку ОСОБА_1 , яку зареєструвала у спірній квартирі. Рішенням Московського районного суду м. Харкова № 2-1257/06 від 07.03.2007 ОСОБА_4 була позбавлена батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 , а її опікуном був призначений батько ОСОБА_5 . На підставі цього рішення суду за неповнолітньою ОСОБА_1 було закріплено право користування житловим приміщенням за місцем її реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.11.2014 року (справа № 643/1111658/14-ц) ОСОБА_4 , була визнана особою, яка втратила право користування нашою квартирою в зв'язку з чим була знята з квартирного обліку. ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і також був знятій з квартирного обліку. Станом на лютий 2025 року у квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та відповідачка ОСОБА_1 . Також зазначили, що відповідачка не проживає з ними в квартирі після закінчення строку зберігання за нею права на житло у їх квартирі більш шести місяців. Поважних причин для подальшого зберігання за нею права на житло, у якому вона зареєстрована, у неї не має. Також взагалі, відповідачка в квартирі не проживає більш 18 років. Майна її в квартирі не має, не спілкується з ними, скарг про те, що вони заважають їй користуватись житлом, вона не подавала. Однак, добровільно знятись з реєстрації не бажає, чим завдає їм зайві витрати на комунальні послуги.
Ухвалою суду від 31.03.2025, позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 09.04.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 05.06.2025, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позові, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановлений законом порядок.
Представник третьої особи Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення, в яких просить справу розглядати за відсутності представника Харківської міської ради та відмовити у задоволені позову, з тих підстав, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог на підтвердження факту не проживання особи за місцем мешкання протягом певного часу.
Представник третьої особи Департаменту реєстрації Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення, в яких просить розглянути справу без участі представника Департаменту реєстрації Харківської міської ради та зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили та подане до Департаменту реєстрації ХМР в якості підстави для внесення змін до Реєстру територіальної громади м.Харкова, є обов'язковим до виконання, тому не потребує додатково зобов'язання в резолютивній частині рішення щодо відповідного органу реєстрації.
Зі згоди позивача, суд розглянув справу в порядку заочного провадження, на підставі наявних доказів, відповідно до вимог ст.280 ЦПК України.
Суд, заслухавши позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Московської районної ради м.Харкова №409/12 від 18.10.2005, визнано ОСОБА_3 наймачем двох кімнат, житловою площею 27,65 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 на сім'ю чотири особи: ОСОБА_3 - наймач, ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_4 - донька.
Квартира за адресою: АДРЕСА_3 не приватизована та належить територіальній громаді м.Харкова.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 , її батьками у свідоцтві про народження вказано: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_4 .
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 07.03.2007, позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав у відношенні малолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Призначено ОСОБА_5 опікуном над неповнолітньою ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_4 щомісячно аліменти у розмірі частини заробітку на користь опікуна - ОСОБА_5 , на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_4 . За неповнолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 закріплено право на житло по АДРЕСА_3 . Вказаним рішенням установлено, що в свідоцтві про народження дитини ОСОБА_8 , батько вказаний зі слів матері - ОСОБА_6 .
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 14.11.2014, визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 , знявши її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть наймач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 20.02.2025 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з повідомлення ХРУП №2 ГУНП в Харківській області від 12.03.2025, згідно наявних облікових даних ХРУП №2 ГУНП в Харківській області, заяв та повідомлень від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про перешкоджання у проживанні в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 до ХРУП №2 ГУНП в Харківській області не находило. Також повідомлено, що встановити факт проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 не виявилось можливим.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в судовому засіданні показали, що вони є сусдіами позивачів, вхожі у їх квартиру. Відповідач ОСОБА_1 є онукою позивача ОСОБА_1 . Відповідач з народження у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 не проживає, та її речей у квартирі немає, її ніколи не бачили.
Статтею 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
За положеннями ч.1, 2 ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору (ч. 1 ст. 64 ЖК України).
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2ст. 64 ЖК України).
Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК України).
Як вбачається з положень статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Як зазначено у статті 9 ЖК УРСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, які передбачено законом.
Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (пункт 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод).
Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 року).
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у це право (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. theUnitedKingdom), заява № 19009/04, п. 50; рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitsky v.Ukraine») заява № 30856/03, п. 41.
Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.
Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року, справа № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2018 року, справа № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18.
Вказане відповідає роз'ясненням, наданим судам у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відповідно до якого у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Матеріали справи свідчать про те, що спірна квартира належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, не приватизована, на теперішній час у ній зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Поштова кореспонденція, направлена судом на адресу реєстрації відповідача, повернута без вручення за відміткою «адресат відсутній» та «за закінченням терміну зберігання».
Відомості про те, що відповідач ОСОБА_1 цікавиться спірним житлом відсутні.
Також, не встановлено, що після набуття повноліття ОСОБА_1 , їй чинилися перешкоди в користуванні зазначеною квартирою, що протягом строку не проживання на зазначеній житловій площі нею вживалися будь-які заходи щодо реалізації свого права на користування спірною квартирою, зокрема, фактів їх звернення до правоохоронних органів щодо захисту своїх прав чи інтересів або з позовом про усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням (вселення) до суду.
Наявність поважних причин, з якими чинне законодавство України пов'язує можливість збереження житлового приміщення за відповідачами, судом також не встановлено.
За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення по справі.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У нормах матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, не встановлено обмежень щодо засобів доказування, якими можуть бути підтверджені факти, що входять до предмета доказування у справі.
Таким чином, суд вважає, що надані позивачем докази щодо не проживання відповідача у спірній квартирі більш шести місяців, відсутність даних про перешкоджання відповідачу у праві користування квартирою є належною правовою підставою для задоволення позову та приходить до висновку про наявність підстав для визнання відповідача такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням.
Щодо заявленої позовної вимоги про зняти з реєстрації ОСОБА_1 з квартири за адресою АДРЕСА_3 , дана вимога не підлягає задоволенню оскільки, визнання особи такою, що втратила право користування житлом тягне за собою підставу для звернення позивачів до відповідного органу для зняття цієї особи з реєстрації в даному помешканні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Харківська міська рада, Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання фізичної особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.07.2025.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа - Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, адреса місцезнаходження: м.Харків, майдан Конституції, 7.
Третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 40214227, адреса місцезнаходження: м.Харків, Павлівський майдан, 4.
Суддя Т.М.Довготько