справа № 359/2506/25 головуючий у суді І інстанції Вознюк С.М.
провадження № 33/824/3736/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
02 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши апеляційну скаргу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,-
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у скоєні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, 19 червня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу через суд першої інстанції, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року та відкрити апеляційне провадження. Скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст 247 КУпАП відносно нього.
26 червня 2025 року матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли на адресу Київського апеляційного суду.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
Згідно ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строку на подачу скарги, повертається особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
У своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте можливість суду щодо поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). При визначенні наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об'єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року апелянт зазначає, що 17.06.2025 року апелянту було надано копію оскаржуваної постанови та стало відомо про винесене у справі № 359/2506/25 рішення суду, оскільки в день засідання рішення судом сторонам не видавалось.
Розглянувши дане клопотання, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, зважаючи на таке.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року ( а.с.157-162)
Як вбачається з журналу судового засідання № 4633269 захисник ОСОБА_1 - адвокат Мишко Олександр Васильович ( а.с. 155-156), що свідчить про обізнаність щодо розгляду справи та винесеного судового рішення щодо ОСОБА_1 .
Отже виходячи з вищезазначеного, у даній справі перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався з 03 червня 2025 року та закінчився 12 червня 2025 року. Апелянтом апеляційна скарга подана 19 червня2025 року ( а.с. 185).
Апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду, що прийнята за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, розпочинається з моменту винесення такої постанови судом, а не з моменту ознайомлення особи з такою постановою чи оприлюдненням її тексту в ЄДРСР.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи самостійним суб'єктом оскарження, не скористався своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в строки, що визначені чинним законодавством та, зважаючи на відсутність перешкод для реалізації такого права, пропустив такий строк без поважних причин
При цьому слід зауважити, що, розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження існування обставин, які були чи об'єктивно є непереборними, і які не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 , чи які перешкоджали або створювали труднощі, або унеможливлювали своєчасно подати апеляційну скаргу чи будь-яким способом заявити про свою незгоду з винесеним судом рішенням, або вчинити будь-які інші дії, які можна було б розцінювати як спробу для оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційному суду не надано.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, причини які апелянт зазначає в апеляційній скарзі, щодо пропуску строку не є поважними, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постановиБориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року, тому апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Березовенко