"03" липня 2025 р.
Справа № 642/7767/24
провадження 2-др/642/15/25
03 липня 2025 року
м. Харків
Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Петрової Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Падалка Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Франковського Євгена Володимировича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградський областях про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, -
Рішенням Холодногірського районного суду м.Харкова від 18.06.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградський областях про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу - відмовлено.
Після ухвалення повного тексту рішення, протягом п'яти днів, 23.06.2025 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Франковським Є.В. подано заяву про ухвалення додаткового рішення по справі № 642/7767, в якій він просить суд винести додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу на загальну суму 23 500,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, направили до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст.270 ЦПК України).
З урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Питання розподілу витрат на правову допомогу рішенням суду не вирішувалося, представник відповідача згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України до закінчення судових дебатів надав суду заяву про надання доказів витрат на правову допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі. Такі докази не могли бути подані раніше з підстав неможливості подати на цей час акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до вимог ч.2 ст.246 ЦПК України, судове засідання для вирішення питання судових витрат за заявою представника відповідача призначено на 03 липня 2025 року з викликом сторін.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України - якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Таким чином, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18 від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства,навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах зауважувала, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження судових витрат у вказаному вище розмірі 23 500 грн., представником відповідача суду надано договір про надання правової допомоги № 03/01-01 від 03.01.2025 року, укладений між адвокатом Франковським Є.В. та ОСОБА_1 (Т.1 а.с.195, Т.2 а.с.132), додатковою угодою №1 від 19.06.2025 до договору про надання правничої допомоги №03/01-01 від 03.01.2025, який є актом виконання послуг (Т.2, а.с.133); звітом витраченого часу адвоката Франковського Є.В. за Договором про надання правничої допомоги №03/01-01 від 03.01.2025 (Т.2 а.с.134); копією квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 19.06.2025 про сплату 23 500 (Т.2, а.с.135).
Але на підтвердження витрат на правову допомогу у вказаному вище розмірі, представник відповідача повинен надати документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Так, адвокатом Франковським Є.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , на підтвердження витрат на правову допомогу не надано належних документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, меморіальний ордер про сплату банком витрат на правову допомогу) тощо.
Але, суд вважає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу, здійснений адвокатом на загальну суму 23 500 грн. є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, часом (10,5 годин), витраченим адвокатом на надання послуг, оскільки справа не є надто складною, вона не вимагала значних тимчасових затрат або залучення унікальних знань чи специфічних навичок та не було потреби у вивченні великого обсягу документації, проведенні складних експертиз або участі у численних судових засіданнях.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи характер спірних правовідносин у справі, суд дійшов до висновку про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 23 500,00 грн. підлягає частковому задоволенню, та стягненню з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 15, 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Франковського Євгена Володимировича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградський областях про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1
Представник позивача: адвокат Жушман Максим Вікторович, ІПН НОМЕР_2 , свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю № 1425 від 14.02.2007, видане Харківською обласною КДКА 14.02.2007, адреса: АДРЕСА_2
Представник позивача: адвокат Мамницька Аліна Валеріївна, свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю № 2103 від 14.06.2017, видане Радою адвокатів Харківської області, адреса: АДРЕСА_3
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5
Представник відповідачів - адвокат Франковський Євген Володимирович, ІПН НОМЕР_5 , свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю №002100 від 12.03.2019, видане Радою адвокатів Запорізької області 12.03.2019, адреса: АДРЕСА_6
Третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградський областях, ЄДРПОУ 45400935, адреса: 21010, м.Вінниця, вул.Ботанічна, 24.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Наталя Петрова