Справа № 120/14699/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
01 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служба України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №4751/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК від 08.10.2024.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України, оформлену листом №4751/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК від 08.10.2024.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що податковий орган надав чітку відповідь на питання платника податків та вказав про те, що Товариство просило надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
- чи є об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи площа сільськогосподарських угідь (рілля, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження), що перебуває у користуванні Товариства на підставі інших, ніж право оренди, договорів (договір емфітевзису, спільного користування ділянкою, спільного вирощування сільськогосподарської продукції та інших), які надають Товариству право користування земельною ділянкою з метою вирощування сільськогосподарської продукції?
- чи включаються при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва в розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, отримані Товариством доходи від реалізації сільськогосподарської продукції, яка вирощена на земельних ділянках, що надані Товариству на підставі інших, ніж право оренди, договорів (договір емфітевзису, спільного користування ділянкою, спільного вирощування сільськогосподарської продукції та інших), які надають Товариству право користування земельною ділянкою з метою вирощування сільськогосподарської продукції?
Державною податковою службою України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, за результатами розгляду звернення Товариства надано індивідуальну податкову консультацію від 08.10.2024 № 4751/ІПК/99-00-04-03-03, згідно з висновками, наведеними в індивідуальній податковій консультації, Товариству було роз'яснено, що об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування та оформлена відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952). Якщо права на земельні ділянки не зареєстровані відповідно до норм Закону № 1952, то площа таких земельних ділянок не є об'єктом оподаткування для платника єдиного податку четвертої групи. Такі земельні ділянки є об'єктами оподаткування у власника або користувача (відповідно до оформлення прав на земельні ділянки).
На друге питання зазначено, що при обчисленні частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік Товариство включає до доходу сільськогосподарського товаровиробника дохід від реалізації сільськогосподарської продукції, що виготовляється, виробляється, переробляється лише на власних чи отриманих в користування сільськогосподарських угіддях, права власності або користування якими оформлені відповідно до Закону № 1952.
18 червня 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля". У поданому відзиві представник позивача зазначає, що податкове законодавство не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. Відтак, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, незалежно від підстав виникнення такого права, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей застосування спеціального режиму оподаткування. Просить залишити апеляційну скаргу Державної податкової служби України без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року у справі №120/14699/24 - без змін.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" є сільськогосподарським товаровиробником та платником єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, що підтверджується довідкою, виданою Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
28.08.2024 позивач звернувся до ДПС із зверненням про надання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі, в якому просив в порядку статтею 52 ПК України надати роз'яснення з наступних питань:
- чи є об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи площа сільськогосподарських угідь (рілля, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження), що перебуває у користуванні Товариства на підставі інших, ніж право оренди, договорів (договір емфітевзису, спільного користування ділянкою, спільного вирощування сільськогосподарської продукції та інших), які надають Товариству право користування земельною ділянкою з метою вирощування сільськогосподарської продукції?
- чи включаються при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва в розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, отримані Товариством доходи від реалізації сільськогосподарської продукції, яка вирощена на земельних ділянках, що надані Товариству на підставі інших, ніж право оренди, договорів (договір емфітевзису, спільного користування ділянкою, спільного вирощування сільськогосподарської продукції та інших), які надають Товариству право користування земельною ділянкою з метою вирощування сільськогосподарської продукції?
Державною податковою службою України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, за результатами розгляду звернення Товариства надано індивідуальну податкову консультацію від 08.10.2024 № 4751/ІПК/99-00-04-03-03, згідно з висновками, наведеними в індивідуальній податковій консультації, Товариству було роз'яснено, що об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є, зокрема земельні ділянки, отримані на умовах оренди, суборенди, емфітевзису тощо. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Використання земельної ділянки без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства.
Таким чином, роз'яснено, що об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування та оформлена відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952). Якщо права на земельні ділянки не зареєстровані відповідно до норм Закону № 1952, то площа таких земельних ділянок не є об'єктом оподаткування для платника єдиного податку четвертої групи. Такі земельні ділянки є об'єктами оподаткування у власника або користувача (відповідно до оформлення прав на земельні ділянки).
На друге питання зазначено, що при обчисленні частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік Товариство включає до доходу сільськогосподарського товаровиробника дохід від реалізації сільськогосподарської продукції, що виготовляється, виробляється, переробляється лише на власних чи отриманих в користування сільськогосподарських угіддях, права власності або користування якими оформлені відповідно до Закону № 1952.
Не погоджуючись із змістом консультації в оскаржуваній частині, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Статтею 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Згідно із пунктом 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву ? індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Положеннями статті 53 ПК України унормовано, що у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Отже, з наведених вище норм податкового закону випливає, що податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку:
1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;
2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;
3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування;
4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Оцінюючи спірну консультацію, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів зокрема податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Отже, платники єдиного податку четвертої групи звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності в разі, якщо земельні ділянки використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
В розумінні пп. 14.1.234, 14.1.235 п.14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (в свою чергу, група 17 УКТ ЗЕД включає цукор, а отже такий є сільськогосподарською продукцією).
Сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Визначення сільськогосподарського товаровиробника наведене у пункті 2.15.1 статті 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", зокрема таким є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, основною діяльністю якої є виробництво сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування, вилов риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробка на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, а також здійснення операцій з її постачання, причому в такій діяльності питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно
Відповідно до пункту 2.28 статті 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", сільськогосподарська діяльність - діяльність з виробництва продукції рослинництва, зокрема рослинних культур, а також вирощування ягід, фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також її обробки, переробки та/або консервації.
З процитованих норм видно, що обробка та переробка рослинних культур віднесені до сільсьгосподарського товаровиробництва.
Окрім того суд звертає увагу на те, що згідно з пп 298.8.3 п. 298.8 ст. 298 ПК України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включає доходи, отримані від:
- реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;
- реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;
- реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;
- реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.
Наведені норми визначають, що реалізація продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях, реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства є доходом сільськогосподарського товаровиробника.
Відповідно до пункту 1 та 2 статті 292-1 ПК України об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Площі земельних ділянок, що перебувають у консервації, забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, не є об'єктом оподаткування єдиним податком для платників єдиного податку четвертої групи на період консервації або на період, коли земельні ділянки були забруднені вибухонебезпечними предметами, або на період, коли земельні ділянки були визнані потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами.
Отже, Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового статусу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.
Таким чином, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.
Недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації податковим органом сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.
Податковий кодекс України не ставить користування сільськогосподарськими угіддями в залежність лише від виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку.
Колегія суддів зазначає, що абзацом другим пункту 292.1-1 статті 292-1 Податкового кодексу України законодавець висунув вимогу про необхідність оформлення у відповідності до вимог чинного законодавства права користування земельними ділянками.
Проте, відповідач не врахував, що абзац другий пункту 292.1-1 статті 292-1 Податкового кодексу України виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ.
Таким чином, як випливає зі змісту пункту 292-1.1. статті 292 ПК України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.
Вказане підтверджується також позицією Державної фіскальної служби України, що висловлена в індивідуальній податковій консультації №3543/6/99-99-12-02-03-15/ШК від 15.08.2018 де зазначено, що об?єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 292-1.1 ст. 292-1 Кодексу).
Тобто, всі види користування земельною ділянкою є підставою для включення площ цих земельних ділянок до об'єкту оподаткування податком.
Зазначене підтверджується також правовими висновками Вищого адміністративного суду України від 12.10.2015 у справі №K/800/12281/14 та Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 804/12126/15, від 20.12.2019 року у справі №819/1176/18.
Муд не може погодитися з індивідуальною податковою консультацією, оформленою листом ДПС від 08.10.2024 № 4751/ІПК/99-00-04-03-03.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що така індивідуальна консультація не узгоджується з нормами податкового законодавства та не є обґрунтованою належним чином.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної податкової служба України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.