01 липня 2025 року м. Дніпросправа № 340/1049/25
Суддя І інстанції - Сагун А.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про призначення пенсії за віком №110130017863 від 30.01.2025 року в частині визначення тривалості стажу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати страховий стаж ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) зарахувавши періоди роботи ОСОБА_1 в: -спільному українсько-фінському підприємстві «Інтер Технологія» з 02.02.1996 року по 10.09.1996 року; -товаристві з обмеженою відповідальністю « АВН» з 03.04.1997 року по 25.03.2002 року; - науково-виробничій фірмі «Кіт-Консалтінг» товаристві з обмеженою відповідальністю, з 01.06. 2022 року по 31.12. 2022 року і 01.10. 2024 року по 30.01.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 15.11.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) із врахуванням до його стажу періоду роботи в: -спільному українсько-фінському підприємстві «Інтер Технологія» з 02.02.1996 року по 10.09.1996 року; -товаристві з обмеженою відповідальністю «АВН» з 03.04.1997 року по 25.03.2002 року; - науково-виробничій фірмі «Кіт-Консалтінг» товаристві з обмеженою відповідальністю, з 01.06.2022 року по 31.12.2022 року і 01.10.2024 року по 30.01.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про призначення пенсії за віком №110130017863 від 30.01.2025 року в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 02.02.1996 по 10.09.1996 в спільному українсько-фінському підприємстві “Інтер-Технологія»; з 03.04.1997 по 25.03.2002 в товаристві з обмеженою відповідальністю “АВН»; з 01.06.2022 по 31.12.2022 і з 01.10.2024 по 20.01.2025 в науково-виробничій фірмі “Кіт-Консалтинг» .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2025 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не вчиняло жодних дій спрямованих на розгляд документів чи прийняття рішення щодо поданих документів позивача. Рішення №110130017863 від 30.01.2025 року приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач звернувся до відповідача 22.01.2025 року із заявою про призначення пенсії ( а.с.78).
В матеріалах справи міститься рішення від 30.01.2025 року, яким позивачу з 16.11.2024 призначено пенсію за віком за нормами Закону. Страховий стаж склав 33 роки 25 днів(а.с.89-90).
Правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.01.2025 року в частині не зарахування до стразового стажу періодів роботи позивача з 02.02.1996 по 10.09.1996; з 03.04.1997 по 25.03.2002; з 01.06.2022 по 31.12.2022, 01.10.2024 по 20.01.2025 є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі-Закон № 1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до ст. 24 Закону Закон № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до трудової книжки від 07.01.1986 серія НОМЕР_2 (а.с.37-46) позивач працював:
з 02.02.1996 по 10.09.1996 в спільному українсько-фінському підприємстві «Інтер-Технологія» ( а.с.37-38);
з 03.04.1997 по 25.03.2002 в товаристві з обмеженою відповідальністю «АВН» (а.с.39);
з 21.01.2009 року по теперішній час в науково-виробничій фірмі «Кіт-Консалтинг» ( а.с.46).
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача з 02.02.1996 року по 10.09.1996 року відповідач зазначає про те, запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом уповноваженої особи; період роботи з 03.04.1997 року по 25.03.2002, оскільки запис про прийняття на роботу не містить повної назви підприємства куди було прийнято заявника та відсутні відомості про зазначений період в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено Інструкцією затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Пунктом 2.2 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
При цьому, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Тобто, ведення облік, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
За умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
За наведених обставин, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці та інших документах позивача, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача, з 01.06.2022 року по 31.12.2022 року відповідач виходив з того, що реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про зазначений період.
Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Враховуючи наведене, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вищезазначених періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцем, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за неподання звітності та за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Аналогічні висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 04.09.2018 у справі №482/434/17, від 25.11.2019 у справі №242/2088/17.
Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що відповідачем не надано доказів того, що оскаржуване позивачем рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При цьому, частина 6 статті 77 КАС України визначає, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк для надання до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву (а.с.59)
Зазначену ухвалу отримано відповідачем 18.02.2025 року (а.с.61).
Натомість, під час вирішення справи судом першої інстанції відповідачем не надано доказів того, що рішення №110130017863 від 30.01.2025 року було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області, стало підставою для вирішення цієї справи на підставі наявних доказів.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун