01 липня 2025 року м. Дніпросправа № 337/664/25
Суддя І Інстанції - Сидорова М.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 17 лютого 2025 року у справі №337/664/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, поліцейського Управління патрульної поліції в Запорізькій області Іванова Владислава Сергійовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому, просила:
- скасувати постанову серії ЕНА №3931546 від 25.01.2025 поліцейського 2 взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП капрала поліції Іванова В.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн та закрити у справі провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 17 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду обгрунтовано тим, що наявним на DVD-R диску фотознімком, зробленим за допомогою приладу TruCАМ, зафіксовано рух автомобіля «SKODA OKTAVIA» номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 74 км/год на вул. Наукове містечко, 59, де швидкість дозволяється не більше 50 км/год, що є порушенням ч.1 ст.122 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його до апеляційного суду, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач здійснювала рух на автомобілі марки «SKODA OKTAVIA» номерний знак НОМЕР_1 під час повітряної тривоги у м. Запоріжжі тобто на території можливих бойових дій, була зупинена працівником поліції, який повідомив, що вона рухалась зі швидкістю 74 км/год. Швидкість вимірювалась приладом «TruCAM», який поліцейський тримав у руках, тобто не був встановлений стаціонарно. При цьому не було надано жодних доказів на підтвердження порушення нею п.12.4 ПДР в контексті перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год саме в населеному пункті, оскільки фіксація швидкості руху автомобіля здійснена без співставлення з дорожніми знаками які б вказували на те, що транспортний засіб позивача на момент фіксації рухався у населеному пункті. Крім того відсутня інформація, яка підтверджує наявність дорожніх знаків: 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.21 «Зона обмеження максимальної швидкості», 5.76 «Фото-відеофіксація порушень Правил дорожнього руху». Зазначає про те, що інспектор не мав права фіксувати швидкість руху, тримаючи прилад «TruCAM» у руках, оскільки це є порушенням ст.40 ЗУ «Про національну поліцію» і спотворює результат вимірювання. Також, позивач зазначає про те, що надані відповідачем до суду першої інстанції докази не скріплені електронно-цифровим підписом, а тому є недопустимими.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно з постановою серії ЕНА №3931546 від 25.01.2025 року, 25.01.2025 року о 12 год. 28 хв. в м. Запоріжжя вул. Наукове містечко, 59 позивач керуючи транспортним засобом «SKODA OKTAVIA» номерний знак НОМЕР_1 рухалася зі швидкістю 74 км/год у населеному пункті, де дозволяється рухатися зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищила максимальне обмеження швидкості на 24 км/год та порушила п.12.4 ПРД України, та вчинила адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.7).
Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, доказами є які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Із матеріалів справи встановлено та в оскаржуваній постанові зазначено, що до постанови, зокрема, додаються в якості доказів вчинення позивачем правопорушення: TruCAM ІІ LTІ 20/20 ТС008387, бк 474285 (а.с.7).
В свою чергу, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до відзиву на позовну заяву надано оптичний диск із відеозаписами та фото файлами (а.с.43).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, з пристрою вимірювання швидкості руху, відображено, що автомобіль «SKODA OKTAVIA» номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 74 кілометрів на годину, в локації «вул. Наукове містечко, 59», що знаходиться в м. Запоріжжя.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що м. Запоріжжя є населеним пунктом, де швидкість руху у відповідності до пункту 12.4 ПДР України не може перевищувати 50 км/год.
Викладені обставини свідчать про те, що автомобіль під керуванням позивача рухався зі швидкістю 74 кілометрів на годину у населеному пункті (м. Запоріжжя), де швидкість руху у відповідності до пункту 12.4 ПДР України не може перевищувати 50 км/год.
Суд апеляційної інстанції зауважує і на тому, що, відповідно до інструкції по експлуатації «Laser Technology, Inc. Руководство по TruCam» лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізнює режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу +- 2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 350-400 м. поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Отже, у спірних відносинах фіксація правопорушення здійснена на дозволеній інструкцією з експлуатації відстані при достатньому освітленні.
Із наданого фотознімку можливо ідентифікувати марку, державний номерний знак транспортного засобу, швидкість руху якого зафіксованого інспектором за допомогою TruCam.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження позивача про те, що її транспортний засіб зупинено працівником поліції під час повітряної тривоги у м. Запоріжжі, оскільки доказів в підтвердження зазначеного позивачем не надано.
Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголошує на тому, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Між тим, інші аргументи наведені позивачем в апеляційній скарзі фактично зводяться до загального, а саме протиправності постанови серії ЕНА №3931546 від 25.01.2025 року, проте враховуючи те, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування щодо наявності у відповідача законних підстав для притягнення позивача до відповідальності у зв'язку з допущеним позивачем порушенням, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, суд апеляційної інстанції вважає, що всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду щодо допущення позивачем порушення за яке його притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" згідно з висновком якого будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати значної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 17 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено та підписано суддями 01 липня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун