Справа № 607/11676/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/161/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
02 липня 2025 р. м.Тернопіль
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі, в режимі відеоконференцзв'язку, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025211040001060 від 04 червня 2025 року, за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_10 , та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Теміртау, Казахстан, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє: 11.05.2023 вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України до покарання виді позбавлений волі строком 5 років, звільнений 03.06.2025 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 15 днів
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Встановлено строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 01.08.2025 року.
Як слідує з матеріалів провадження, слідчими СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040001060 від 04 червня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Так, 04.06.2025 на адресу Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області надійшла заява від ОСОБА_11 про те, що 04.06.2025 р. близько о 13:00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в офісному приміщенні, що за адресою: бул. Т. Шевченка, 23 у м. Тернопіль, таємно, шляхом вільного доступу в період дії воєнного стану в державі, із гаманця заявниці викрав грошові кошти в сумі 4800 гривень, чим спричинив матеріальну шкоду останній на вказану суму.
СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області 04 червня 2025 року за вказаним фактом внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040001060, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
04 червня 2025 року о 15:45 ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
05 червня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В апеляційній скарзі підозрюваний вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що органом досудового розслідування недоведена його винуватість у вчиненні злочину, а обраний запобіжний захід не відповідає вимогам закону.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 06 червня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та постановити нову ухвалу, обравши запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 які підтримав подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просять скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді місцевого суду та постановити нову, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання; прокурора, яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 ; дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; знищити або сховати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Виходячи з положень ч.1 ст.199 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, суд повинен враховувати, що відповідно до ч.3 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Виходячи з аналізу матеріалів кримінального провадження та клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що обрання підозрюваному ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені у клопотанні слідчого обставини, які підтверджуються доданими до нього документами, що були предметом дослідження суду, з достатньою повнотою свідчать про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Доводи підозрюваного ОСОБА_7 про те, що слідчий суддя не врахував відсутність доказів його винуватості у інкримінованому йому злочині, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не досліджує докази. На стадії досудового розслідування слідчий суддя може оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки на предмет допустимості.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Окрім того, згідно рішення ЄСПЛ у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Аналіз матеріалів кримінального провадження та безпосередньо оскаржуваного апелянтом рішення місцевого суду, дає підстави колегії суддів для висновку, що на даній стадії кримінального провадження при вирішенні питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, стандарт доказування «обґрунтована підозра» дотримано як слідчим, який звернувся до суду з відповідним клопотання, так і слідчим суддею, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 .
Також колегія суддів бере до уваги те, що на цій стадії процесу, як слідчий суддя, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв'язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій підозрюваного, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті.
Також місцевий суд дійшов правильного висновку, що застосування на даній стадії більш м'яких запобіжних заходів не є можливим, так як вони не зможуть запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України
Кожен з цих ризиків слідчим суддею належним чином досліджено та відповідно аргументовано у судовому рішенні.
На думку колегії суддів, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції у повній мірі та у визначеному законом порядку враховано наявні дані про особу ОСОБА_7 : його вік, міцність соціальних зв'язків, раніше неодноразово судимий, а також тяжкість кримінального правопорушення, яке згідно статті 12 КК України є тяжким злочином, покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винним - позбавлення волі на строк до 8 років, а також всі обставини справи, з якими закон пов'язує вирішення такого питання.
Також слідчим суддею було враховано належним чином усі обставини, передбачені ст.177 КПК України, в судовому рішенні наведено детальний аналіз кожного ризику, врахованого слідчим суддею, а також мотиви, з яких він прийнятий до уваги при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Непереконливим є твердження апелянта, що суд не обґрунтував чому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт, з урахуванням встановлених судом ризиків та особи підозрюваного, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При прийнятті рішення слідчий суддя також врахував, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Задовольняючи вказане клопотання слідчого, слідчий суддя, прийшов до правильно переконання, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор в повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Апеляційний суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Також колегія суддів приймає до уваги, що згідно практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, мотиви наведені в ухвалі слідчого судді щодо тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винним у вчиненні злочинів, як одну з підстав застосування запобіжного заходу, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, врахувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий стан ОСОБА_7 , також дійшов правильного висновку щодо необхідності визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави в розмірі 242 240 грн., яка, на переконання суду, достатньою мірою, у разі її внесення, гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є непереконливі, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування даного виду запобіжного заходу.
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2025 р. про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, про що ставить питання в апеляційній скарзі підозрюваний, не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2025 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді