27 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9331/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 р. (суддя Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі №280/9331/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила суд визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення -рішення, які були прийняті 05 березня 2024 р. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області,: №0068768-2410-0828-UА23060070000082704 від та №0068769-2410-0828-UА23060070000082704.
В обґрунтування позову вказувалось на відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування позивачці податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, з огляду на те, що об'єкти житлової нерухомості, сумарна площа яких становить 325,40 кв.м., з яких: 52,6 кв. м. квартира, 272,8 кв.м. житловий будинок, підпадають під пільгу зі сплати податку, встановлену рішенням Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 р. "Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)".
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 р., ухваленим за результатом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволені.
У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Податковим кодексом України не передбачені повноваження міської ради на зміну розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктiв житлової нерухомості, в тому числі їx часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Кодексу.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини у справі:
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,60 кв. метрів та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 272,80 кв. метрів, що підтверджується наявнии в матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу, витягу з Державного реєстру правочинів та реєстраційного напису (а.с. 15-19). 05 березня 2024 р. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік: № 0068768-2410-0828-UА23060070000082704 на суму 8167,07 грн. та № 0068769-2410-0828-UА23060070000082704 на суму 1574,73 грн.
Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася із даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправне визначення позивачці податкового зобов'язання спірними податковими повідомленнями - рішенняим, оскільки встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування. Податковий орган наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Судом першої інстанції правильно встановлений характер спірних правовідносин, які регулюються Податковим кодексом (ПК) України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка ( пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України). Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 "Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: -квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів; -будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів; - різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Отже, рішення Запорізької міської ради є нормативно-правовими актами, приписи яких, зокрема, змінюють для позивачки права та обов'язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб'єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України. Дане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
Слід звернути увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є виключно податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті відповідачем на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України щодо визначення податкового зобов'язання.
Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким змінився порядок застосування пільги зі сплати податку до об'єкту оподаткування, при цьому сама пільга не скасовувалась, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною «правовстановлюючою» компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи (див. правовий висновок Верховного Суду у справі №825/1496/17).
Як встановлено судом першої інстанції, загальна площа нерухомого майна позивача не перевищує 370 кв.м., у зв'язку з чим підстави для нарахування податку на нерухоме майно - відсутні.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 р. в адміністративній справі №280/9331/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 27 червня 2025 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник