Єдиний унікальний номер 211/4992/25
Номер провадження 1-кп/211/854/25
03 липня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в режимі відеоконференції акт обвинувачення у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024050000000094 від 06 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого у ч.2 ст. 307 КК України щодо
ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_5 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2
19 червня 2025 року в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надані клопотання прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та продовження строку обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала зазначені клопотання та наполягав на продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та строку обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 також просила призначити справу до розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також просив зменьшити розмір застави; проти призначення справи до розгляду не заперечував.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та строку обов'язків покладених на нього; проти призначення справи до розгляду не заперечував; просив задовольнити клопотання про надання йому тимчасового доступу до речей та документів.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4
чений ОСОБА_7 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Вислухавши учасників судового розгляду, суд висновує таке.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У частині 2 ст.29 Конституції України, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів справи вбачається, що відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024050000000094 від 06 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого у ч. 2 ст. 307 КК України.
На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 07 липня 2025 року включно.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, суд, перевіряючи обґрунтованість підозри, бере до уваги дані які вказують на обґрунтовану підозру.
Водночас, з огляду на положення, зазначені у ч.5 ст.9 КПК України, а саме, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), колегія суддів бере до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.
На підставі положень, зазначеним у ч.1 ст.177 КПК України визначається, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Разом з цим, встановлені обставини в судовому засіданні, свідчать про наявність ризиків передбачених у п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, існує, наявність небезпеки для суспільства, через те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяті років, і усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини, може переховуватися від суду. Також беручи до уваги серйозність пред'явленого обвинувачення та стадію судового провадження, коли судовий розгляд по справі не розпочато, свідки сторони обвинувачення не допитані судом, існує висока вірогідність впливу з боку обвинуваченого на вказаних осіб.
Крім того, суд звертає увагу на характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , а саме, високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та практику Європейського суду з прав людини з приводу того, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У судовому засіданні прокурорами доведено, що більш м'який запобіжний захід обраний ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження не зможе запобігти встановленим ризикам.
Суд встановив наявні ризики, передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , зважаючи на тяжкість покарання за інкримінований злочин, може переховуватися від суду; незаконного впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.
При цьому суд, вважає, що більш м'які запобіжні заходи, не будуть достатніми для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора та не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 .
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні зважаючи на конкретні обставини. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При цьому, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Суд також бере до уваги, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.
Таким чином, суд, вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки він спливає, а судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку.
Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зменьшення розміру застави, у його задоволенні треба відмовити, оскільки обвинувачений не надав суду документи на підтвердження свого майнового стану, або зміни обставин справи, якіб могли на це вплинути.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку обов'язків обвинуваченому ОСОБА_4 суд висновує таке.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого у ч. 2 ст. 307 КК Україн.
17 січня 2025 року слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області обвинуваченому ОСОБА_4 обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 березня 2025 включно, з правом внесення застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 605600 грн. Після внесення застави ОСОБА_4 звільнений з Державної установи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 23 січня 2025 року, у зв'язку з чим до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Однак, строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України спливає 16 травня 2025 року.
На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 09 травня 2025 року ОСОБА_4 було продовжено строк особистих обов'язків до 07 липня 2025 року.
Прокурор зазначає, що строк покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків спливає, водночас, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які за своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені у п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і що продовження обов'язків зможе запобігти заявленим ризикам, які є реальними та обґрунтованими.
З огляду на зазначені обставини, існує необхідність продовжити строк обов'язків, які покладені на обвинуваченого ОСОБА_4 .
У статті 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
У статті 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, що можуть бути покладені на обвинуваченого при застосуванні запобіжного заходу, та які передбачені у ч. 5 ст. 194 КПК України можуть бути обрані на строк не більше двох місяців. Однак, у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому у ст. 199 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання прокурора, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують дію додаткових обов'язків; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
Крім того, у ч. 4 ст. 199 КПК України визначає, що суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку додаткових обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Системний аналіз положень у ст. 194, 199 КПК України, які регулюють загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу, дають суду підстави вважати, що під час розгляду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного, необхідно перевірити існування ризиків, які були заявлені прокурором відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК та чи є обставини, що обґрунтовують необхідність покладення таких обов'язків.
Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до клопотання прокурора зазначено, що на початку лютого 2024 року, (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Калуш Івано-Франківської області, з метою протиправного особистого збагачення, в порушення вимог ст.ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 22.12.2006, з подальшими внесеними до нього змінами та доповненнями, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів», вирішив здійснювати незаконне придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою з не встановленою в ході досудового розслідування особою на території Донецької області.
З цією метою ОСОБА_4 , усвідомлюючи наслідки своїх злочинних дій, розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення в цілому, переслідуючи мету протиправного та швидкого особистого збагачення, шляхом незаконного придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту наркотичних засобів, вчиненому повторно, у невстановлену досудовим розслідуванням дату та час, вступив разом із невстановленою в ході досудового розслідування особою у попередню змову, з метою подальшого незаконного збуту наркотичних засобів безконтактним способом (шляхом розкладання «закладок») у публічно доступних місцях на території Донецької області.
З метою реалізації свого єдиного злочинного умислу, ОСОБА_4 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, розробили план своїх спільних злочинний дій, з розподілом функцій між собою, згідно з якими вони домовились координувати свої дії за допомогою підтримки постійного зв'язку, використовуючи при цьому засоби мобільного зв'язку мобільних додатків. Ці дії здійснювались шляхом повідомлень у мобільних месенджерах, з метою не викриття їх злочинної діяльності правоохоронними органами, організації місць зберігання та місць знаходження «закладок» із наркотичними засобами, які були призначені для збуту, прихованих від стороннього виявлення, що дозволило б ОСОБА_4 та невстановленій досудовим розслідуванням особі, уникнути кримінального переслідування з боку правоохоронних органів.
Згідно із розробленим злочинним планом, ОСОБА_4 , взяв на себе функції координатора незаконного збуту наркотичних засобів. При цьому, ОСОБА_4 використовуючи вигадані анкетні дані - « ОСОБА_8 », 02.11.2024 з поштомату № НОМЕР_1 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я невстановленої досудовим розслідуванням особи, відправив посилку з наркотичним засобом - метадоном на відділення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № НОМЕР_2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого незаконного збуту на території Донецької області.
Отже, описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження дає суду підстави висновити про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого у ч.2 ст.307 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
17 січня 2025, з огляду на здобуті докази, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого у ч. 2 ст. 307 КК України.
На підставі ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 січня 2025 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_3 , строком на 60 днів починаючи з 17 січня 2025 до 17 березня 2025 включно та визначено розмір застави у сумі 605 600 грн.
23 січня 2025 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти після внесення застави у розмірі 605 600 гривень.
Щодо наявності ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК, суд вважає доведеними вказані у клопотанні прокурора ризики з огляду на таке.
Так, ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду обумовлюється тим що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна, що у свою чергу свідчить про те, що ризик втечі може бути розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
Отже, продовження існування ризику переховування, обумовлює необхідність продовження строку дії, покладених на підозрюваного обов'язків.
Суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд бере до уваги встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, оскільки підозрюваний може вплинути на свідків та потерпілих, які проживають у місті Покровську та місті Краматорську Донецької області, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків та потерпілих у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
З огляду на вищенаведене, на переконання суду, продовження строку обов'язку, який полягає в необхідності утримуватися підозрюваному від спілкування з визначеним колом осіб є об'єктивно виправданим
Також суд, вважає реальним ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуває на волі, але, постійного місця роботи не має, не має законного доходу, що може спонукати останнього до вчинення кримінальних правопорушень.
Зокрема, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Відтак, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Викладені вище мотиви вказують на те, що у даному провадженні прокурором наведено достатні доводи на підтвердження існуючих ризиків у поведінці підозрюваного із посиланням на докази.
На переконання суду, за вказаних вище обставин, обраний щодо обвинуваченого продовження запобіжного заходу є співмірними з існуючими ризиками, відповідатиме особі підозрюваного та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки.
Разом із цим, відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Крім цього, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_4 необхідно продовжити строк покладених обов'язків, у зв'язку з внесенням застави, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей, то воно є передчасним.
З огляду на ст.ст. 32, 34, 314-317 КПК України, суд -
у клопотанні обвинуваченому ОСОБА_5 про зміну розміру застави відмовити.
Клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 31 серпня 2025 року включно.
Залишити раніше визначений розмір застави 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, які обвинувачений або заставодавець мають право внести у будь-який момент, що є підставою для звільнення підозрюваного з-під варти, і останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов'язки, а саме,
- прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає обвинувачений за адресою: АДРЕСА_4 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або роботи;
- обмежитись у спілкуванні із свідками.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання вищезазначених обов'язків, та якщо будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин, застава буде звернена в дохід держави.
Строк покладених обов'язків визначити з моменту звільнення особи під заставу до 31 серпня 2025.
Ухвала щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити прокурору для відома, начальнику ДУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження застосування покладених судом на підозрюваного обов'язків щодо ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити сторок до 31 серпня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 , покладені на нього відповідні обов'язки, які передбачені у ст. 194 КПК України, а саме,
- прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_5 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , що у разі невиконання покладених судом обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо тимчасового доступу до речей та докуметів відмовити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого у ч. 2 ст. 307 КК України на "14" липня 2025 р. о 14:00 год., який буде проведено у відкритому судовому засіданні у приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області суддею ОСОБА_1 одноособово.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Судове засідання проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалу може бути оскаржено в частині продовження строку тримання під вартою та обов'язків безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у 5-денний строк з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 03 липня 2025 року .
Суддя ОСОБА_1