Справа №766/20280/24 н/п 2/766/4446/25
02 липня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Кузьміної О.І.,
за участю секретаря Савицького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували у шлюбі з 06.01.1990 року. У період зареєстрованого шлюбу позивач та відповідач В 2004 році придбали житловий будинок АДРЕСА_1 . За час спільного проживання в період з 2005 року по 2009 рік сторони реконструювали вказаний будинок та 13.08.2012 року виконавчим комітетом Суворовської районної у м. Херсоні ради на підставі рішення №154 від 10.08.2012 року було видане свідоцтво про право власності НОМЕР_1 на ім'я відповідача, однак є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках. У зв'язку зі чим просить визнати за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за позивачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.12.2024 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач та її представник в судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Заяв, клопотань, відзив на адресу суду не надходило.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06.01.1990 року відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданий 06.01.1990р. Суворовським відділом ЗАГС м. Херсона.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1008449 від 14.08.2012 року відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі рішення №154 від 10.08.2012 року виконавчим комітетом Суворовської районної у м. Херсоні ради 13.08.2012 року видано свідоцтво про право власності НОМЕР_1 .
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №312721 видане ОСОБА_2 , яка проживає за адреосю АДРЕСА_1 і на підставі рішення сесії Херсонської міської ради від 27.04.2012 року є власником земельної ділянки площею 0,0499га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд. Кадастровий номер земельної ділянки 6510136900:01:001:0032.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Зазначена квартира відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільну квартиру на дві рівні частини, визнавши за позивачем право приватної власності на нерухоме майно 1/2 частину квартири.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у сумі 3 880,62грн.
Керуючись ст. ст. 60, 69-71 СК України, ст. ст.2, 4, 7, 9, 10, 76-81, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя,
-виділивши у власність ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а у власність ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
- виділивши у власність ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РОНКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ), сплачений судовий збір у розмірі 3080,00 гривень.(три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна