Справа № 766/11754/23
н/п 2/766/1118/25
26 червня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Майдан С.І.,
за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,
представників позивача: ОСОБА_10, ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради, про визначення місця проживання дитини,
встановив:
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом. Вимоги обґрунтувала тим, що 10.02.2023 року за рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу по справі №214/4167/22 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Від даного шлюбу сторони по справі мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно судового наказу Малиновського районного суду м.Одеса від 10.04.2023 року у справі №521/6824/23 з відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідачем аліменти не сплачуються. Постановою головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 щодо стягнення зазначених аліментів. Згідно розрахунку, наданого Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідач має заборгованість по сплаті аліментів за період з березня 2023 року по листопад 2023 року в розмірі 27063,00 грн. Позивач повністю опікується потребами дитини, ніколи не перешкоджала та не має наміру перешкоджати відповідачу у спілкуванні з донькою, однак сварки з відповідачем, його недисциплінованість та безвідповідальність щодо виховання дитини ускладнюють їхні усні домовленості щодо дитини, в тому числі щодо місця її проживання. З початком повномасштабної війни відповідач виїхав за кордон, де і зараз проживає. Батько вихованням дитини не займається. Враховуючи, що вихованням, освітою та довкіллям дитини займається лише позивач, тому вважає, що проживання дитини з матір'ю максимально відповідатиме інтересам гармонійного, духовного та фізичного розвитку дитини. У зв'язку з цим, позивач просить визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка самостійно здійснює догляд, утримання та виховання цієї малолітньої дитини.
Ухвалою від 07.02.2024 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального провадження до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 15.04.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник третьої особи служби у справах дітей Дніпровської районної у м.Херсоні ради в судовому засіданні вважала, що позов підлягає задоволенню, підтримала висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з матір'ю. В подальшому просила закінчити розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно актового запису про народження №196, складеного 04.04.2018 року Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.02.2023 року (справа №214/4167/22), зареєстрований 11.08.2012 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Згідно судового наказу Малиновського районного суду м.Одеса від 10.04.2023 року у справі №521/6824/23 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.03.2023 року, і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Федосєєвим С.М. від 13.11.2023 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 щодо стягнення аліментів за вищезазначеним судовим наказом.
Згідно розрахунку від 29.11.2023 року №19-1319, наданого Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 за період з березня 2023 року по листопад 2023 року в розмірі 27063,00 грн.
Дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та проживала разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Державної прикордонної служби від 04.04.2024 року вбачається виїзд ОСОБА_4 за межі України 26.02.2022 року.
Сторонами не заперечується та обставина, що дитина виїхала разом з батьками за межі України у зв'язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України.
Мати дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_2 є громадянкою України та має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 з 1988 року.
Судом встановлено, що на даний час дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю (позивачем по справі) ОСОБА_2 у Республіці Аргентина, за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач постійно займається розвитком дитини, доглядає за нею, забезпечує її харчуванням, лікуванням, займається розвитком дитини, виконує всі свої батьківські обов'язки щодо дитини, створює всі можливі умови задля забезпечення дитини усім необхідним для її життя, виховання та розвитку.
Батько дитини ОСОБА_3 має громадянство України та зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_3 з 1996 року, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №466870 від 15.01.2024 року.
З березня 2022 року по 15 січня 2024 року дитина разом з матір'ю та своїми дідусем та бабусею по материнській лінії постійно проживала в Республіці Австрія (далі - Австрія).
Після переїзду з Австрії дитина разом з матір'ю постійно проживають на території
Аргентинської Республіки (далі - Аргентина), де 12 квітня 2024 року вони отримали посвідки на тимчасове перебування, строк дії яких був продовжений до теперішнього часу.
В Аргентині сім'я з січня 2024 року проживає в орендованій квартирі разом з цивільним чоловіком матері - ОСОБА_5 , який с орендарем житла. Квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.
Зазначені обставини підтверджуються довідкою про місце реєстрації матері та дитини в Аргентині; посвідками на тимчасове перебування матері та дитини в Аргентині; письмовими підтвердженнями орендодавця квартири в Аргентині, де проживає сім'я.
Позивач самостійно виконує обов'язки з виховання, забезпечення всебічного розвитку та утримання дитини.
Матір дитини має постійне місце роботи в Приватному підприємстві «УПД» та працює віддалено на посаді менеджера оптової торгівлі, де зарекомендувала себе кваліфікованим спеціалістом професіоналом.
Окрім того, ОСОБА_2 здійснює заходи щодо належної соціалізації її та дитини за місцем проживання. Так, починаючи з 24 травня 2024 року позивач з донькою двічі на тиждень беруть уроки іспанської мови. Дана обставина підтверджується належним чином посвідченого копією листа вчителя іспанської мови від 24 червня 2024 року.
Позивач організувала та несе витрати щодо забезпечення дитини належною освітою. Починаючи з квітня 2024 року донька навчається в школі "La Semilla" (м. Сан-Карлос-де-Барілоче, Аргентина). Позивачем повністю сплачуються щомісячні внески за навчання дитини за весь 2024 рік.
У школі "La Semilla", окрім планових занять, дитина також відвідує позакласні заняття: кулінарну майстерню щовівторка та майстерню декоративно-прикладного мистецтва щосереди, які також оплачуються позивачем по справі.
ОСОБА_2 заохочує доньку до розвитку її здібностей, у зв'язку з чим вони відвідують спортивний клуб « Клуб Лос Пеуенес ». Дитина захоплюється плаванням в басейні, що допомагає підтримувати її здоров'я в гарному стані.
Позивач також несе витрати на оренду квартири, самостійно купує дитині одяг, іграшки та інше.
Також ОСОБА_2 стежить за здоров'ям доньки ОСОБА_4 . За місцем проживання дитині було оформлено медичну картку та вона проходить необхідні обстеження у Педіатричному закладі Меліпаль. Крім того, матір організовує за необхідності періодичні огляди у лікаря-стоматолога.
На підтвердження факту самостійного утримання та виховання позивачем доньки, стороною позивача надано наступні документи: довідки зі школи "La Semilla"; довідки про зарахування дитини до школи "La Semilla"; характеристики дитини зі школи "La Semilla" року; виписки зі школи "La Semilla" про зарахування плати за навчання дитини; довідки про відвідування дитиною позакласних занять; виписки зі школи "La Semilla" про зарахування плати за додаткові заняття дитини; рахунку-фактури на сплату членських внесків у Клубі Лос Пеуенес ; фотокартки щодо відвідування дитини басейну у Клубі Лос Пеуенес ; довідки про проходження дитиною медичного огляду; довідки лікаря-стоматолога про проходження огляду; замовлень щодо одягу для дитини; довідки щодо отримання матір'ю соціальної допомоги; банківські виписки щодо оплати орендної плати за житло.
Згідно висновку Виконавчого комітету Дніпровської районної у м.Херсоні ради від 15.01.2025 року №2-49/129, вбачається, що виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 . Висновок мотивовано тим, що на теперішній час ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_7 проживає в Республіці Аргентина, ОСОБА_3 мешкає в Республіці Австрія. До вимушеного виїзду за межі України подружжя проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини є люблячою та турботливою, піклується про всебічний розвиток дитини, організовує її змістовне дозвілля, дбає про розвиток талантів та здібностей. Так, у школі "La Semilla", окрім планових занять, ОСОБА_7 відвідує позакласні заняття: кулінарну майстерню та майстерню декоративно-прикладного мистецтва, бо дуже любить малювати. ОСОБА_7 в новій країні відвідує школу, позашкільні виховні заклади, проходить за необхідністю медичні обстеження, обстеження лікаря-стоматолога, має друзів, з якими проводить вільний час. Саме мати за участі та допомоги свого цивільного чоловіка ОСОБА_8 повністю виконує всі обов'язки щодо виховання та утримання ОСОБА_7 на відповідному рівні, який забезпечує дитині гармонійний розвиток. Батько ОСОБА_7 систематично ухиляється від здійснення витрат на доньку, жодним чином не підтримує її фінансово, не сплачує аліменти. Крім того, ОСОБА_7 була заслухана в Аргентинському суді і висловила своє бажання проживати з матір'ю.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За змістом положень частин 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частиною 2 ст.155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до частини 1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти - років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Частинами 1, 2 статті 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.
Відтак, при вирішенні питання про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з матір'ю, добросовісне виконання позивачем батьківських обов'язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір'ю чи негативно впливали на її виховання та розвиток, приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому суд вказує на те, що визначення місця проживання дитини разом із матір'ю не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір'ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.
Посилання відповідача на рішення Республіки Австралії районного суду місті Брегенц, яким задоволено заяву ОСОБА_3 про повернення його доньки ОСОБА_9 та заяву про одноосібну опіку та тимчасову передачу опіки над нею з 23 січня 2024 року, суд до уваги не приймає, оскільки з вказаного рішення не вбачається, що воно набрало законної сили. Разом з тим, таке рішення не може бути враховане судом як обов'язкове або таке, що має пріоритетне значення при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 468 ЦПК України рішення іноземного суду підлягає примусовому виконанню в Україні у разі, якщо: така можливість передбачена міжнародним договором України; або на підставі взаємності.
Згідно ст. 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Рішення іноземного суду може бути визнано та виконано в Україні, якщо це передбачено міжнародним договором або на основі принципу взаємності, а не автоматично підлягає примусовому виконанню. Україна визнає іноземні судові рішення у справах про опіку, доступ до дитини, стягнення аліментів та інші, якщо це передбачено відповідними міжнародними конвенціями або на основі взаємності.
Рішення іноземних судів не підлягають автоматичному виконанню в Україні. Для того, щоб іноземне рішення було виконане в Україні, необхідно звернутися до українського суду з клопотанням про його визнання та надання дозволу на примусове виконання.
Тому рішення австралійського суду може розглядатися лише як один із доказів, але не має для суду обов'язкової сили.
Надані стороною відповідача докази, а саме довідка з місця реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в Австрії до певного періоду; документи про супроводження ОСОБА_4 в медичних закладах Австрії ОСОБА_3 ; копія рішення по справі про опікунство; характеристика з місця роботи та про заробітну плату ОСОБА_3 ; характеристики з закладів дошкільного виховання, яку відвідувала ОСОБА_4 в Австрії; посвідка про проживання в Австрії; довідки з місця реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в Австрії; довідка про відвідування дитиною дитячого садку у Австрії з березня по травень 2024 року та інше не спростовують встановлені судом обставини та висновок суду щодо доцільності визнання місця проживання дитини разом з матір'ю.
Враховуючи наведене, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими, а тому їх необхідно задовольнити в повному обсязі та визнати місце проживання доньки разом з матір'ю.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 264-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради, про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: http://ksm.ks.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03.07.2025 року.
Суддя: С.І. Майдан