Справа
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого : Михайлова М.В.
Суддів: Поліщук Л.В.,
Журавльова О.О.
(на підставі Розпорядження голови суду від 15.01.2008 року № 11 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
При секретарі: Бритавській Ю.С.
за участю представників сторін:
від позивача : Кірічек С.В., за довіреністю;
від відповідача : не з'явився, повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці
на рішення господарського суду Одеської області від 06 листопада 2007 року
у справі № 26-27/51-07-1185
за позовом Одеської залізниці, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19
до Закритого акціонерного товариства "Синтез - Ойл", Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33
про стягнення 238,19 грн.,-
06 лютого 2007 року Одеська залізниця звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Синтез - Ойл" про стягнення 238,19 грн.
При розгляді справи позивачем були уточнені позовні вимоги ( занесені у протокол судового засідання 15.10.2007 р. ), таким чином, що сума, заявлена до стягненню з відповідача є пенею, а не збитками, як це зазначено у прохальній частині позову.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов від 26.02.2007 року просив у позові відмовити.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06 листопада 2007 року по справі № 26-27/51-07-1185 (суддя Никифорчук М.І.) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Одеська залізниця подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 06 листопада 2007 року по справі № 26-27/51-07-1185 скасувати повністю та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги Одеської залізниці, а саме стягнути з відповідача Закритого акціонерного товариства "Синтез - Ойл" нараховану згідно договору № 136730 від 18.12.2003 року пеню (штрафні санкції) на загальну суму 238,19 грн., судові витрати покласти на відповідача.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
14.12.2007 року за вх. № 3138 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Одеської області від 06 листопада 2007 року по справі № 26-27/51-07-1185 залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської залізниці без задоволення.
У судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Одеською залізницею заявлені вимоги про стягнення з закритого акціонерного товариства "Синтез-Ойл" штрафних санкцій ( пені) за несвоєчасну оплату провізних платежів по договору № 136730 від 18.12.2003 р. посилаючись на наступне:
а) пункт 4.4 Договору № 136730 від 18.12.2007 року, відсутністю коштів на особовому рахунку підприємства;
б) частину п'яту пункту 62 Уставу залізниць;
в) суму пені скаржник розрахував з вартості перевезення - 68288грн (без ПДВ) 88 порожніх вагонів залізницями України, транзитна залізниця - Російські залізниці, залізниця відправлення - Залізниці Республіки Казахстан.
Судова колегія доходить до висновку, що скаржник не довів належним чином фактичні дані, на які він посилається, та не надав необхідних доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Як вбачається із матеріалів справи, по -перше, відповідно до пункту 3.5. договору №136730 від 18.12.2003 року послуги залізниці не приймаються підприємством і оплаті не підлягають, якщо вони виконані без доручення або належного інформування підприємства, суперечать або не передбачені Уставом залізниць України, Правилами перевезень вантажів, іншими нормативними актами, укладеним між сторонами договорам.
По -друге, відповідно до особового рахунку підприємства за вересень 2006 року в Одеському ТехПД-1 станом на 09-14.09.2006 року ЗАТ "Синтез Ойл" мало позитивне сальдо розрахунків з залізницею, на особовому рахунку перебувала сума - 14972,42грн. У цей період підприємство не вело активних вантажних операцій, зазначеної суми було досить для оплати поточних витрат.
По -третє, до тарифу за перевезення 88 порожніх вагонів по території України і до суми для розрахунку пені скаржником включено суму митного збору з розрахунку 30грн за один перевізний документ.
Судом не була встановлена, а представником позивача так і не було надано пояснень щодо правової природи цього митного збору й правомочності залізниці нараховувати на суму збору 20% ПДВ і стягувати його з одержувачів, експедиторів.
Розміри й порядок оплати митних зборів встановлюються винятково законами України, постановами Кабінету Міністрів України. Правомочністю стягувати митні збори володіють митні органи, що входять у систему Державної митної служби України.
У відповідності зі статтями 1, 2, 5, 6 Закони України "Про єдиний збір, що сплачується в пунктах пропуску через державний кордон України", пунктами 1-4, 14-18 Постанови КМ України №1959 від 24.10.02р. "Про затвердження Порядку сплати єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон" у випадку перетинання державного кордону України транспортними засобами з вантажем їхній власник, перевізник, експедитор сплачує єдиний збір, а у випадку перетинання границі України залізничними вагонами без вантажу єдиний збір не сплачується.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, а також згідно пояснень представника відповідача, ЗАТ "Синтез Ойл" ніколи не займалося видом господарської діяльності: "надання експедиторських послуг під час перевезення транзитних, експортних вантажів залізницями України", зобов'язань перед скаржником по сплаті провізної плати (тарифу) перевезення залізницями України 88 порожніх залізничних цистерн не мало. ЗАТ "Синтез Ойл" не робило господарських правопорушень, протиправних дій (бездіяльності), отже, у позивача відсутні підстави застосування до підприємства штрафних санкцій, передбачених розрахунковим договором №136730 від 18.12.03р.
У відповідності зі ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 550 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин (кредитор) має право на неустойку (штраф, пеня) у випадку порушення іншим учасником відносин (боржником) правил господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що випливають із договору. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (статті 610, 614 ЦК України).
Відповідно до перевізних документів за формою Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі скорочено - СМГС), графи перевізних документів № 4 і 20, платником провізної плати (тарифу) від прикордонної станції на державному кордоні України до станції Одеса-Пересип 88 залізничних цистерн є фірма експедитор "Транскарго Сервисіз Лтд", якій на цей період часу залізницею привласнений код експедитора по залізницях ДА "Укрзалізниця" - 8268075630.
Фірма-експедитор "Транскарго Сервисіз Лтд" надавала у 2006 році експедиторські послуги з експедирування вантажів залізницями України своїм контрагентам (у цьому випадку для ТОО "Тенгизшевройл") на підставі договору №807 від 14.04.2006р. з Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця".
Скаржник або його вищий орган управління в рамках цього договору, на думку судової колегії, повинні були висувати свої вимоги до фірми-експедитора, у тому числі з нарахування пені за несвоєчасну оплату провізної оплати (залізничного тарифу).
Частина четверта пункту 62 Уставу залізниць передбачає, що платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюється відповідно до міжнародних угод і чинного законодавства.
Перевезення в прямому міжнародному сполучені 88 залізничних порожніх приватних цистерн від станцій Ганюшкіно, Кульсари Казахських залізниць до станції Одеса-Пересип Одеської залізниці здійснювалося на підставі міжнародних перевізних документів форми СГМС, які були оформлені відправником вагонів відповідно до Додатків 12.1.-12.4 до СМГС і на підставі статей 1, 7, пунктів 1-3 статті 2 СМГС.
Копії 21 перевізних документів СМГС на 88 цистерн №№ Г 0763986, Г 0314134, Г 0314135, Г 0314138, Г 0314137, Г 0314130, Г 0314146, Г 0314129, Г 0314147, Г 0314145, Г 0314148, Х 920923, Г 0314151, Х 920922, Г 02314133, Г 0314149, Х 920924, Г 0314150, Г 0314144, Г 0314150, Г 0314144, Г 0314139, Г 0314136 були залучені до матеріалів справи.
88 порожніх, приватних цистерн, власником яких є ТОО "Тенгизшевройл", резидент Республіки Казахстан, були завезені на митну територію держави Україна відповідно зовнішньоекономічній операції у митному режимі "тимчасовий ввіз", з метою платного тимчасового відстою, зберігання на залізничних коліях ДП "Одеська залізниця" і наступному поверненню на територію Республіки Казахстан. Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що сутність даної зовнішньоекономічної операції полягає у тому, що Казахськім залізницям бракує залізничних колій для розміщення свого рухомого складу (вагонів) для тимчасового відстою, для зберігання використаються станційні й під'їзні колії підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця".
Відносини з розрахунків по міжнародним залізничним вантажним перевезенням регулюються статтею 15 СМГС "Сплата провізних платежів".
Учасники міжнародної угоди СМГС, у тому числі Україна, Російська Федерація, Республіка Казахстан, привели у відповідність сучасним реаліям, зовнішньоекономічним і господарським відносинам міжнародний правовий документ СМГС.
01 жовтня 1997 року в місті Баку було укладено міжнародний договір: "Угода між залізничними адміністраціями держав учасників Співдружності Незалежних Держав, Латвійської республіки, Литовської республіки й Естонської республіки про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС)".
Відповідно до Додатка №1 і Додатку №2 до "Угоди про особливості застосування СМГС" стаття 15 СМГС "Сплата провізних платежів" застосовується відповідно до вимог Додатку №4 до даної угоди та який має таку назву: "Порядок стягнення провізних платежів при перевезеннях вантажу в міжнародному вантажному сполучені між залізницями держав учасників Співдружності Незалежних Держав, Латвійської республіки, Литовської республіки й Естонської республіки".
Зі змісту Порядку вбачається, що провізні платежі за перевезення вантажів по транзитним залізницям сплачуються через експедиторські організації, що мають договір із залізницею; у графу 20 накладній СМГС вноситься відмітка про сплату перевезення по транзитним залізницям (пункт 1.1. Порядку); залізничні адміністрації держав учасників СНД, Латвійської республіки, Литовської республіки й Естонської республіки зобов'язані до початку фрахтового року повідомляти перелік експедиторських організацій, з якими вони мають договори на оплату перевезень, із вказівкою найменування, поштових реквізитів, номерів телефонів і факсів, також адміністрації інформують про висновок нових, призупинення дії або розірвання діючих договорів (пункт 1.2.Порядку);
Також вбачається, що підставами для неприйняття вантажу до перевезення, для відмові в прийомі відправлення вагонів від залізниці, що здає, для затримки вантажу до з'ясування платника, можуть бути наступні: відсутність у графі 20 накладній СМГС відмітки про сплату перевезення по транзитним залізницям або вказівка експедиторської організації, що не має договору із транзитної (приймаючої транзитної) залізницею, за якої зазначена оплата; вхідні прикордонні станції транзитних залізниць зобов'язані перевіряти наявність у графі 20 накладній СМГС відміток про сплату перевезень по транзитних залізницях (пункти 1.3.-1.4. Порядку).
Відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів, статей 1, 3, 15, 19 Закону України "Про міжнародні договори" №1906 - IV від 29.06.2004р., постанови Кабінету Міністрів України №246 від 03.04.1993року "Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного й пасажирського сполучення", міждержавні угоди:
"Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення" (Тарифне керівництво №11 А), що діє з 1 листопада 1951 року, з наступними внесеними доповнення й змінами від 01 січня 1998року, від 01 березня й 01 липня 2005року;
"Угода між залізничними адміністраціями держав учасників Співдружності Незалежних Держав, Латвійської республіки, Литовської республіки й Естонської республіки про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне повідомлення (СМГС)", підписане керівником Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" від імені держави Україна 01.10.1997року, що не має певного терміну дії, що вступило в законну чинність із 01 липня 1998 року; є чинними на території України, на підставі частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді спору по даній судовій справі може керуватися нормами цих міжнародних угод.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами по даній справі, Одеською залізницею та Закритим акціонерним товариством "Синтез-Ойл", 18 грудня 2003 року був укладений договір № 136739 "Про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги".
Згідно пункту 1.1 договору його предметом є надання Залізницею Вантажовласнику послуг з перевезення вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.
Як вбачається із позову, вимоги позивача заявлені на підставі п. 4.4 договору, яким передбачене наступне : "У разі виникнення заборгованості за перевезення вантажів та додаткові послуги Вантажовласник сплачує Залізниці пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банк України». З приведеного випливає, що умовою сплати Вантажовласником Залізниці пені є виникнення заборгованості за перевезення саме вантажів та додаткові послуги.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із позову вбачається, що позивачем зазначено про перевезення порожніх вагонів, які, відповідно до п.6 Статуту Залізниці та вищевказаних постанов Вищого господарського суду України, які є чинними, не є вантажем. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, якщо залізницею не було здійснено перевезення саме вантажу, відповідно до умов пункту 4.4 Договору, то і заборгованість у ЗАТ перед Залізницею за перевезення саме вантажів не виникла.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить в собі підстав для скасування рішення господарського суду.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги необґрунтовані належним чином, не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, судом не порушено норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Одеської залізниці на рішення господарського суду Одеської області від 06 листопада 2007 року по справі № 26-27/51-07-1185 залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: Л.В. Поліщук
Суддя: О.О. Журавльов