П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10161/24
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі № 400/10161/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 пільгової вислуги років 02 роки, 04 місяці, 18 днів, сформованої за період проходження служби в органах внутрішніх справ, та період навчання у Миколаївському державному університеті 2 роки, 5 місяців, 0 днів до його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 відповідно до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди: з 30.09.2003 - 01.11.2007 та з 01.11.2007 - 07.07.2008 у загальній кількості 02 роки 04 місяців 18 днів та період навчання у Миколаївському державному університеті у загальній кількості 2 роки, 5 місяців, 0 днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, з вересня 2003 року до тепер позивач проходить службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України.
23.09.2024 позивач звернувся до начальника ГУНП з рапортом про надання довідки про вислугу років позивача та проханням перерахувати певні періоди календарної вислуги у пільговому обчислені.
26.09.2024 відповідач надав довідку про проходження позивачем служби та повідомив позивача, що пільгова вислуга зараховується працівнику, який має необхідну календарну вислугу років для призначення пенсії, і впливає лише на розмір пенсії.
16.10.2024 позивач звернувся до начальника ГУНП в Миколаївській області з проханням зарахувати до його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, період навчання в університеті з 01.09.1998 до 01.09.2003.
Листом від 21.10.2024 № 6194/14-2024 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача.
Позивач вказує, що норми постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393) необхідно застосовувати не лише для обчислення вислуги років після звільнення особи зі служби в поліції, але й під час проходження такої служби з метою встановлення права на пенсію за вислугу років. При цьому таке обчислення вислуги років проводиться лише з метою подальшого призначення пенсії.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на статтю 78 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII “Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII). Відповідач зазначає, що абзац 1 пункту 3 Постанови № 393 визначає перелік періодів служби, які зараховуються до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, на пільгових умовах. Тому пункт 3 Постанови № 393 може бути застосований лише для визначення вислуги під час призначення пенсії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 20.03.2025 у справі № 400/10161/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що позивач має право на врахування у вислугу років пільгову вислугу 02 роки, 04 місяці, 18 днів, сформовану за період проходження служби в органах внутрішніх справ, та період навчання Миколаївському державному університеті 2 роки, 5 місяців, 0 дні;
- інші доводи відтворюють зміст позовної заяви.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходить службу в ГУНП в Миколаївській області на посаді старшого інспектору з особливих доручень відділу службових розслідувань управління головної інспекції в Миколаївській області.
Позивач звертався до начальника ГУНП в Миколаївській області з рапортами, в яких просив зарахувати до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, яка становить 02 роки 04 місяці 18 днів та період навчання у Миколаївському державному університеті ім. В.О. Сухомлинського з 01.09.1998 до 01.09.2003.
Зміст рапортів свідчить про те, що позивачу не було зараховано до його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні та період навчання.
Відповідач у відповідь на рапорти позивача повідомив, що позивач немає права на пенсію, за такого підстав для розрахунку вислуги років для призначення пенсії немає; зарахування періоду навчання здійснюється при обчислені вислуги років при призначенні пенсії.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положення ст. 17 Закону №2262 застосовуються виключно тільки під час розрахунку вислуги років при призначенні пенсій за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Суд зауважив, що нормами статті 12 Закону №2262-XII передбачено призначення пенсії за вислугу років, але після звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років.
Вказане, на думку суду, дає підстави для висновку, що Порядок №393 встановлює обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до профільного Закону для визначення розміру пенсії, а не для визначення права на призначення пенсії, де критерієм для визначення цього права є тільки календарна вислуга років передбачена ст. 12 закону України №2262-ХІІ.
Також, як зазначив суд, в матеріалах справи відомостей, які б підтверджували звернення позивача до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, немає. Зі змісту звернення позивача. до відповідача вбачається, що він просив здійснити перерахунок та зарахувати йому до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні. До того ж, позивач на момент звернення до суду проходить службу у ГУНП в Миколаївській області та не звертався за призначенням пенсії за вислугу років.
На підставі наведеного суд першої інстанції виснував про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262-ХІІ).
Закон №2262 визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Умови призначення пенсії за вислугу років, однією з яких є наявність певної вислуги років встановлені статтею 12 Закону №2262-ХІІ.
Згідно пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Статтею 17 Закону № 2262 визначені види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а саме, відповідно до частини першої, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 Закону №2262, а саме, до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відтак, Законом №2262 визначені умови призначення пенсії за вислугою років (стаття 12) та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії (стаття 17).
Отже, призначення пенсії за вислугу років за нормами Закону № 2262 пов'язане з моментом звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років. Так, зокрема у разі звільнення зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше особа набуває права на пенсію за Законом №2262.
Постановою №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії i грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького i рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393), який проводиться саме з метою призначення пенсії відповідно до Закону № 2262.
Колегія суддів зазначає, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262 календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021, у справі №480/4241/18, від 13.05.2021 у справі №140/1753/19, від 04.06.2021 у справі №755/2575/17, від 04.06.2021 у справі №761/8515/17, від 08.08.2021 у справі №320/4635/20, від 01.11.2021 у справі №620/1837/20.
З аналізу наведеного виходить, що передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262 і положенням цього Закону не суперечить.
Проте апеляційний суд зауважує, що Порядком №393 прийнятим на виконання Закону №2262 і його положеннями визначаються виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.
Положення ст. 17 Закону № 2262 застосовуються виключно тільки під час розрахунку вислуги років при призначенні пенсій за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262.
Так, нормами статті 12 Закону №2262 передбачено призначення пенсії за вислугу років, але після звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років.
Наведене свідчить про те, що Порядок № 393 встановлює обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до профільного Закону для визначення розміру пенсії, а не для визначення права на призначення пенсії, де критерієм для визначення цього права є тільки календарна вислуга років передбачена ст.12 закону України №2262.
Як вбачається з матеріалів справи, на даний час позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, а зі змісту звернення позивача до відповідача вбачається, що він просив здійснити перерахунок та зарахувати йому до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні.
При цьому, позивач на момент звернення до суду з даним позовом проходив службу у ГУНП в Миколаївській області та не звертався за призначенням пенсії за вислугу років.
Отже, відповідач не відмовляв позивачу у підготовці матеріалів в установленому порядку для призначення пенсії на пільгових умовах.
Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, права позивача в частині зарахування пільгової вислуги років до календарної при призначенні пенсії за вислугу років ще не порушено.
Аналогічні правові висновки щодо передчасності вказаних вимог та відсутність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати спірний період пільгової вислуги позивача до його календарної вислуги, яка дає право на призначення пенсії, викладені Верховним Судом у постанові від 23.05.2024 у справі №640/30284/20.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі № 400/10161/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк