Справа № 486/2106/24
Провадження № 2/486/388/2025
(заочне)
02 липня 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Маляновій А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, представник третьої особи Явтушенко Н.В.,
16 грудня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що вона та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області шлюб між ними було розірвано.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей.
Однак, відповідач свідомо не виконує свого обов'язку щодо матеріального утримання дочок, тривалий час має заборгованість зі сплати аліментів, та не бере участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.
Відповідач, як батько взагалі не піклується про своїх дітей, не цікавився станом здоров'я, успіхами у навчанні, та всіляко намагається уникати своєї участі у вихованні.
Крім того, не заперечував щодо звернення її з даним позовом до суду та запевнив її що подасть до суду нотаріальну завірену заяву.
Вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , буде насамперед захистом прав та інтересів самих дітей.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що у 2017 році вони з відповідачем розлучились та з цього часу він не приймає участі у вихованні дітей. Коштів на їх утримання не надає. На даний час дочкам 10 та 12 років.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради пояснила, що батько ОСОБА_2 не звертався до служби і поліції з приводу усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей. В телефонній розмові з працівниками служби погодився на позбавлення його батьківських прав. По телефону повідомив, що проживає в м. Південноукраїнську. З огляду на висновок органу опіки та піклування не заперечує проти задоволення позовної заяви.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення, про що суд постановив відповідну ухвалу в судовому засіданні.
Заслухавши позивача та представника третьої особи, допитавши малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , дослідивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.6, 10/.
Згідно розрахунків Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лепіш-Коханський А.М. має заборгованість зі сплати аліментів за період з лютого 2023 року по жовтень 2024 року у розмірі - 333363,79 грн та з вересня 2024 року по жовтень 2024 року у розмірі 58487,59 грн (ВП № 53025404, ВП 53025587) /а.с. 4, 5/.
Як вбачається з копій довідок Некомерційного комунального підприємства «Південноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Лепіш-Коханські ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають під наглядом лікаря педіатра з народження. На прийом з приводу захворювань та профілактичних оглядів приходять з мамою /а.с. 11, 12/.
Згідно висновку органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради від 18 червня 2025 року за №265, орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 59-63/.
Допитана у судовому засіданні малолітня ОСОБА_2 суду пояснила, що вона проживає з бабою, дідом, мамою та сестрою. Де батько, не знає. Бачила його приблизно у першому класі. По телефону з ним не спілкується, оскільки не має номеру його телефону. На день народження батько подарунків не передавав. Батьків батька не бачила.
Малолітня ОСОБА_2 суду пояснила, що їй 9 років. Проживає разом з бабою, дідом, мамою та сестрою. Де батько, не знає. Ніколи його не бачила. Подарунків від нього не отримувала.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Суд враховує, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, не є нормативним документом обов'язкового характеру у правовій системі України, і разом з тим зауважує, що обов'язково при вирішення справ, пов'язаних із забезпеченням інтересів дітей, слід враховувати норми Конвенції про права дитини, в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, і такої, що є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України. За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності врахування в першу чергу інтересів дітей, а також на визначенні, чи є у діях батьків умисел. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (Постанови Верховного Суду у справах №288/201/19, №454/1619/18, №199/5032/16-ц та інші).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України зазначив, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
При цьому, за змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.
На необхідність встановлення винної поведінки особи щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, а також того, чи можливо змінити його поведінку в кращу сторону наголосила у своїй ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
В даній ухвалі також зазначено про необхідність перевірки чи застосовувались до особи раніше попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Всупереч вимогам ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України позивачем не надано достатніх та переконливих доказів стосовно винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов'язками, а саме, відсутні відомості про таку поведінку відповідача, яка негативно впливала б на дітей, або свідчила б про те, що наявність батьківських прав у ОСОБА_2 дійсно суперечить інтересам дітей та зумовлюють застосування до нього такої виключної міри як позбавлення батьківських прав.
Жодних доказів, які б свідчили про жорстоке поводження щодо дітей або ж негативний вплив на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з боку його батька матеріали справи не містять.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 раніше застосовувались попередження щодо зміни його ставлення до виконання батьківських обов'язків по відношенню до дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Наявність заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Так само, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав і та обставина, що батько не водить дітей до лікаря педіатра.
Інших доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві позивачем до суду не надано.
Висновок органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради від 18 червня 2025 року № 265 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача також не містить достатніх фактичних даних щодо свідомої винної поведінки ОСОБА_2 , направленої на ухилення від виконання батьківських обов'язків та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення його батьківських прав. Окрім того, відповідно з частинами 5, 6 статті 19 СК України, вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Судом не було встановлено фактів негативного впливу ОСОБА_2 на його малолітніх дочок, або обставин, які свідчили б про те, що наявність у відповідача батьківських прав дійсно суперечить інтересам дітей.
За вказаних обставин, врахувавши, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Разом із тим, з метою захисту інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дочок, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 282 ЦПК України, суд
ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовної заяви до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дочок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поклавши на орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне ім'я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_2 , 1983 року народження, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне найменування третьої особи: орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, вул. Європейська, б. 48, м. Південноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, 55002, ЄДРПОУ виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради 20910974.
Суддя Південноукраїнського
міського суду Г.А. Далматова