П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5152/24
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.
Дата і місце ухвалення 07.04.2025р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 р. у справі №400/5152/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки но день фактичного розрахунку 30.04.2024 року по виплаті індексації грошового забезпечення з 19.04.2014 року по 28.02.2018 року з розрахунку базового місяця січня 2008 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплат за весь час затримки по день фактичного розрахунку 30.04.2024 року по виплаті індексації грошового забезпечення з 19.04.2014 року по 28.02.2018 року з розрахунку базового місяця січня 2008 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2024р. позов задоволено.
27 березня 2025р. ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про відстрочення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2024р.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2025р. відповідачу відмовлено у задоволені поданої заяви.
Не погоджуючись з такою ухвалою, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що приписи статті 378 КАС України не містять конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлюють певні критерії для їх визначення. Так, на переконання скаржника, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки/розстрочки виконання рішення суду, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутству юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні обставини.
У даному випадку, такою обставиною, що ускладнює виконання рішення суду є не виділення розпорядником вищого рівня бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення для військовослужбовців, звільнених з військової служби, на виконання рішень судів. З моменту набрання законної сили рішення суду, відповідач подавав розпоряднику бюджетних коштів заявку-розрахунок про потребу на фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям на виконання рішень судів.
Разом з цим, у листі Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.11.2024 року №220/13/9088 повідомлено про те, що фінансові ресурси щодо виділення бюджетних асигнувань для виконання рішень судів з окремих питань виплати грошового забезпечення військовослужбовцям на 2024 рік вичерпано. Відтак, оскільки на даний час існують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду у справі в частині виплати грошового забезпечення, наявні правові підстави для відстрочення виконання судового рішення.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Так, у відповідності із частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно до частинами третьою - п'ятою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
З аналізу наведених вище норм законодавства України слідує, що розстрочкою/відстрочкою, в розумінні зазначеної норми закону, є відкладення чи перенесення дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочки/розстрочки можуть бути конкретні існуючи обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або встановленим судом способом.
Такий спосіб відтермінування виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Вказані обставини повинні мати, як правило, об'єктивний характер, але обов'язковою умовою є ускладнення виконання рішення суду або фактичне унеможливлення його виконання.
До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки/розстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочка/розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2024р. у справі №400/5152/24, відповідачем у справі здійснено розрахунок належної позивачу до виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.04.2014 року по 28.02.2018 року.
Проте, визначена відповідачем у довідці-розрахунку належна позивачу до виплати сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення фактично не виплачена позивач.
Судова колегія зауважує, що наявність обставин, які ускладнюють виконання особою судового рішення, мають бути підтверджені належними доказами.
Разом з цим, ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав суду доказів у підтвердження наявності обставин (фактів), що ускладнюють виконання судового рішення.
Зокрема, заявником не надано доказів, які свідчать про скрутне матеріальне становище боржника у справі.
З приводу наданого заявником копії листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони від 04.11.2024 року щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», судова колегія зазначає, що вказаний лист не є належним доказом відсутності коштів саме на рахунках апелянта. Зазначений лист має інформативно-роз'яснювальний характер, з якого вбачаються лише загальні посилання щодо звернення військових частин до департаменту соціального забезпечення Міноборони України щодо виділення бюджетних призначень.
З тих же підстав колегія суддів не приймає до уваги надані скаржником заявки-розрахунки на фінансування.
При цьому, апеляційний суд враховує те, що право особи на здійснення виплати заборгованості по грошовому забезпеченні не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності заявником наявності обставин, які б свідчили про можливість застосування положень статті 378 КАС України в частині відстрочення виконання рішення суду.
Крім цього, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вимога «зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №400/5152/24 від 09.10.2024 року», зазначена відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення суду не відповідає положенням статті 378 КАС України, оскільки вказана процесуальна норма не регулює та не передбачає такої можливості як зупинення стягнення на підставі виконавчого листа.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а викладені скаржником в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
У відповідності до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 р. про відмову в задоволенні заяви щодо відстрочення виконання рішення суду від 07 квітня 2025 р. у справі №400/5152/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук А.Г. Федусик