Справа № 592/10236/25
Провадження № 3/592/2255/25
03 липня 2025 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Титаренко Вікторія Володимирівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Сумського РУП ГУ НП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
установила:
З протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 715915 від 15.05.2025 вбачається, що 15.05.2025 о 14 год 10 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 ухилялась від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України батьківських обов'язків відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в будинку брудно, розкидані речі, неприємний запах від куріння, що призвело до антисанітарії, яка негативно впливає на здоров'я та розвиток дитини.
У суді ОСОБА_1 пояснила, що в травні місяці до неї приходив працівник поліції, який сказав, що йому треба оглянути будинок та зробити фото. Оглянувши, працівник поліції повідомив, що все добре та попросив поставити підпис, на що вона погодилася. Зазначила, що вона мешкає з дітьми, яких у неї 4, та з мамою, яка має 2 групу інвалідності. Всі її діти одягнуті, накормлені, 3 старших відвідують школу. Просить не притягувати її до адміністративної відповідальності.
Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Бондар П.Г. надав клопотання, в якому просить закрити справу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за недоведеністю вини ОСОБА_1 . Зазначив, що самі розкидані речі та запах від куріння не можуть слугувати ухилянням матері щодо виконання нею передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Навпаки, вона в таких важких для неї умовах, свої материнські обов'язки виконує добросовісно і не може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Згідно з статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
ОСОБА_1 ставиться за провину вчинення адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція зазначеної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Отже, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, № 2402-III, статтями 150, 180 Сімейного кодексу України.
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. В розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
При цьому у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.
У цьому випадку суть порушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції частини 1 статті 184 КУпАП, та не містить всіх ознак об'єктивної сторони зазначеного правопорушення, які характеризують зовнішню сторону правопорушення. Зокрема, не зазначено, в чому саме полягало ухилення останньої від виконання обов'язків щодо виховання дитини, не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов'язки передбачені та вимоги якого порушено.
За містом статей 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за наслідками розгляду вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати.
Будь-які дані про ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та навчання малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матеріалах адміністративної справи відсутні.
Відповідно до вимог статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь.
Проаналізувавши вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, які б підпадали під ознаки ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обставин викладених у протоколі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення за обставин викладених у протоколі, що є предметом розгляду.
З огляду на викладене, оскільки будь-яких доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП матеріали справи не містять, тому вважаю за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити відносно неї провадження у справі.
Керуючись ч. 1 ст. 184, п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП,
постановила:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ч. 1 ст. 291 КУпАП постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя В.В. Титаренко