Справа№534/1575/25
Провадження №1-кп/534/197/25
03 липня 2025 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025170520000338 від 06.06.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Комсомольська Полтавської області, українка, громадянка України, освіта середня, заміжня, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, маюча на утриманні малолітню двох місячну дитину, не має інвалідності, не є військовозобов'язаною, не є учасником бойових дій, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
Відповідно до розстановки сил та засобів працівників відділу поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області у м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, 05.06.2025 поліцейські ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заступили у форменому одязі на добове чергування у складі групи реагування патрульної поліції «ГРПП-Бухта-1».
Близько 22 год 00 хв 05.06.2025 ОСОБА_7 , перебуваючи неподалік будинку по вул. Добровольського 8 м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, був зупинений працівниками поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з метою перевірки документів та проведення поверхневої перевірки на предмет заборонений речей при собі.
В ході проведення поверхневої перевірки згідно ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» у ОСОБА_7 працівниками поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виявлено пакунок обмотаний синьою ізоляційною стрічкою в середні, якого знаходився зіп-пакет на застібці в якому перебувала психотропна речовина PVP обіг якої заборонено. В подальшому дружина ОСОБА_7 громадянка ОСОБА_4 підійшла до поліцейських та в ході спілкування з працівниками групи реагування патрульної поліції, усвідомлюючи, що її чоловік ОСОБА_7 може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту» (що карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк), з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення, будучи достовірно обізнаною, про те, що поліцейський інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 та поліцейський інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 являються представниками влади та службовими особами правоохоронного органу, діючи умисно, шляхом усного повідомлення, яке з достатньою очевидністю свідчило про бажання і готовність надати неправомірну вигоду, здійснила пропозицію неправомірної вигоди в сумі 7 000 грн. останнім, за не вилучення та не повідомлення на лінію «102» факту зберігання її чоловіком ОСОБА_7 психотропних речовин PVP та не притягнення його до кримінальної відповідальності, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує, як пропозиція неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Суд рахує, що визнання вини ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, нею не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів, окрім характеризуючих даних обвинуваченої, вирішує за недоцільне.
Обвинувачена відмовилась надавати покази на підставі ст. 63 Конституції України.
Вина обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України є доведеною повністю.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої щире каяття, наявність на утриманні малолітньої дитини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Відповідно до довідки наданої КНП «ЛІЛ м. Горішні Плавні» обвинувачена на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу обвинуваченої, її молодий вік, стан здоров'я, сімейний стан, зокрема обвинувачена є заміжньою, наявність обставин, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченої до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченою вини у скоєному злочині, поведінку обвинуваченої як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.
У судовому засіданні прокурор просив суд ОСОБА_4 визнати винною та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у вигляді штрафу однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; судом долучено клопотання обвинуваченої про розстрочку штрафу.
Обвинувачена щиро каялася, просила суд призначити покарання у вигляді штрафу та підтримала клопотання про розстрочку штрафу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу. Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Підстав для застосування положень статей 69 та 691 КК України суд не знаходить.
Речові докази відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
На підставі ч.4 ст.53 КК України розстрочити ОСОБА_4 виплату призначеного штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. терміном на 10 (десять) місяців, зобов'язавши її сплачувати по 1 700 (тисячу сімсот) гривень щомісячно, до останнього числа кожного місяця, до повної сплати штрафу.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_4 що на підставі ч.5 ст.53 КК України у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а обвинуваченій у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченій роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя ОСОБА_8