Справа № 607/12124/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/163/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
02 липня 2025 р. м.Тернопіль
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі, в режимі відеоконференцзв'язку, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025213220000015 від 25 лютого 2024 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рубці Лиманського району Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із базовою середньою освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовця взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , учасника бойових дій, раніше не судимого,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначено ОСОБА_8 заставу в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Встановлено строк дії ухвали до 13 год. 30 хв 10 серпня 2025 року.
Як слідує з матеріалів провадження, СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025213220000015 від 25.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку травня 2025, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_10 в ході телефонної розмови із ОСОБА_11 , який перебуває у розшуку за ст. 210 КУпАП, виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від останнього за вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 у сприянні щодо зняття ОСОБА_11 із розшуку за ст. 210 КУпАП в системі «ОБЕРІГ». Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_8 в ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_11 , що у разі надання йому неправомірної вигоди в розмірі 700 доларів США він вплине на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо прийняття рішення про зняття ОСОБА_11 із розшуку за ст. 210 КУпАП в системі «ОБЕРІГ». ОСОБА_11 , розуміючи незаконність зазначених вимог та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи бути притягнутим до кримінальної відповідальності та бажаючи викрити незаконні дії ОСОБА_8 , звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та почав діяти під їхнім контролем. Надалі, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_8 11.06.2025 р. близько 20 год. 30 хв., перебуваючи поблизу будівлі банку «Ощадбанк» по вул. Князя Василька, 104 в м. Теребовля Тернопільського району Тернопільської області, діючи з прямим умислом, переслідуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на особисте збагачення, з корисливих мотивів, висунув вимогу ОСОБА_11 , котрий перебуває у розшуку за ст. 210 КУпАП, щодо надання йому неправомірної вигоди у розмірі 700 доларів США та 1000 грн. за вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо прийняття рішення про зняття ОСОБА_11 з розшуку за ст.210 КУпАП в системі «ОБЕРІГ». 11.06.2025 р. о 22 год. 01 хв. ОСОБА_11 на виконання вимоги ОСОБА_8 здійснив грошовий переказ у сумі 1000 грн. із своєї банківської карти на банківську карту АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_1 для ОСОБА_8 як частину неправомірної вигоди за вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо прийняття рішення про зняття ОСОБА_11 з розшуку за ст.210 КУпАП в системі «ОБЕРІГ». В подальшому, 12.06.2025 р. близько 13 год. 15 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу магазину «Товари з Європи» по вул. Князя Острозького, 102 у м. Теребовля Тернопільського району Тернопільської області, в ході спілкування із ОСОБА_11 одержав від останнього грошові кошти у сумі 700 доларів США (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ станом на 12.06.2025 р. становило 29 058,19 гривень), як другу частину неправомірної вигоди для себе за вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо прийняття рішення про зняття ОСОБА_11 з розшуку за ст. 210 КУпАП в системі «ОБЕРІГ».
Слідчий у клопотанні зазначає, що 12.06.2025 р. о 13 год. 30 хв. ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
13.06.2025 р. ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вважає дану ухвалу слідчого судді такою, що підлягає скасуванню, оскільки в судовому засіданні стороною обвинувачення не було доведено ризиків, на які посилався прокурор, ні того факту, що будь-який інший, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Вказує, що судом першої інстанції під час обрання запобіжного заходу, не враховано жодних обставин, на які посилалась сторона захисту, а саме те, що підозрюваний є військовослужбовцем, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, хвору дружину та матір. Вся його сім'я має статус внутрішньо переміщених осіб. Житло та все майно сім'ї зруйноване і залишилось на тимчасово окупованій території Донецькій області.
Зазначає, що ОСОБА_8 має статус учасника бойових дій, на 25 % втратив працездатність внаслідок участі в бойових діях. Хворіє на хронічне захворювання нирок, періодично проходив лікування. За таких умов його перебування в умовах СІЗО не є виправданим і доцільним, несе безпосередню загрозу його здоров'ю.
Захисник стверджує, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам статті 372 КПК України, оскільки в ухвалі не обґрунтовується неможливість застосування щодо ОСОБА_8 іншого, більш м'якого запобіжного заходу; не зазначається і ніяк не доводиться, що такий захід не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Вказуючи на наявність обставин, передбачених ст.178 КПК, а саме: незадовільний стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків; наявність постійного місця роботи та проживання; позитивну репутацію; незадовільний майновий стан; відсутність судимостей та інших повідомлень про підозру; не зазначення розміру майнової шкоди, підозрюваному ОСОБА_8 не слід було обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що підозрюваний розуміє суть і шкідливі наслідки скоєного ним правопорушення, шкодує, бажає виправитись та співпрацювати з органом досудового розслідування.
Також просить суд розглянути можливість зменшення розміру застави до обґрунтованого, так як розмір застави, встановлений слідчим суддею не співмірний з майновим станом підозрюваного.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та постановити нову ухвалу, обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати житло в нічний час доби або визначити ОСОБА_8 заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_8 апеляційним судом належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове зсідання не з'явився та не повідомив суд про причину неявки.
Факт повідомлення підозрюваного ОСОБА_8 з датою та часом розгляду справи апеляційним судом підтвердив також його захисник адвокат ОСОБА_7 .
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За наведених обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі підозрюваного ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю-доповідача; захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді місцевого суду та постановити нову, якою обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби або зменшити розмір застави; прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 ; дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; знищити або сховати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Виходячи з положень ч.1 ст.199 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, суд повинен враховувати, що відповідно до ч.3 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Виходячи з аналізу матеріалів кримінального провадження та клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені у клопотанні слідчого обставини, які підтверджуються доданими до нього документами, що були предметом дослідження суду, з достатньою повнотою свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 2 КК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Окрім того, згідно рішення ЄСПЛ у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Аналіз матеріалів кримінального провадження та безпосередньо оскаржуваного апелянтом рішення місцевого суду, дає підстави колегії суддів для висновку, що на даній стадії кримінального провадження при вирішенні питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, стандарт доказування «обґрунтована підозра» дотримано як слідчим, який звернувся до суду з відповідним клопотання, так і слідчим суддею, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 .
Також місцевий суд дійшов правильного висновку, що застосування на даній стадії більш м'яких запобіжних заходів не є можливим, так як вони не зможуть запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, зокрема ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Кожен з цих ризиків слідчим суддею належним чином досліджено та відповідно аргументовано у судовому рішенні.
На думку колегії суддів, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції у повній мірі та у визначеному законом порядку враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; відсутність судимостей у підозрюваного; ризик продовження та повторення протиправної поведінки, а також всі обставини справи, з якими закон пов'язує вирішення такого питання.
Доводи сторони захисту про те, що слідчим суддею не було враховано належним чином усі обставини, передбачені ст.177 КПК України, є безпідставними і спростовуються змістом судового рішення, в якому наведено детальний аналіз кожного ризику, врахованого слідчим судде, а також мотиви, з яких він прийнятий до уваги при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Непереконливим є твердження апелянта, що органом обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зокрема домашній арешт у нічну пору доби, не може запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не гарантує унеможливлення запобігання існуючим ризикам, у разі, зокрема, застосування домашнього арешту.
При прийнятті рішення слідчий суддя також врахував, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Доводи захисника про те, що слідчим суддею не в повній мірі враховано обставин, на які посилалась сторона захисту, а саме те, що підозрюваний є військовослужбовцем, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, хвору дружину та матір, а також наявність обставин передбачених ст.178 КПК України є безпідставними, оскільки вказані обставини були враховані слідчим суддею і свої висновки суд виклав в оскаржуваній ухвалі.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що вищезгадані обставини не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_8 , запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного на даному етапі досудового розслідування.
Задовольняючи вказане клопотання слідчого, слідчий суддя, прийшов до правильно переконання, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_8 на свободу.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого у відповідності до вимог ст. 183 КПК України, врахувавши обставини вчинення кримінального правопорушення та характеризуючих даних про підозрюваного ОСОБА_8 , також дійшов правильного висновку щодо можливості визначення підозрюваному застави в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків.
Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання колегії суддів, саме такий розмір застави у межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для даного виду кримінального правопорушення, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків, враховуючи особу підозрюваного та обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є непереконливі, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування даного виду запобіжного заходу.
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для зміни ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2025 р. про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, чи зміни про що ставить питання в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2025 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді