Справа № 583/2140/25
2/583/912/25
02 липня 2025 року
Охтирський міськрайонний суд Сумської області
у складі головуючого - судді Савєльєвої А.І.,
за участю секретаря - Доценко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка в порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», представник позивача Пилипенко Сергій Валентинович до ОСОБА_1 про стягнення суми 3 % річних та інфляційних витрат,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» Пилипенко С.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних в сумі 48703,07 грн та інфляційних втрат в розмірі 160706,73 грн, стягнення судових витрат, посилаючись на те, що 28.08.2008 між позивачем Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 11385762000, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 40000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 25 серпня 2023 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 14,50% річних. АКІБ "УкрСиббанк" свої зобов'язання виконав належним чином та надав позичальнику обумовлену кредитном договором суму коштів. В свою чергу позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, через що утворилась заборгованість. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2009 року по справі № 2-2267/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11385762000 від 28.08.2008 - 331406 грн.02 коп. Для примусового виконання рішення суду видано виконавчий лист.
13.12.2013 між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» був укладений договір факторингу №2, згідно якого відбулося відступлення права вимоги, та ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 11385762000 від 28.08.2008.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2012 року по справі № 1813/4042/2012 замінено стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-2267/09 від 29.12.2009 з Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Центрального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект». З моменту ухвалення Охтирським міськрайонним судом Сумської області рішення від 29.12.2009 по справі № 2-2267/09, відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості не виконувались, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми простроченого грошового зобов'язання.
Розмір заборгованості відповідача визначено судом у національній валюті Україні - гривні, через що кредитор позбавлений можливості коригувати суму заборгованості відповідно коливань курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют але не позбавлений права на відшкодування втрат у відповідності до вимог статті 625 ЦК України, що є належним і допустимим способом захисту майнового права та інтересу кредитора і узгоджується з висновками викладеними Верховним Судом в постановах від 13.01.2024 по справі № 127/13406/18, від 08.12.2022 по справі № 921/542/20.
Зазначає, що якщо закінчення строку позовної давності за вимогами позивача припадає на час дії карантину або воєнного стану, то він продовжується на строк їх дії. У зв'язку з вищезазначеним, загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат, понесених ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», у наслідок прострочення відповідачем сплати заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11385762000 та рішенню Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2009 по справі № 2-2267/09 за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 складає: сума нарахованих процентів 48703,07 грн; сума інфляційних витрат 160706,73 грн. Загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих відповідачу складає 209409,80 грн. У зв'язку з наведеним просить позов задовольнити
Представник позивача в позовні заяві просив справу розглядати за його відсутності на підставі наявних доказів.
Відповідач, належним чином повідомлена про розгляд справи, до суду повернувся конверт з відмуткою Украпошти « за закінченням терміну зберігання», у встановлений судом строк відзив на позов не подала, заяв та клопотань від неї не надходило.
Приймаючи до уваги викладене, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 28.08.2008 між позивачем Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 11385762000, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 400000,00 доларів США, з терміном повернення в строк до 25.08.2023 (а.с. 7-14).
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2009 року по справі № 2-2267/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11385762000 від 28.08.2008 - 331406 грн.02 коп. Для примусового виконання рішення суду видано виконавчий лист від 29.12.2009 (а.с.22-24).
Відомостей про виконання рішення суду від 29.12.2009 матеріали справи не містять, та таке не підтверджено та/або не спростовано відповідачем по справі.
13.12.2013 між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» був укладений договір факторингу №2, згідно якого відбулося відступлення права вимоги, та ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 11385762000 від 28.08.2008 (а.с.15-22).
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2012 року по справі № 1813/4042/2012 замінено стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-2267/09 від 29.12.2009 з Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Центрального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" та Товаристов з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» (а.с.24).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зроблено висновок, що «за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Таким чином, устатті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульованіЗаконом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України). Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким діястатті 625 ЦК Українипоширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ятастатті 11 ЦК Українине дає підстав для застосування положеньстатті 625 ЦК Україниу разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. Отже, положеннястатті 625 ЦК Українипередбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду. У рішенні суду визнано грошові зобов'язання держави, визначено їх розмір; ці зобов'язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другоїстатті 625 ЦК України підлягають застосуванню».
Наявність судового рішення про стягнення коштів, яке відповідач не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Звернувшись до суду з позовом, ТОВ «Кей-Колект» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 інфляційні втрати за період за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 яка складає: сума нарахованих процентів 48703,07 грн; сума інфляційних витрат 160706,73 грн. Загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих відповідачу складає 209409,80 грн.
Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками 3 % річних та інфляційних втрат (а.с.25), відповідно до яких інфляційні втрати за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 розраховуються за формулою: сума боргу х процентну ставку х на кількість днів, кількість днів всього 1789 =48703,07 грн. (а.с.25).
Таким чином, суд вважає, що відповідач має невиконане грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2009.
За таких обставин, враховуючи, що рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2009 у справі № 2-2267/09, яке набрало законної сили, відповідачем виконано не було, тому наявні підстави, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, для стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у межах трирічного строку позовної давності за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, нарахованих на вказану суму.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що набрав чинності з 02 квітня 2020 року Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, що діяв до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хв. 24 лютого 2022 року, який діє на даний час.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ, що набрав чинності з 17 березня 2022 року Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктами 18, 19 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.
Отже, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних з 02 квітня 2017 року, тобто в межах трирічного строку з початку дії карантину, до 23 лютого 2022 року, тобто до початку дії в Україні режиму воєнного стану здійснено на підставі закону та у межах строку позовної давності.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача ТОВ «Кей-Колект» підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року в сумі 160706,73 грн. та три відсотки річних від простроченої суми за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року в сумі 48703,07 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору за подання позовної заяви 2512,92 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,76,81,141,258,259,265,273 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», представник позивача Пилипенко Сергій Валентинович до ОСОБА_1 про стягнення суми 3 % річних та інфляційних витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 37825968 - заборгованість у сумі 209409,80 грн ( двісті дев'ять тисяч чотириста дев'ять грн. 80 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ, код ЄДРПОУ 37825968 - судовий збір у сумі 2512,92 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Охтирським міськрайонним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.І.Савєльєва