Дата документу 04.06.2025 Справа № 335/3965/25
Єдиний унікальний №335/3965/25 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/415/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 04 червня 2025 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, який неодружений, на утриманні має неповнолітню доньку, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 .
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 02 травня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_9 та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29 червня 2025 року включно, з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що із метою запобігання зазначеним ризикам, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що буде недостатнім застосування запобіжного заходу, менш обтяжливого, ніж тримання під вартою, тому є необхідним застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та застосувати до останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Вважає, що прокурором не доведені обставини, передбачені пунктом 3 частини першої статті 194 КПК України.
На думку захисника, слідчим суддею не надано належну оцінку тому, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, характеризується за місцем проживання виключно з позитивної сторони, на його утриманні перебуває неповнолітня донька, він має ряд тяжких захворювань, потребує постійного огляду у лікарів та вживання чисельної кількості препаратів і відповідного харчування. За показаннями свідка (лікаря), перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора унеможливлює додержання рекомендацій лікарів, а умови його тримання під вартою можуть суттєво ускладнити стан його здоров'я.
Захисник вказує, що слідчий суддя належним чином не мотивував неможливість застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема домашній арешт.
Вважає, що обраний запобіжний захід є передчасним і невиправдано суворим запобіжним заходом.
Згідно з ухвалою слідчого судді, старший слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_9 за погодженням з прокурором звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 .
Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел на незаконне вимагання грошових коштів, з корисливих мотивів, організував протиправну діяльність, спрямовану на систематичне вимагання грошових коштів у фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність на території м. Запоріжжя.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на протиправне збагачення шляхом отримання майнової вигоди без законних на те підстав, ОСОБА_6 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень залучив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, кожному з яких було попередньо розподілено ролі у спільному злочинному плані.
Зокрема, ОСОБА_6 координував дії учасників групи, забезпечував підбір потенційних потерпілих, які на його думку, могли бути піддатливими до тиску, та визначав розмір грошових коштів, які вимагались.
ОСОБА_10 та невстановлені в ході досудового розслідування особи, діючи за вказівками ОСОБА_6 , повинні були здійснювати психологічний тиск на потерпілих, висловлювати погрози щодо можливого пошкодження їхнього майна, створення штучних перешкод у ведені господарської діяльності, а також погрози застосування фізичного насильства у разі відмови передати грошові кошти.
Так, у вересні 2024 року потерпілий ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (анкетні дані змінено, в подальшому ОСОБА_11 )., діючи як фізична особа підприємець, з метою здійснення підприємницької діяльності у сфері громадського харчування, уклав усний договір із законним орендарем приміщення договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, бул.МаріїПримаченко, в якому функціонує заклад громадського харчування LoungeBar «Mush Room».
Так, не пізніше вересня 2024 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на систематичне вимагання грошових коштів у фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який став керівником закладу громадського харчування Lounge Bar «Mush Room», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, бул. Марії Приймаченко, буд. 11.
У вказаний період часу ОСОБА_6 висунув протиправну вимогу до ОСОБА_11 про обов'язок щомісячної сплати першого числа кожного місяця за місяць, що передував, грошових коштів у сумі 50000 гривень за безперешкодне ведення бізнесу, на що ОСОБА_11 відмовився.
В подальшому протягом жовтня - листопада 2024 року ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , з невстановленими в ході досудового розслідування особами неодноразово з'являлись у приміщенні закладу громадського харчування «Mush Room». Поведінка вказаних осіб під час перебування в закладі носила виключно зухвалий, демонстративно-протиправний характер, що виражалось у відкритому нав'язуванні умов, відповідно до яких ОСОБА_11 , зобов'язаний щомісячно сплачувати грошові кошти за «спокійне функціонування» закладу, незважаючи на відсутність будь-яких юридичних підстав або договірних зобов'язань щодо таких платежів. Вказані особи не висловлювали прямих погроз застосування насильства або пошкодження майна, однак їхні дії супроводжувались нав'язливою присутністю у закладі, недвозначними натяками на можливі негативні наслідки у разі відмови від «співпраці», зухвалим і демонстративним ігноруванням закону, а також спробами психологічного тиску, що створювало у ОСОБА_11 , обґрунтоване відчуття загрози його підприємницької діяльності. Зухвалість поведінки полягала також у відкритому висловлюванні вимог у присутності персоналу, яких ОСОБА_6 , за попередньою з мовою з ОСОБА_10 та невстановленими в ході досудового розслідування особами запевняв, що у закладі скоро буде новий директор, що у нього та його друзів знову скоро будуть знижкові карти, навмисному підкресленні власної безкарності, демонстрації зв'язків у кримінальному середовищі, що було спрямовано на придушення волі потерпілого до опору, змушення його до виконання незаконних вимог та створення ілюзії «обов'язковості» сплати грошових коштів.
Надалі, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на примус ОСОБА_11 до передачі грошових коштів, а також з метою помсти за відмову виконати незаконні вимоги, а саме передачі грошових коштів за 01 жовтня 2024 року, невстановлені особи, діючи умисно, спільно та узгоджено 31 жовтня 2024 року о 20 годині 30 хвилин вчинили умисні дії, спрямовані на знищення майна, що перебувало у користуванні потерпілого ОСОБА_11 , а саме легкового автомобілю «Lexus IS250» державний номер НОМЕР_1 , який перебував біля будинку №161 по вул. Чарівній в м. Запоріжжя. У вказаний час невстановлені в ході досудового розслідування особи, діючи з прямим умислом направленим на знищення чужого майна, шляхом підпалу спричинили пожежу транспортного засобу, унаслідок чого автомобіль було пошкоджено.
У подальшому, з метою посилення тиску на ОСОБА_11 , примусу його до виконання незаконних вимог щодо передачі грошових коштів, а також задля демонстрації серйозності намірів та підтвердження реальності погроз, невстановлені в ході досудового розслідування особи, діючи умисно, спільно та за попередньою змовою, вчинили черговий акт протиправного впливу умисно пошкодили майно закладу громадського харчування Lounge Bar «Mush Room», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, бул. Марії Приймаченко, буд. 11, а саме: скляні конструкції (віконні блоки) приміщення.
Так, 30 грудня 2024 року невстановлені особи умисно пошкодили майно, вибивши п'ять віконних рам з зовнішнього боку приміщення, завдавши матеріальної шкоди суб'єкту господарювання та створивши атмосферу загрози для безпечного ведення підприємницької діяльності.
Вказані дії були логічним продовженням попереднього протиправного тиску, спрямованого на вимагання грошових коштів, та мають ознаки умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, вчиненого з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, з метою залякування ОСОБА_11 .
Після вчинення невстановленими в ході досудового розслідування особами ряду протиправних дій, зокрема умисного знищення транспортного засобу, яким користувався ОСОБА_11 , та пошкодження майна закладу громадського харчування, останній, усвідомлюючи системний характер впливу на нього та намагаючись уникнути подальшого пошкодження майна, звернувся до ОСОБА_6 , який у вересні 2024 року вимагав в нього грошові кошти з безперешкодне ведення бізнесу.
У ході розмови, що відбулася між ОСОБА_11 та вказаною особою, потерпілий повідомив про виникнення суттєвих проблем у його підприємницькій діяльності, зокрема як пошкодження майна, що перебувало у його користуванні, так і майна закладу, необхідність відновлення пошкодженого майна.
У відповідь на ці повідомлення, ОСОБА_6 цинічно та демонстративно відповів фразою: «Коли ми тут були все було добре», що в контексті попередніх дій та з урахуванням загального характеру тиску, сприймалося ОСОБА_11 , як непряма погроза подальшими негативними наслідками у разі подальшої відмови від сплати грошових коштів.
Вказані слова ОСОБА_11 сприймалась як реальні погрози на продовження впливу на нього з метою примушення його до обов'язкової щомісячної сплати грошових коштів, а також свідчила про продовження реалізації злочинного умислу на заволодіння чужим майном шляхом психологічного тиску з боку ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 , та невстановленими в ході досудового розслідування особами, які в той час знаходились поруч та слідкували за обстановкою у закладі.
Через декілька днів, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 та невстановленими в ході досудового розслідування особами знову прибули до закладу громадського харчування Lounge Bar «Mush Room», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, бул. Марії Приймаченко, буд. 11, та у розвиток попередньо реалізованого злочинного умислу, спрямованого на систематичне вимагання грошових коштів, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 , та невстановленими в ході досудового розслідування особами, з корисливих мотивів, висунув потерпілому ОСОБА_11 вимогу щомісячно передавати грошові кошти в сумі 50000 гривень за безперешкодне ведення бізнесу та не пошкодження майна.
ОСОБА_11 , з метою зниження тиску та мінімізації можливих наслідків для своєї діяльності, перебуваючи під постійним психологічним тиском, усвідомлюючи попередні протиправні дії у вигляді знищення транспортного засобу та пошкодження майна ресторану, а також непрямі погрози, висловлені ОСОБА_6 , був змушений погодитись на виконання вказаних вимог.
У ході особистої зустрічі з ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_11 зазначив, що сума у розмірі 50000 гривень є для нього надмірною з урахуванням збитків та нестабільного фінансового стану бізнесу. Внаслідок цього ОСОБА_6 погодився на щомісячну «виплату» у сумі 40000 гривень, при цьому чітко не відмовившись від початкової вимоги, що вказує на фактичне укладення вимушеної, позаправової угоди, що виникла виключно внаслідок примусу, страху та попередніх актів протиправного впливу.
Крім основної вимоги щодо щомісячної передачі грошових коштів, ОСОБА_6 , висунув потерпілому додаткову вимога нематеріального характеру, а саме забезпечити на постійній основі передачу дисконтних (знижкових) карток закладу громадського харчування Lounge Bar «Mush Room», для нього та його друзів, що давали право на пільгове обслуговування та придбання продукції зі знижкою 50 відсотків.
ОСОБА_11 , усвідомлюючи загрозу подальшого знищення або пошкодження майна, а також перебуваючи у стані психологічного тиску, сформованого попередніми протиправними діями ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , та невстановлених в ході досудового розслідування осіб, сприймаючи погрози як реальні, був змушений погодитися на виконання цієї вимоги, фактично надаючи знижкові картки ОСОБА_6 , та пов'язаних з ним осіб.
У подальшому 01 квітня 2025 року ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 та невстановленими в ході досудового розслідування особами, приблизно о 15 годині 35 хвилин зустрілись з ОСОБА_11 , у приміщенні закладу громадського харчування LoungeBar «MushRoom», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, бул. Марії Приймаченко, буд. 11, де ОСОБА_11 та ОСОБА_6 сіли за один стіл, в той час як ОСОБА_10 та невстановлені в ході досудового розслідування особи сіли за окремий стіл та слідкували за обстановкою у закладі, тим самим здійснювали прикриття ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном у формі щомісячних платежів, а також знижкових (дисконтних) карт, які не передбачені жодним правовим зобов'язанням, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та невстановленими в ході досудового розслідування особами, отримав від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 40000 гривень та чотири знижкові (дисконтні) картки з номерами 0031, 0032, 0033, 0342, які передбачали знижку для їх володільців у сумі 50 відсотків.
Грошові кошти були передані ОСОБА_11 під впливом системного протиправного тиску, в умовах обґрунтованого страху за своє майно та безпеку бізнесу.
Після фактичного отримання зазначених коштів, ОСОБА_6 передав їх ОСОБА_10 з вказівкою: «перерахувати», чим продемонстрував свій керівний та координуючий статус у межах групи, а також функціональний розподіл ролей між її учасниками.
Після отримання від ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 40000 гривень та їх перерахунку ОСОБА_6 з ОСОБА_10 покинули приміщення закладу громадського харчування «MushRoom».
Крім того, 01 травня 2025 року приблизно о 15 годині 55 хвилин ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном у формі щомісячних платежів, діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, отримав від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 40000 гривень, після чого ОСОБА_6 був затриманий працівниками поліції в порядку ст.208 КПК України.
01 травня 2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Заслухавши доповідь судді; аргументи підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглядаючи оскаржувану ухвалу у межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону при розгляді клопотання.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисника, прокурора та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому правопорушенні, дані про його особу, а також конкретні обставини вказаного кримінального правопорушення.
Як убачається з наданих матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, а саме: у вимозі передачі чужого майна з погрозою пошкодження чи знищення майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри в апеляційній скарзі не оспорюється та підтверджується доданими до клопотання доказами, зазначеними як в самому клопотанні так і в ухвалі слідчого судді.
Перевіряючи доводи клопотання щодо наявності ризиків, про які вказано у клопотанні, слідчий суддя фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, існують, а саме ризики того, що підозрюваний ОСОБА_6 може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; перебуваючи на волі матиме реальну можливість впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні особисто або через інших осіб; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Як зазначено вище, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачено суворе покарання - виключно у виді позбавлення волі на тривалий строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
З оскаржуваної ухвали убачається, що слідчий суддя при розгляді клопотання врахував фактичні обставини кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри, про яку повідомлено ОСОБА_6 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вищевказаному злочині; дані про особу підозрюваного.
Звернув увагу слідчий суддя і на те, що з наданих стороною захисту документів вбачається, що всі відображені в них обставини, мали місце і до повідомлення ОСОБА_6 про підозру, проте не стали стримуючим фактором у протиправній поведінці останнього. Будь-яких доказів такого стану здоров'я підозрюваного, який перешкоджає та унеможливлює його тримання в слідчому ізоляторі, суду не надано.
З огляду на фактичні обставини провадження, ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення та суворість можливого покарання, а також враховуючи відомості про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про доведеність ризиків, вказаних у клопотанні, і про те, що інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цим ризикам. Свої висновки слідчий суддя належним чином вмотивував.
У зв'язку з викладеним, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України.
Вказані висновки слідчого судді стороною захисту не спростовані з наданням відповідних доказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі стороною захисту, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді, на думку колегії суддів, правильності висновків слідчого судді не спростовують.
Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися слідчим суддею та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою.
Обставини, на які посилається сторона захисту, а саме те, раніше ОСОБА_6 не судимий, має постійне місце проживання, характеризується за місцем проживання виключно з позитивної сторони, на його утриманні перебуває неповнолітня донька, він має ряд тяжких захворювань, потребує постійного огляду у лікарів, та вживання чисельної кількості препаратів і відповідного харчування, за показами свідка (лікаря) перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора, унеможливлює додержання рекомендацій лікарів, а умови його тримання під вартою можуть суттєво ускладнити стан його здоров'я, на думку колегії суддів, правильність висновків слідчого судді не спростовують, оскільки суттєво не зменшують встановлених ризиків.
Дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.
Разом з цим, після повідомлення підозрюваного ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційного суду про те, що він має незадовільний стан здоров'я, та йому важко пересуватися і здійснювати інші дії, колегія суддів, в порядку ст.206 КПК України, з метою недопущення порушення конституційних прав підозрюваного, постановила ухвалу, якою доручила начальнику Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області організувати здійснення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_6 (за його згодою) та за потреби забезпечити належне лікування останнього.
Щодо твердження сторони захисту про те, до підозрюваного можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, колегія суддів звертає увагу на таке.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею перевірялося питання щодо можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, в ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу.
Вказані висновки слідчого судді стороною захисту не спростовані з наданням відповідних доказів, та з цими висновками погоджується і колегія суддів.
Окрім того, відповідно до положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахувавши всі підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, обґрунтовано не визначив розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Колегія суддів притримується такої ж позиції і вважає, що в цьому випадку відсутні достатні підстави для визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать матеріалам провадження і змісту цієї ухвали.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі стороною захисту, та заявлені під час апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції теж не спростовують.
З матеріалів провадження та з оскаржуваної ухвали убачається, що всі обставини, що мають значення для правильного вирішення клопотання, слідчим суддею дослідженні повно і всебічно.
Отже, підстав для задоволення поданої апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 02 травня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_9 та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29 червня 2025 року включно, з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», без визначення розміру застави, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4