Справа № 463/4331/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1731/25 Доповідач: ОСОБА_2
03 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 травня 2025 року,
цією ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволені скарги адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за його заявою від 19 квітня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 покликається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що слідчий суддя не з'ясував всі обставини справи.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 травня 2025 року, мотивуючи тим, що розгляд справи відбувся у його відсутності, а копію такої він отримав 27 червня 2025 року; скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, постановити нову про задоволення скарги.
На апеляційний розгляд адвокат ОСОБА_6 не з'явився та про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином 30 травня 2025 року за вказаною ним електронною адресою, а тому його неявка у відповідності до ч.4 ст. 405 КПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді та приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», усі отримані із заяв і повідомлень, а також виявлені з інших джерел відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення злочину, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з ч.4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
За вимогами ч.5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за його заявою від 19 квітня 2025 року.
При цьому, у скарзі ОСОБА_6 зазначив, що ухвалою слідчого судді задоволено його скаргу та зобов'язано ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області невідкладно розглянути клопотання, прийняти процесуальне рішення у відповідності до положень ст.220 КПК України та повідомити про результати розгляду заявника. Однак, ухвала слідчого судді не виконується, а отже посадовими особами вчинено умисне невиконання рішення суду, тобто скоєно злочин передбачений ст.382 ч.2 КК України.
У зв'язку з цим він звернувся із заявою (повідомленням) про скоєння правопорушення до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, та просив внести відомості про скоєння правопорушення передбаченого ч.2 ст.382 КК України. Однак, уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, допустила бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання його заяви.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 , слідчий суддя в ухвалі зазначила, що подана до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, заява та скарга не містять жодних даних про те, що ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, якою задоволено скаргу адвоката ОСОБА_6 та зобов'язано уповноважену особу ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області розглянути клопотання, вручена уповноваженій посадовій особі і не виконана.
Положення статті 214 КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч.1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпеченого діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відтак, не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та заява, яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення. Всі інші заяви після їх надходження підлягають розгляду згідно із Законом, яким не є Закон про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Норми чинного КПК України не передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно.
Наявність в чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до ЄРДР і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
На підставі наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, враховуючи вищенаведене, прийшла до обгрунтованого висновку, що у поданій ОСОБА_6 заяві не наведено відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення, колегія суддів вважає безпідставними.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 травня 2025 року колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 травня 2025 року, якою відмовлено в задоволені скарги адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за його заявою від 19 квітня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення - без зміни.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4