01 липня 2025 року м. Дніпросправа № 340/10409/23
Суддя І інстанції - Сагун А.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №340/10409/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 23.09.2022 року по 22.03.2023 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022-2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто заявнику.
13.11.2024 виписано виконавчі листи № 340/10409/24.
07.03.2025 позивач звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду в порядку визначеному статтею 382 КАС України шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Заява обґрунтована тим, що станом на 07.03.2025 судове рішення залишається не виконаним. У заяві зазначено, що заявником направлялась заява до військової частини НОМЕР_1 про добровільне виконання рішення суду 19.11.2024. Вказана заява залишилася без жодного реагування з боку військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю - відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що матеріали заяви про встановлення судового контролю не містять доказів вжиття державним виконавцем достатніх заходів з метою захисту інтересів стягувача, визначених ст. 18 Закону №1404-VIII. Посилання представника заявника на повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не є доказом невиконання рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 та не є безумовною підставою для встановлення судом судового контролю. Поряд з цим, судом враховано і те, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю у порядку визначеному ст. 382-382-3 КАС України, заявник не повідомив суд про спір з виконання виконавчих листів Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 № 340/10409/24.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не повного з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, оскаржив її до апеляційного суду. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким клопотання задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судове рішення не виконано, а тому слід встановити судовий контроль за його виконанням.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом частини першої статті 14 КАС України судові рішення, якими закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюються іменем України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 статті 382 КАС України визначено, що у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Відповідно до частини 4 статті 382 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
При цьому, положення статті 5 вищезазначеної норми визначають, що за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов'язань у межах відповідної справи.
При цьому, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі №640/13988/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 зазначив, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
З матеріалів заяви вбачається, що позивач звертався із заявою до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.01.2025 виконавчий документ повинен містити повне найменування ( для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по-батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження ( для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. У виконавчому документі відсутня повна адреса (а.с.8).
Тобто, повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання мало місце через наявність неточносте виконавчого документу, а не через неможливість виконання судового рішення у визначеному Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
Сам по собі факт не виконання відповідачем судового рішення не є безумовною підставою для застосування положень статті ст. 382 КАС України.
Зважаючи на те, що судове рішення у цій справі не звернуто стягувачем до виконання в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а також те, що заява позивача не містить обґрунтувань того, що того, що не встановлення судового контролю матиме наслідком не виконанні судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення такої заяви.
Між тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що частина 5 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024) передбачає, що заява передбачена цією нормою, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова