Справа № 953/452/25
н/п 2/953/2177/25
02 липня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бірукової Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, -
17 січня 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», підписана представником КП «Харківські теплові мережі» Вірютіною О.В., до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій позивач просить стягнути з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду у розмірі 32 469 (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 01 коп., яка утворилася за період з 01.02.2017 по 31.12.2021, а також судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що КП "Харківські теплові мережі" надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, згідно із Законом України «Про житлово - комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Правилами надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами, які отримують ці послуги. Проте відповідачі не виконують обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги опалення, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.02.2017 по 31.12.2021 у сумі 32 469 (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 01 коп.
Ухвалою суду від 20.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.02.2025 у справі № 953/452/25, н/п 2/953/1202/25 позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за наданні послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.02.2017 по 31.12.2021 у сумі 32 469 (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 01 коп. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП "Харківські теплові мережі" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., з кожного по 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп.
Ухвалою суду від 20 березня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про перегляд заочного рішення у справі № 953/452/25 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі № 953/452/25 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду задоволено. Скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.02.2025 у справі № 953/452/25, н/п 2/953/1202/25 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
05 червня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого він зазначив, що вчасно не отримував копії позовної заяви з додатками і тому не міг підготуватися до судового розгляду. Відповідач не є фахівцем у галузі права і не має правових знань для самозахисту у справі. Оскільки Відповідач не знайомий з матеріалами справи, то він до цього часу був позбавлений можливості надати обґрунтовані заперечення щодо поданої заяви та скористатись правом подачі аргументованого відзиву на подану заяву. Відповідач не маючи копії позовної заяви не зміг обрати собі представника для реалізації свого права на судовий захист. У зв'язку з викладеним просив розгляд справи відкласти для ознайомлення з матеріалами справи та для укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом та реалізації свого конституційного права на судовий захист.
09 червня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої зазначив, що суми, нараховані Відповідачу у чергові періоди більш ніж за три роки до подання позовної заяви, стягненню не підлягають з підстави спливу строків позовної давності. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України). Відповідно до публічного договору та договору підписаного Сторонами розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відтак і всі суми основного боргу, і «похідні» суми інфляційних втрат і 3% річних нараховані більш ніж за 3 роки до подання позову також знаходяться поза межами строків позовної давності та не підлягають стягненню. Оскільки 3% річних та інфляційні втрати згідно зі ст. 625 ЦК України є додатковими вимогами щодо чергових сум основної заборгованості, строк давності на стягнення якої сплив, відповідно до ст. 266 ЦК України позовна давність спливла і до цих додаткових вимог. Зазначив, що Позивачу було достеменно відомо, що заборгованість по щомісячним платежам виникла багато років тому, і він свідомо зволікав із захистом своїх прав. Жодного доказу визнання Відповідачем всієї нарахованої Позивачем суми, як-то: договору про розстрочення заборгованості, заяв чи листів Відповідача про її визнання, Позивачем не надано.
11 червня 2025 року розгляд справи відкладено на наступну дату 02 липня 2025 року.
Через систему «Електронний суд» 14 квітня 2025 року від представника позивача КП «Харківські теплові мережі» Вірютіної О.В., яка діє на підставі довіреності, надійшла заява, в якій представник позивача зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Позовні вимоги пред'явлені до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у відповідності до ч.3 ст.9 Закону України «Про житловокомунальні послуги» № 2189-VII від 09.11.2017, згідно якої дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Факт реєстрації відповідачів підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб та не спростовується Відповідачем у своїй заяві. Щодо строку позовної давності зазначила, що оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Враховуючи, що відповідачі оплату за надані послуги сплачують не регулярно, до оплати призначалась одна сума, а сплачувалась, або менша, або більша сума, окрім цього, враховуючи, що строк позовної давності за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, окрім цього, враховуючи введений в країні воєнний стан, вважає, що строк позовної давності переривався та не був пропущений.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі представника позивача, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документу ОСОБА_2 в його електронний кабінет, доставлено 11.06.2025. Крім того, відповідач повідомлявся шляхом направлення sms - повідомлення, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber», доставлено 11.06.2025 10:14:20, та шляхом направлення повісти на зазначену ним електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 30 червня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого він зазначив, що так і не отримав копії позовної заяви з додатками ні на електронну адресу, ні засобами Електронного суду, ні УкрПоштою на адресу реєстрації ВПО, і тому не міг підготуватися до судового розгляду. Але не маючи матеріалів справи і знаходячись у місці віддаленому від Суду об'єктивно позбавлений можливості реалізувати своє право на захист в повному обсязі і не може отримати правову допомогу адвоката без необхідних документів. Про період та суми позову дізнався тільки з тексту Ухвали суду. Вказав, що мешкає за адресою реєстрації ВПО у м. Люботин Харківської області, а зараз у зв'язку з обстрілами м. Харкова, і наявними обстрілами м. Люботина, взагалі тимчасово перебуваю за межами Харківської області і фізично не може брати участь у судовому засіданні. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Посилання відповідача на неотримання позовної заяви та не ознайомлення з її змістом спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до довідки про доставку електронного документу, копію позовної заяви з додатками (назва файлу позовна заява з додатками) було надіслано одержувачу ОСОБА_2 в його електронний кабінет, доставлено до електронного кабінету: 10.06.2025 2:10:44.
В силу положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07.07.1989 року).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 року у справі № 907/425/16.
Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)
У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності відповідачів.
Враховуючи те, що відповідачі повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з даними, які містяться в інформаційній довідці з Реєстру територіальної громади м. Харкова, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з централізованою системою теплопостачання, яке здійснює КП «Харківські теплові мережі». Облік нарахувань здійснюється за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що відкрито на ім'я відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з даними, які містяться в матеріалах справи, КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення, згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Правилами надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами, які отримують ці послуги.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент звернення до суду) житлово-комунальні послуги -результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з пп.1, 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані послуги.
Верховний Суд України у правовій позиції, яка висловлена в постанові від 20.04.2016 року по справі №6-2951цс15 роз'яснив, що, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Отже, відсутність договору у разі фактичного користування послугою не дає підстав не оплачувати її або оплачувати лише частково.
Статтею 67, 68 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Стаття 509 цього Кодексу визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до положень статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились від послуг, які надавало їм КП «Харківські теплові мережі», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за відповідачами утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.02.2017 по 31.12.2021 у сумі 32 469 (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 01 коп.
Доводи відповідача про те, що він виїхав із міста Харкова та не проживав за вказаною адресою, суд вважає неспроможними, з огляду на норми частини третьої статті 9 Закону про житлово-комунальні послуги, якою визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відтак за змістом наведеної норми суб'єктами солідарної відповідальності за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг є мешканці житла, які не є індивідуальним споживачем таких послуг в розумінні Закону про житлово-комунальні послуги. Доказів зняття з реєстраційного обліку за вказаний період чи звернення до позивача з відповідними заявами суду не надано.
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувалися наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_2 зазначає про те, що виїхав з Харкова у березні 2024 року та з цього ж періоду за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не мешкає, однак позивач просить стягнути заборгованість за період, що передує вказаному відповідачем, а саме з 01.02.2017 по 31.12.2021.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором, актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Даючи оцінку заяві відповідача ОСОБА_2 про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд виходить з наступного.
За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15).
Спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачами наданих позивачем житлово-комунальних послуг регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону № 1875-IV). Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону № 2189-VIII).
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону № 1875-IV). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону № 2189-VIII).
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у первинній редакції). Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року).
Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19).
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу, що узгоджується зі змістом указаної постанови Великої Палати Верховного Суду.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Звертаючись до суду з цим позовом, КП «ХТМ» просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 лютого 2017 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 32 469 (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 01 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
З урахуванням наведених обставин, позовна давність продовжена на строк дії карантину щодо вимог, закінчення позовної давності за якими припадає на 12.03.2020 до 30.06.2023.
З огляду на те, що у позивача з відповідачами є фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.
Послуги, надані у лютому 2017 року, відповідачі мали оплатити до 20 березня 2017 року включно (тобто позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості за лютий 2017 року минала 21 березня 2020 року).
Отже, враховуючи продовження строку позовної давності на строк дії карантину (з 12 березня 2020 року), суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.
Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду, які нараховано за період з 01 лютого 2017 року по 31 грудня 2021 року, сума яких складає 32 469 (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 01 коп., є обґрунтованими та доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки понесені позивачем судові витрати у справі документально підтверджені, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8,11-13,76, 81,141, 258, 256, 257, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 67, 68 ЖК України, суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за наданні послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.02.2017 по 31.12.2021 у сумі 32 469 (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 01 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. в рівних частках, з кожного по 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_2 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119.
Відповідач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна