03.07.25
22-ц/812/1235/25
Справа №487/416/25
Провадження № 22-ц/812/1235/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
01 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за участі представника позивача - Мокряка І.М.,
представника відповідача - Ютовця О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану представником за довіреністю ОСОБА_2
на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 30 травня 2025 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Гаврасієнком В.О., дата складання повного тексту не вказана, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Миколаївська обласна організація «УТОГ» про стягнення грошової суми в рахунок відновлення приміщення
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до громадської організації «Миколаївська обласна організація «УТОГ» про стягнення грошової суми в рахунок відновлення приміщення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що станом на 23 грудня 2022 року керівником МДЮСШОЇ Воробйовим Є.О. було укладено з ГО «Миколаївська обласна організація УТОГ» новий договір оренди нерухомого майна від 23 грудня 2022 року за N 214/732-01, так як термін дії договору сплив.
Умови Договору оренди стороною орендаря виконувались належним чином.
Актом фіксації пошкодження майна № 1 від 19 вересня 2022 року, встановлено та зафіксовано, що під час обстрілу інфраструктури м. Миколаєва збройними силами російскої федерації від вибухової хвилі, було пошкоджено будівлю МДЮСШОЇ за адресою: АДРЕСА_1 , а саме пошкоджено 4 віконні блоки, скління мають тріщини, виникли труднощі при закриванні або відкриванні стулки. Зроблено висновок, що потрібна заміна склопакетів на всіх 4 вікнах. Загальна кількість склопакетів складає 16.
Відповідно до рахунку - фактури № СФ-1110258 від 26 вересня 2022 ФОП ОСОБА_3 було поставлено ОСОБА_1 16 склопакетів на загальну суму 52000 грн.
Актом здачі-прийняття робіт від 26 вересня 2022 року, замовник ОСОБА_1 прийняв від ОСОБА_3 роботи у вигляді заміни склопакетів в кількості 16 штук на загальну суму 52 000 гривень.
Він не мав змоги, використовувати орендоване приміщення за умовами договору, через відсутність у приміщенні вікон, при цьому сплачували встановлену договором орендну плату. При цьому порушення цілісності об'єкту оренди є форс-мажором, та не підлягало відновленню за власний кошт орендаря. Але, з метою виконання задач перед громадою м. Миколаєва силами МДЮСШОІ, вказане відновлення відбулося за його власний кошт, а отже має бути стягнуто з власника приміщення.
Враховуючи викладене просив стягнути з громадської організації «Миколаївська обласна організація «УТОГ» на свою користь кошти у розмірі 52 000 грн.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Миколаївська обласна організація «УТОГ» про стягнення грошової суми в рахунок відновлення приміщення - закрито.
Постановляючи ухвалу суд першої інстанції вважав, що як за суб'єктним складом, так і виходячи зі змісту спірних правовідносин, між сторонами виник спір щодо здійснення господарської діяльності, а отже справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, а провадження у справі закриттю.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , діючи через ОСОБА_2 , подав на неї апеляційну скаргу у якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Так вказував, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі порушив його особисте майнове право на компенсацію збитків йому, як фізичній особі, з боку відповідача.
Вважає, що таке сталося в наслідок хибного тлумачення судом питання про юрисдикційність (підсудність) спору, оскільки таке залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських, що в даному випадку не відповідає дійсності.
Зазначає, що він, як фізична особа, не є підприємцем та не є суб'єктом господарювання і саме тому, звернувся до районного, а не господарського суду з цивільним позовом про відшкодування збитків, згідно ст. 22 ЦК України
Також зазначає, що вказаною ухвалою роз'яснення про звернення з відповідним позовом до суду господарської юрисдикції, що на його думку є не об'єктивним, у зв'язку з тим, що він подав позов як фізична особа, яка не є суб'єктом господарювання як і Миколаївська дитяча юнацько-спортивна школа для осіб з інвалідністю.
Звертає увагу на небажання судді досліджувати та вивчати матеріали справи, зокрема реагувати на пояснення, яке було надіслано ним до суду з уточненнями позовних вимог від 29 квітня 2025 року, де він чітко відобразив своє бачення позовних вимог та вніс пропозиції щодо виправлення не суттєвих помилок, для забезпечення безперешкодного судового процесу.
Наголошую, що ні він фізична особа, ні МДЮСШОІ як юридична особа не є суб'єктами господарювання.
В свою чергу МДЮСШОІ безпосередньо підпорядкована управлінню молоді та спорту Миколаївської обласної військової адміністрації, яка є розпорядником коштів, та жодного відношення до встановлення ним склопакетів в спортивній залі ГО «Миколаївська обласна організація «УТОГ» не має.
Вказує, що в матеріалах справи є довідка головного бухгалтера МДЮСШОІ Качури Н.М. від 29 квітня 2025 року, де зазначено, що бюджетних коштів на встановлення склопакетів в спортивній залі ГО «Миколаївська обласна організація «УТОГ» витрачено не було.
Крім того, звертав увагу на повернення судом з державного бюджету України на користь МДЮСШОІ судового збору в розмірі 4239, 20 грн, який він сплатив за власний кошт як фізичною особою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Ютовець О.О. просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив про її задоволення.
Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами ГО Миколаївська обласна організація «УТОГ» в особі в.о. голови Ревенко Ігоря Леонідовича, що діє на підставі положення з одного боку та Миколаївська дитячо-юнацька спортивна школа для осіб з інвалідністю (МДЮСШОІ) в особі керівника ОСОБА_1 , що діє на підставі статуту з іншого боку виник з приводу виконання умов договору оренди нерухомого майна та відшкодування вартості відновлення належного громадській організації Миколаївська обласна організація «УТОГ» майна. Тобто між сторонами виник спір щодо здійснення господарської діяльності, який підлягає розгляду у поряду господарського судочинства.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини 1 статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно пункту 1 частини другої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 , обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 52000 грн., сплачених за відновлення вікон у приміщенні спортивного залу, яке належить відповідачеві та перебувало в оренді у МДЮСШОІ, є його особистими коштами.
Відповідно до акту здачі - приймання робіт від 26 вересня 2022 року, рахунків- фактур №СФ -111028, СФ-120413 від 26 вересня 2022 року одержувачем послуг по заміні склопакетів на 4 вікнах у спортивній залі за адресою АДРЕСА_1 замовником є ОСОБА_1 .
Із довідки МДЮСШОІ від 29 квітня 2025 року №381/02-05 вбачається, що бюджетні кошти на відновлення склопакетів у приміщенні УТОГ ( спортивний зал) витрачено не було. Ремонт проведено за рахунок фізичної особи ОСОБА_1 .
Колегія суддів звертає увагу, що в наявних матеріалах справи відсутні докази, що кошти сплачено саме МДЮСШОІ.
З огляду на зміст та характер спірних правовідносин, суб'єктний склад цього спору, колегія суддів вважає, що спір з урахуванням вимог статті 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, висновок суду першої інстанцій про віднесення справи до юрисдикції господарського суду є передчасним та помилковим, оскільки позов ОСОБА_1 подав для захисту власних майнових інтересів, а не в інтересах МДЮСШОІ, спір між сторонами є спором про право цивільне, виник фактично між фізичною та юридичною особою і направлений на захист прав позивача щодо стягнення коштів, які було сплачено за відновлення майна, яке належить відповідачеві, тому повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Проте, суддя першої інстанції належним чином не перевірив дані обставини, не встановив, які дійсні підстави звернення позивача до суду, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
У рішенні від 08 грудня 2016 року у справі «ТОВ ФРІДА проти України» (заява № 24003/07) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).
Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За викладених обставин, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2025 року про закриття провадження у справі слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником за довіреністю ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 03 липня 2025 року.