П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2156/25
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
повний текст судового рішення
складено 13.03.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФУ у Волинській області) та просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ у Волинській області від 06.11.2024 р. №155250031719 «Про відмову у призначенні пенсії»;
- зобов'язати ГУПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком з 26 вересня 2024 року із зарахуванням при розрахунку стажу періоду роботи з 17.04.1983 р. по 21.07.1996 р. у ВАТ «Холдингова компанія «Краян» та з 01.08.1996 року по 31.12.1997 року в ПП «Начало».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ у Волинській області від 06.11.2024 р. №155250031719 «Про відмову у призначенні пенсії».
Зобов'язано ГУПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 жовтня 2024 року щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме щодо зарахування при розрахунку стажу періоду роботи з 17.04.1983 р. по 21.07.1996 р. у ВАТ «Холдингова компанія «Краян» та з 01.08.1996 року по 31.12.1997 року в ПП «Начало».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУПФУ у Волинській області, яке уповноважене розглянути подану позивачкою заяву від 31.10.2024 року.
Розглянувши заяву позивачки з доданими до неї документами, ГУПФУ у Волинській області прийнято рішення від 06.11.2024 № 155250031719 “Про відмову у призначенні пенсії», яким було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що страховий стаж позивачки становить 27 років 10 місяців 10 днів. До страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно довідок про підтвердження стажу роботи з 17 квітня 1983 року по 21 липня 1996 року та з 01 серпня 1996 року по 31 березня 2000 року.
Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.
Суд також дійшов висновку, що саме на роботодавця покладено обов'язок заповнення трудової книжки робітника, а тому позивачка не може нести відповідальність за невиконання роботодавцем покладених на нього обов'язків.
Також суд зазначив, що належним та ефективним способом захисту права позивачки є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути її заяву з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст.24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону№1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого ч.1 і 2 цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.
Також, ст.48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова КМУ від 12.08.1993р. №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Так, п.1 вказаної Постанови №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.
Підпунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція №162) встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Згідно пп.2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції №162).
Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (надалі - Інструкція №58).
Положеннями п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка у заяві про призначення пенсії від 31.10.2024 року вказала, що оригінал першої трудової книжки втрачено. Для підтвердження даної обставини позивачка надала довідку Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, яку ГУПФУ в Одеській області відмовився залучати до матеріалів електронної пенсійної справи, за свідченням позивача. Зазначена довідка наявна в матеріалах справи та засвідчує звернення ОСОБА_2 про викрадення документації з приміщення магазину «Макошь» по вул.Гайдара, 58, в т.ч. трудової книжки гр. ОСОБА_1 .
Окрім того, позивачкою надано довідки від 13 вересня 2017 р. за №02-13/141 та від 13 вересня 2017 року №02-13/142, які підписані Арбітражним керуючим, ліквідатором ВАТ ХК “Краян» М.С. Фоменко та скріплені печаткою і містять інформацію щодо періоду роботи ОСОБА_1 в ВАТ ХК “Краян» з 17.04.1983 року (наказ №154/к від 17.04.1983 р.) по 21.07.1996 рік (наказ №183/к від 21.07.1996 р.) та вказано, що довідка видана на підставі первинних документів.
З метою підтвердження періодів роботи позивачка також отримала архівну довідку від 17.10.2024 №2597-4-11.1-21, видану Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради з копіями наказів про преміювання, які наявні в архіві, що містять інформацію про преміювання працівника ОСОБА_1 .
Також, ОСОБА_1 надавалась довідка №25 від 28.03.2024 року, видана Приватним підприємством “Начало», яка містить відомості про період роботи позивачки з 01.08.1996 року по 31.03.2000 року із зазначенням номер та дати наказів про прийняття та про звільнення.
Крім того, за даними персоніфікованого обліку у довідці ОК-5 наявна сплата страхових внесків ПП “Начало» (код ЄДРПОУ 21030761) за працівника ОСОБА_1 з січня 1998 року по березень 2000 року включно, тобто підтверджений період роботи сплатою страхових внесків.
З наведеного вбачається, що спірний період роботи позивачки є належним чином підтвердженим доказами, наявними у матеріалах справи, а отже відсутні будь-які правові підстави для неврахування його до страхового стажу.
Разом з тим, відповідно до ст.1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Тобто, саме на страхувальника, який є роботодавцем, покладається обов'язок зі сплати відповідних внесків за найману особу відповідно до цього закону.
Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до п.4 розділу 1 Положення, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Тобто, відсутність страхового стажу за спірний період в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не може бути підставою для відмови у врахуванні стажу наявного у трудовій книжці, оскільки позивач не може нести за це відповідальність, адже внесення таких даних покладається на страхувальника - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Деркомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, (яка діяла станом на дату заповнення трудової книжки вперше) трудові книжки ведуться на всіх робітників та службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи здійснюються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 2.11 вказаної Інструкції, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесення відомостей.
Першу сторінку (титульну сторінку) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), у якому вперше заповнювалась трудова книжка.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що позивачка не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачкою, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати відсутнім страховий стаж позивачки за спірний період.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 687/975/17.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що відповідач протиправно відмовив позивачці у спірних періодів роботи до страхового стажу.
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що належним та ефективним способом захисту права позивачки є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути її заяву, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький