П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1537/21
Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі № 400/1537/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Короткий зміст позовних вимог.
11 березня 2021 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового бору у розмірі 528 636,27 грн.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 23 квітня 2021 року справу № 400/1537/21 передав за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Справа № 400/1537/21 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 03 червня 2021 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю по справі Вовченко О.А.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач є платником податків. ГУ ДПС у Миколаївській області пред'являється до стягнення податковий борг відповідача у сумі 528 636,27 грн. - земельний податок. На адресу відповідача направлялись податкові повідомлення-рішення з зазначенням сум податкового зобов'язання по земельному податку за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, однак поштові відправлення були повернуті за закінченням терміну зберігання. Вказує, що у судовому та адміністративному порядку у встановлені чинним законодавством терміни податкові повідомлення-рішення не оскаржено, а відтак зазначена у них сума податкового зобов'язання є узгодженою і підлягає сплаті у десятиденний строк з моменту отримання згідно із п. 57.3 ст. 57 ПК України.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25 листопада 2021року позов Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 суму заборгованості з земельного податку з фізичних осіб 484 889,18 грн. на користь Державного бюджету.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції проігнорував, що позивач не надав дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких можна було б встановити наявність об'єктів оподаткування земельним податком;
- у зазначених судом першої інстанції податкових повідомлень-рішень форми «Ф» відсутні відомості про наявні у ОСОБА_1 у власності земельних ділянок та інших об'єктів нерухомості, тому неможливо перевірити правильність нарахування земельного податку.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином , в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Рух справи .
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.01.2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неподанням заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження у строк, визначений судом.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі №400/1537/21 та направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд постановою від 06 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі №400/1537/21 скасував.
Справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 відповідно до відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС у Одеській області зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки-розрахунку податкового боргу станом на 01.12.2020 та 21.09.2021 та інтегрованої картки платника (ІПК), податкова заборгованість ОСОБА_1 по земельному податку з фізичних осіб становить 528 636,27 грн.
Вказана заборгованість позивача виникла в результаті винесення податкових повідомлень-рішень форми “Ф»:
- № 4188-00 від 25.04.2017 на суму 89 025,50 грн;
- № 4185-00 від 25.04.2017 на суму 11 634,29 грн;
- № 3957-00 від 20.04.2017 на суму 7 567,17 грн;
- № 4362-00 від 11.05.2017 на суму 1 073,18 грн;
- № 11060454-00 від 15.12.2017 на суму 6 523,02 грн;
- № 11060455-00 від 15.12.2017 на суму 630,56 грн;
- № 11060456-00 від 15.12.2017 на суму 903,61 грн;
- № 11060457-00 від 15.12.2017 на суму 9 347,68 грн;
- № 7672068-1301-1407 від 04.06.2018 на суму 49 202,96 грн;
- № 7672078-1301-1407 від 04.06.2018 на суму 18 297,77 грн;
- № 7672077-1301-1407 від 04.06.2018 на суму 12 206,37 грн;
- № 7672075-1301-1407 від 04.06.2018 на суму 1 038,04 грн;
- № 7672073-1301-1407 від 04.06.2018 на суму 6 770,83 грн;
- №7672070-1301-1407 від 04.06.2018 на суму 3 425,52 грн;
- № 7672088-1301-1407 від 04.06.2018 на суму 9 908,54 грн;
- № 7672083-1301-1407 від 04.06.2018 на суму 3807,71 грн;
- № 7672081-1301-1407 від 04.06.2018 на суму 3425,52 грн;
- № 7672092-1301-1407 від 04.06.2018 на суму 8021,20 грн;
- № 7672090-1301-1407 від 04.06.2018 на суму 2651,71 грн;
- № 6273089-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 3425,52 грн;
- № 6273087-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 12206,37 грн;
- № 6273084-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 18297,77 грн;
- № 6273095-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 49202,96 грн;
- № 6273092-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 3425,52 грн;
- № 6273090-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 6770,83 грн;
- № 6273101-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 9908,54 грн;
- №6273099-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 957,83 грн;
- № 6273097-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 1038,04 грн;
- № 6273107-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 3807,71 грн;
- № 6273105-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 8021,20 грн;
- № 6273103-5306-1407 від 28.05.2019 на суму 2651,71 грн;
- № 5726565-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 6770,83 грн;
- № 5726562-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 3807,71 грн;
- № 5726563-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 49202,96 грн;
- № 5726567-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 18297,77 грн;
- № 5726566-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 12206,37 грн;
- № 5726564-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 3425,52 грн;
- № 5726570-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 9908,54 грн;
- № 5726569-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 957,83 грн;
- № 5726568-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 1038,04 грн;
- № 5726560-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 2651,71 грн;
- № 5726559-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 3425,52 грн;
- № 5726561-5306-1407 від 15.05.2020 на суму 8021,20 грн.
Загальна сума заборгованості за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями складає 484 889,18 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись за адресою місця реєстрації відповідача, однак повернулись відправнику не врученими, в тому числі з відмітками відділення поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання».
При цьому, з довідки-розрахунку податкового боргу та ІКП вбачається, що позивачем також нараховано ОСОБА_1 43 747,09 грн пені.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність податкового боргу у розмірі 484 889,18 грн., станом на день розгляду справи відповідачем не подано жодних заперечень щодо суми податкового боргу, як і не надано доказів його погашення чи скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень чи податкової вимоги.
Отже суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, суд першої інстанції вважав необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 43 747,09 грн., з огляду на те, що станом на дату звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом (11.03.2021) та на дату прийняття рішення суду першої інстанції карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не було завершено.
Таким чином, враховуючи положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, немає підстав для стягнення з ОСОБА_1 43 747,09 грн. нарахованої податковим органом пені.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України є обов'язком платника податку подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням податків і зборів та відповідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ст.54 Податкового кодексу України).
Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України).
При цьому норми Податкового кодексу України не містить обов'язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, у зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, Головним управлінням ДФС у Миколаївській області направлено відповідачу вимогу форми “Ф» №131385-53 від 03.10.2019, яка направлялась за адресою реєстрації місця проживання відповідача, однак повернулась відправнику не врученими з відміткою відділення поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання».
За змістом п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).
Згідно вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Непогашення податкового боргу, зокрема зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 440/4082/18.
При цьому, згідно з абзацом 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що оскільки матеріалами справи підтверджено наявність податкового боргу у розмірі 484 889,18 грн., станом на день розгляду справи відповідачем ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанції не подано жодних заперечень щодо суми податкового боргу, як і не надано доказів його погашення чи скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень чи податкової вимоги, правильним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 43 747,09 грн, колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи апеляційної скарги.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, у яких апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував, що позивач не надав дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких можна було б встановити наявність об'єктів оподаткування земельним податком, з огляду на те, що оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16 , 03.02.2022 № 560/4343/19.
Водночас, у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20, 03.02.2022 № 560/4343/19.
Відтак, колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а тому сума заявленого до стягнення боргу є узгодженою та може бути стягнута в судовому порядку.
Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень та податковогї вимоги апелянт не надав.
Принагідно слід зазначити, що апелянт посилаючись на те, що у зазначених судом першої інстанції податкових повідомленнях-рішеннях форми «Ф» відсутні відомості про наявні у ОСОБА_1 у власності земельних ділянок та інших об'єктів нерухомості також не надає контраргументів з цього приводу, а саме доказів відсутності у його власності земельних ділянок та інших об'єктів нерухомості. В той же час кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі № 400/1537/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк