Справа № 640/34128/21 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
02 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.06.2021 № 262940007386 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ з 23.03.2021. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що оскільки органи влади повинні діяти у межах та у спосіб, визначений законодавством, відсутня можливість зарахувати позивачу стаж роботи до страхового стажу, якщо він не підтверджений у відповідності до норм чинного законодавства.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.06.2021 ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії за віком по Списку №2 та додав до заяви відповідні документи.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів відповідачем засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Рішенням від 18.06.2021 № 262940007386 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та атестації робочих місць.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В даному випадку, як правильно зазначив суд першої інстанції, у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу на посаді слюсаря по обслуговуванню теплових мереж в період з 24.12.1996 по 14.06.2021.
Відповідачем, при розгляді заяви позивача, не зараховано до пільгового стажу позивача саме час його роботи на посаді слюсаря по обслуговуванню теплових мереж у вказаний період.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.
У періоди роботи позивача діяли:
- список №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173;
- список №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою КМ СРСР від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення»;
- список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Так, Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 2003 року, - застосовуються Списки № 1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
Розділом 13 «Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами пращ, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №11/5, передбачалися професії «слюсар з обслуговування теплових мереж».
Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі 13 «Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство» передбачені професії «слюсар з обслуговування теплових мереж».
Більше того, до пільгового стажу позивача зараховується весь період роботи на посадах, передбачених Списками №2 незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
Отже, враховуючи що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, оскільки в ній містяться записи про періоди роботи позивача слюсарем по обслуговуванню теплових мереж, а також посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, записи завірені підписом повноважних осіб та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не врахував вказаний період роботи позивача до її пільгового стажу за Списком № 2.
Також, колегія суддів зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання, згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (надалі Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (надалі Методичні рекомендації).
Окрім того, згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
З вищенаведеного слідує, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Разом з тим, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
В даній справі судом встановлено, що право позивача на віднесення його трудового стажу за спірний період до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджено за результатами здійснення атестації робочого місця, що підтверджується наказами ПАТ "Київенерго" від 13.02.1996 №23, від 22.03.2000 № 53, від 15.03.2002 № 51, від 31.10.2003 № 215, від 12.07.2005 № 144, від 27.01.2010 № 29, від 25.09.2014 № 1814.
Колегія суддів ще раз звертає увагу, що факт перебування позивача у спірний період на посаді слюсаря з обслуговування теплових мереж підтверджується записами у трудовій книжці.
Отже, підстави для відмови у підтвердженні права на зарахування до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоду роботи позивача з 24.12.1996 по 14.06.2021 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
З огляду на викладене у сукупності колегія суддів вважає, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком №2 не врахував всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та як наслідок прийняв необґрунтоване рішення про відмову у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 всього періоду роботи позивача на вказаній посаді, таким чином, останній діяв не у спосіб передбачений нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Переглядаючи справу в частині висновків суду про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2000 (заява №38722/02)). «Ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.
Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13).
Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
Крім того, як встановлено вище, відповідач в оскаржуваній відмові не зарахував пільговий стаж позивача в повному обсязі, але не вказав які саме періоди ним не зараховані, лише протиправно послався на відсутність пільгової довідки.
Отже, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача саме призначити пенсію за віком на пільгових умовах не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідачів щодо обчислення сумарного стажу роботи, зокрема пільгового, для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Колегія суддів звертає увагу, що судом не обчислюється дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, оскільки суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено на органи виконавчої влади, до якої відноситься відповідач, який і повинен вирішити питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача, а тому, колегія суддів вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.06.2021 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, з урахуванням висновків суду, наведених у даній постанові.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до частково помилкового вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ з 23.03.2021 - скасувати та прийняти нову в цій частині нову постанову.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області
повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких