Справа № 640/37212/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лазаренко Максим Сергійович
02 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про стягнення невиплаченої допомоги, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міського центру зайнятості, в якому просила: стягнути з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 невиплачену допомогу по частковому безробіттю у розмірі 6626,96 грн на період карантину, відповідно до вимог Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 №306 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за період грудень 2020 року - березень 2021 року.
Позов обґрунтовано тим, що у період з квітня 2020 року по березень 2021 року позивачка подавала документи на отримання допомоги по часткового безробіття під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, проте, за період з грудня 2020 року по березень 2021 року зазначену допомогу позивачка не отримала, що свідчить про протиправність дій відповідача.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року позовні вимоги - задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 23.06.2021 до Порядку №306 внесено зміни, якими визначено, що у разі припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, яка є застрахованою особою, щодо якої подані відомості, передбачені підпунктом 3 пункту 9 цього Порядку, у період між поданням зазначених відомостей і перерахуванням центром зайнятості коштів для виплати допомоги, зазначені кошти не перераховуються.
Оскільки допомога по частковому безробіттю на період карантину надається фізичній особі-підприємцю, яка є застрахованою особою, а 01.04.2021 позивачка припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець, тому остання втратила право на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, на підставі наказу №890 від 06.07.2020 Київського міського центру зайнятості отримувала допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У період з квітня 2020 року по березень 2021 року позивачкою подавалися відомості про ФОП, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги частини третьої статті 47-1 Закону № 5067-VI за грудень 2020 року по березень 2021 року.
Відповідачем було виплачено позивачці допомогу по частковому безробіттю за період з квітня по листопад 2020 року у розмірі 15 325,01 грн.
Листом-відповіддю від 03.11.2021 №282.2-2053/21 на звернення позивачки, відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину за період з грудня 2020 року по березень 2021 року, оскільки у період з січня по серпень 2021 року тимчасові кошториси ОЦЗ не містили видатки на виплату допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Також проінформовано, що згідно абзацу 4 п. 15 Порядку №306 у разі припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, щодо якої подані відомості, передбачені підпунктом 3 пункту 9 цього Порядку, у період між поданням зазначених відомостей і перерахуванням центром зайнятості коштів для виплати допомоги зазначені кошти не перераховуються, а кошти, отримані нею за період після припинення державної реєстрації, повертаються до Фонду.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому наявні підстави для зобов'язання відповідача виплатити позивачці допомогу по частковому безробіттю у розмірі 6626,96 грн на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за період з грудень 2020 року по березень 2021 року.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначено Законом України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, вищевказаний Закон № 5067-VI було доповнено статтею 47-1 «Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відповідно до частини першої статті 47-1 Закону № 5067-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Частиною другою статті 47-1 Закону № 5067-VI передбачено, що для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи: 1) заяву у довільній формі; 2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності; 3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею; 4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Згідно частини третьої ст. 47-1 Закону № 5067-VI, право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
Таким чином, частиною третьою статті 47-1 Закону № 5067-VI обмежено перелік застрахованих осіб, які мають право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, шляхом виключення з такого переліку осіб, які отримують пенсію.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем міському центру зайнятості для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину подано документи, передбачені частиною другою статті 47-1 Закону № 5067-VI.
При цьому, розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята ст. 47-1 Закону № 5067-VI).
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №306 затверджено Порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Порядок №306).
Пунктом 1 Порядку №306 передбачено, що цей Порядок визначає механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - карантин), повернення зазначених коштів у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася така допомога, а також її розмір.
Згідно пункту 3 Порядку №306, допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, в тому числі працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
У свою чергу, Порядком №306 передбачені дві форми бланка відомостей:
- при зверненні роботодавців, подаються відомості про осіб (найманих працівників), щодо яких виконуються вимоги частини третьої ст. 47-1 Закону № 5067-VI та зазначається про наявність пенсії, згідно з додатком 1 до Порядку;
- при зверненні фізичною особою-підприємцем, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги частини третьої ст. 47-1 Закону № 5067-VI та зазначається про наявність пенсії щодо себе згідно з додатком 1 до Порядку.
Таким чином, аналіз вищевикладених норм свідчить про те, що частина третя статті 47-1 Закону №5067-VI поширюється не лише на найманих працівників.
Відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку №306 для фізичних осіб - підприємців, які є застрахованими особами, та відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464) звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, допомога по частковому безробіттю на період карантину надається з розрахунку двох третин розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Пунктом 22 Порядку №306 встановлено, що кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину не надаються роботодавцям/фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, якими не дотримано вимоги ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та цього Порядку.
У той же час, пункт 4 Порядку №306 не визначає осіб, які мають право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до статті 47-1 Закону № 5067-VI , а встановлює лише розмір такої допомоги.
У подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №600 «Деякі питання надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» пункт 3 Порядку №306 викладено у новій редакції: «допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, зокрема працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, в тому числі тим, які в період карантину, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину отримують оплату часу простою відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України (крім періоду освоєння нового виробництва (продукції), перебувають у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 та статті 26 Закону України «Про відпустки» (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою (крім осіб, які отримують пенсію) та не отримує допомогу по частковому безробіттю на період карантину як працівник».
Таким чином, вищевказане свідчить про те, що з метою виключення можливості довільного трактування вимоги частини третьої статті 47-1 Закону №5067-VI, законодавцем внесено зміни та виправлено законодавчу колізію.
Згідно з п. 9 Порядку №306 для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до центру зайнятості за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:
1) роботодавець - заяву в довільній формі, в якій зазначається, зокрема, інформація про належність роботодавця до суб'єктів малого або середнього підприємництва відповідно до Господарського кодексу України, разом із засвідченими роботодавцем копіями підтвердних документів щодо середньої кількості працівників та доходу роботодавця за календарний рік, що передує року подання до центру зайнятості документів, передбачених цим пунктом;
фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, - заяву у довільній формі;
2) засвідчену роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) роботодавець - відомості про працівників (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), в яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно із статтею 47 «, за формою згідно з додатком 1;
фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою та звертається за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину, - відомості щодо себе за формою згідно з додатком 2.
У разі подання відомостей щодо себе та щодо найманих працівників фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, подає відомості за формами згідно з додатками 1 і 2;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності, подану роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, на підставі звітних відомостей, що надаються до Пенсійного фонду України або ДПС, крім фізичних осіб - підприємців, які є застрахованими особами та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 10 Порядку №306 рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається обласним або Київським міським центром зайнятості протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку.
Рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину оформлюється наказом обласного або Київського міського центру зайнятості.
З аналізу вищевикладених норм вбачається дотримання певних умов для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, на підставі наказу №890 від 06.07.2020 Київського міського центру зайнятості отримувала допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У період з квітня 2020 року по березень 2021 року позивачкою подавалися відомості про ФОП, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги частини третьої статті 47-1 Закону № 5067-VI за грудень 2020 року по березень 2021 року.
Відповідачем було виплачено позивачці допомогу по частковому безробіттю за період з квітня по листопад 2020 року у розмірі 15 325,01 грн.
Листом-відповіддю від 03.11.2021 №282.2-2053/21 на звернення позивачки, відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину за період з грудня 2020 року по березень 2021 року, оскільки у період з січня по серпень 2021 року тимчасові кошториси ОЦЗ не містили видатки на виплату допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Також проінформовано, що згідно абзацу 4 п. 15 Порядку №306 у разі припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, щодо якої подані відомості, передбачені підпунктом 3 пункту 9 цього Порядку, у період між поданням зазначених відомостей і перерахуванням центром зайнятості коштів для виплати допомоги зазначені кошти не перераховуються, а кошти, отримані нею за період після припинення державної реєстрації, повертаються до Фонду.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом № 5067-VI не встановлено такої підстави для відмови у наданні роботодавцю допомоги по частковому безробіттю не період карантину, як відсутність бюджетних коштів на такі цілі, відтак не надання такої допомоги є обмеженням права, та реалізація цих прав не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.
При цьому, слід враховувати практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, суд зазначає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи скаржника, про те, що позивач з 01.04.2021 припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що спірним є питання нарахування допомоги по тимчасовому безробіттю період з грудня 2020 року по березень 2021 року.
Крім того, лише 23.06.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 635 (далі - Постанова № 635), якою зокрема, викладено у новій редакції Порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України, а саме абзацом 4 пункту 15 визначено, що у разі припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, яка є застрахованою особою, щодо якої подані відомості, передбачені підпунктом 3 пункту 9 цього Порядку, у період між поданням зазначених відомостей і перерахуванням центром зайнятості коштів для виплати допомоги, зазначені кошти не перераховуються.
Таким чином, оскільки зазначені зміни були відсутні на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, вони не були та не могли бути підставою для відмови позивачці у належній їй виплаті допомоги по тимчасовому безробіттю.
Отже, враховуючи вищевикладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко