02 липня 2025 р. Справа № 480/10647/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/10647/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області , Головного Управління ДПС у Сумській області (у процесі припинення) , Державної казначейської служби України
про визнання дій протиправними, стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних,
Державна казначейська служба України (далі - ДКС України, заявник, апелянт) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просила змінити спосіб виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 480/10647/23 обравши належним способом: стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) інфляційні втрати у розмірі 6312,51 грн та три проценти річних в сумі 2660,36 грн, що в загальному розмірі складає 8972,87 грн.
08.05.2025 ухвалою Сумського окружного адміністративного суду в задоволенні заяви ДКС України про зміну способу виконання судового рішення у справі № 480/10647/23 відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ДКС України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просила оскаржувану ухвалу скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що нормами чинного законодавства встановлена правоздатність заявника (саме як органу виконання рішень суду про стягнення коштів державного бюджету та боржників) для звернення до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання судового рішення у разі наявності обставин, які унеможливлюють його виконання. Також апелянт зазначає, що суд не надав оцінку доводам заявника про те, що спосіб виконання рішення у справі № 480/10647/23 шляхом стягнення з ДКС України на користь позивача інфляційних втрат у зв'язку із несвоєчасним виконанням рішення суду та трьох відсотків річних робить неможливим належне виконання судового рішення та, зокрема, може призвести до неможливості виконання ДКС України як державним органом покладених на нього функцій, тобто до розбалансування системи державної влади в умовах воєнного стану.
ОСОБА_1 , скориставшись правом, передбаченим частиною 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а тому просить апеляційну скаргу ДКС України залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 - без змін.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд апеляційної скарги проведено без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469) на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 32515,74 грн та три проценти річних в сумі 3342,62 грн, що в загальному розмірі складає 35858,36 грн.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 6312,51 грн та три проценти річних в сумі 2660,36 грн, що в загальному розмірі складає 8972,87 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 14.01.2025.
На виконання рішення у справі № 480/10647/23 06.03.2025 було видано виконавчий лист.
11.04.2025 на адресу апелянта надійшла заява ОСОБА_1 від 09.04.2025 про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 та оригінал виконавчого листа по справі № 480/10647/23.
За результатами опрацювання поданої позивачем заяви ДКС України звернулось до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що право на звернення до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду мають лише стягувач та виконавець. При цьому як вбачається з матеріалів справи, при розгляді спору по суті ДКС України як суб'єкт владних повноважень мала статус відповідача і саме з неї були стягнуті кошти на користь ОСОБА_1 . Питання про заміну відповідача та стягнення коштів з держави та, відповідно участі казначейської служби у якості органу, який представляє державу у таких відносинах, судом не обговорювалось та не вирішувалось. Відтак, на стадії виконання рішення суду, що відображено і у виконавчому листі, ДКС України набула статусу боржника, а тому, з огляду на приписи частини 1 статті 378 КАС України, у заявника відсутнє право на звернення із заявою про зміну способу виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За змістом частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищезазначених правових норм вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Порядок та підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України.
За змістом абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
З матеріалів вбачається, що ДКС України у цій справі має статус відповідача, натомість правом на звернення до суду із заявою про зміну способу або порядку виконання рішення відповідно до норм статті 378 КАС України наділений лише стягувач чи виконавець.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у заявника відсутнє право на звернення із заявою про зміну способу виконання рішення суду.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано наведених у заяві обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, а саме те, що відповідачем у справі має бути Держава Україна, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Поняття спосіб та порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що обраний позивачем.
Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому суд не може змінити зміст судового рішення або його суть.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 2-749/11/2229 та від 10.06.2019 у справі № 350/426/16-ц.
З поданої ДКС України заяви вбачається, що заявник просить «змінити спосіб виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 480/10647/23 обравши належним способом: стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) інфляційні втрати у розмірі 6312,51 грн та три проценти річних в сумі 2660,36 грн, що в загальному розмірі складає 8972,87 грн».
Тобто, заявник просить не змінити спосіб виконання рішення, а фактично вирішити питання щодо заміни неналежного на думку ДКС України відповідача належним, яке може бути вирішено лише в процесі розгляду справи.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 316, 321, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року по справі № 480/10647/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк