Справа № 569/18417/21
1-кс/569/5111/25
01 липня 2025 року Рівненський міський суд Рівненської області
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під домашнім арештом щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Кадієвка, Луганської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України,
Прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про продовження строку тримання під домашнім арештом щодо ОСОБА_3 підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України на 60 днів в межах строку досудового розслідування.
В обґрунтування клопотання вказав, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебуває кримінальне провадження № 12020000000000917 від 25.09.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 290 КК України.
Із матеріалів клопотання убачається, що ОСОБА_4 , будучи директором ТОВ «Гренландія», заздалегідь не маючи на меті виконувати умови договору в частині поставки для відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електростанція» ДП «НАЕК «Енергоатом» продукції, якість якої відповідає технічним вимогам, які визначені тендерною документацією, достовірно знаючи про те, що випробувальною лабораторією ТОВ «Гренландія» не проводилися випробування якості «Засобу для миття шкіри та волосся» ТМ «Егіда» (гелеподібний), виробника ТОВ «Гренландія» за показниками коефіцієнту дезактивації із видалення радіоактивних речовин за 137 Cs, 09.04.2020 видав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме Паспорт якості № 0804/01 випробувальної лабораторії ТОВ «Гренландія», який подав в складі тендерної пропозицїї. Після визначення переможцем та укладання договору від 25.05.2020, ОСОБА_4 подав аналогічні підроблені паспорти якості поставивши для ВП «РАЕС» продукцію, а саме «Засіб для миття шкіри та волосся ТМ «Егіда» (гелеподібний), 15мл, миючі засоби ТМ Егіда», в кількості 200 000 шт., загальною вартістю (у т.ч. ПДВ) 732 000,00 грн., внаслідок чого заволодів вказаним майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Правова кваліфікація кримінальних правопорушень: ч. 5 ст. 191 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах;. 2 ст. 366 КК України, тобто службове підроблення, а саме видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінальних правопорушень: з огляду на вищеописані обставини, а також беручи до уваги наявність здобутих доказів, які в сукупності є достатніми для прийняття відповідного рішення, 02.05.2025слідчим СУ ГУНП в Рівненській області за погодженням з прокурором Рівненської обласної прокуратури, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м. Кадієвка, Луганської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, повідомлено про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191,
ч. 2 ст. 366 КК України.
Відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому злочинів повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: висновком експерта Київського НДІСЕ за результатами проведення комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів та санітарно-гігієнічної експертиз від 10.08.2021; довідкою участі спеціаліста Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 08.04.2022; висновком судової економічної експертизи від 24.06.2022; протоколом обшуку від 22.09.2021; протоколами тимчасового доступу до речей та документів від 08.11.2021, 09.08.2024; протоколами допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; висновками почеркознавчих експертиз; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Посилання на один або декілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України: ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам останнім переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор, дійшов висновку про наявність одного або декількох ризиків: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду - підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, з моменту повідомлення йому про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, розуміючи реальність покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає позбавлення волі до дванадцяти років із конфіскацією майна, може вжити заходів, щоб переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Зокрема санкцією статті злочину в якому підозрюється ОСОБА_4 (ч. 5 ст. 191 КК України) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що відповідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 являється корупційним, а тому судом у подальшому не можуть бути застосовані ст.ст. 69, 75 КК України, розуміючи це, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, відправитись у невідомому напрямку або перетнути державний кордон України.
Підозрюваний ОСОБА_4 у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності, може вільно пересуватись по території України, у зв'язку із чим матиме змогу покидати своє місце фактичного проживання на довгий період часу та перебувати у будь-якому іншому місці, невідомому слідству, прокурора та суду. Тому, задля уникнення відповідальності за вчинене діяння, може виїхати за межі свого місця фактичного проживання, що дає підстави побоюватися можливості переховування підозрюваним від правоохоронних органів та суду з метою перешкоджання кримінальному провадженню та уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, а оскільки в підозрюваного відсутні стримуючі фактори, а саме: не має на утриманні малолітніх дітей, чи осіб з обмеженими можливостями, дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Таким чином, наявний ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України - підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду.
Незаконно впливати на свідків, експертів, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 отримавши копії матеріалів, якими обґрунтовується клопотання, ознайомиться із допитами свідків, в яких наявні їхні дані та місця проживання, також із експертами та спеціалістами, які проводили експертизи та випробування у даному кримінальному провадженні, тому в даному випадку є підстави вважати, що у разі не продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту він зможе незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у даному кримінальному провадженні, шляхом умовлянь, чиненням тиску, та/або будь - яким іншим чином вплинути на цих осіб, з метою надання свідками показань щодо непричетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, зміни показань, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Таким чином, наявний ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема бувших на той час, і діючих працівників ТОВ «Гренландія».
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - так, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 в разі не застосування до нього запобіжного заходу пов'язаного із домашнім арештом, будучи обізнаним про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, буде мати можливість вживати заходи спрямовані на перешкоджання встановленню всіх обставин у кримінальному провадженні, зокрема впливати на невстановлених досудовим розслідуванням свідків кримінального правопорушення, консультуватись з ними, надавати вказівки та поради, а також увійти в злочинну змову, з метою уникнення кримінальної відповідальності, чим, відповідно, буде перешкоджати кримінальному провадженню, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризиком.
Також, ОСОБА_4 враховуючи, що санкцією статті передбачено конфіскацію майна підозрюваного, може переховувати майно та грошові кошти, знімати рахунки із банку, які на даний час не вилучені, тобто наявний ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177КПК України.
Враховуючи вищевикладене, сторона обвинувачення вважає, що запобігти вказаним у клопотанні ризикам неможливо без продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'якіших запобіжних заходів:застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, не зможе забезпечити контроль за місцем перебування підозрюваного, нівелювати можливий вплив на свідків, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,а тому є підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним в п.п. 1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, і не зможуть гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Особистого зобов'язання для запобігання доведеним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Застосування такого запобіжного заходу як застава чи особисте зобов'язання не здатні нівелювати існуючі ризики, у тому числі переховування від органу досудового розслідування та суду.
Обґрунтування необхідності продовження покладених на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу: відповідно до норм абзацу другого ч. 3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України, з урахуванням доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, щодо підозрюваного слід продовжити покладення обов'язків, визначених згідно з ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 08.05.2025.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав.
Підозрюваний ОСОБА_4 та її захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили особисте зобов'язання.
Заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрювану, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Постановою першого заступника керівника Рівненського обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000917 від 25.09.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 290 КК України продовжено до 02 серпня 2025 року.
Таким чином, враховуючи, що надані прокурором докази довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 передбачених кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, а застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вищевказаним ризикам буде недостатнім, 08 травня 2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 02 липня 2025 року, а також покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, до 02 липня 2025 року, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено на 02 серпня 2025 року, слідчий суддя прийшов до висновку, що слід продовжити строк тримання під домашнім арештом відносно ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, тобто до 02 серпня 2025 року.
Окрім цього, продовжуючи, щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на строк в межах строку досудового розслідування, обов'язки: не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками, експертами та спеціалістами у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в'їзд до України, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України.
Керуючись ст.ст. ст.ст.131-132, 176-178, 181, 193-194, 196, 205, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під домашнім арештом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, в межах строку досудового розслідування до 02 серпня 2025 року.
Заборонити ОСОБА_4 залишати житло, що за адресою АДРЕСА_1 , окрім випадків оголошення «Повітряна тривога» (чи інше) та необхідності слідування та перебування в пунктах укриття в період часу з 20 год. по 06 год..
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до органу Національної поліції в Рівненській області за місцем проживання підозрюваного.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки: не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками, експертами та спеціалістами у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в'їзд до України, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити до 02 серпня 2025 року.
Ухвалу про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_8