02 липня 2025 р.Справа № 588/120/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 09.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Лебедь О.В., вул. Миру, 9, м. Тростянець, Тростянецький, Сумська, 42600, по справі № 588/120/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області , Відділення поліції № 1 (м.Тростянець) Охтирського районного відділу ГУНП в Сумській області
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Відділення поліції № 1 (м.Тростянець) Охтирського районного відділу ГУНП в Сумській області, Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просив: скасувати постанову поліцейського відділення поліції №1 (м.Тростянець) Охтирського районного відділу ГУНП в Сумській області Тимошенка Володимира Олександровича серія ЕНА №3513614 від 20.11.2024 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч.1 ст.122 КУпАП та закрити провадження у адміністративній справі.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 09.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 09.05.2025 та ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення позивачем правопорушення. У матеріалах справи підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності та відеозапис із нагрудного відеореєстратора НПУ 422, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень ПДР України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП вважає недоведеним.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 20.11.2024 року близько 11 год. 40 хв. в м. Тростянець по вул. Благовіщенська, поблизу буд. № 36 було виявлено транспортний засіб OPEL KADETT номерний знак НОМЕР_1 , водій якого порушив вимоги дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено» та здійснив рух, чим порушив пункт 8.4 в правилах дорожнього руху - порушення вимог заборонних знаків, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Постановою поліцейського відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області сержантом поліції Тимошенком Володимиром Олександровичем серії ЕНА № 3513614 від 20.11.2024 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Позивач вважаючи спірну постанову незаконною, звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, а стягнення накладено у межах санкції частини 1 статті 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною 5 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 3.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху знак «Рух заборонено» забороняє рух усіх транспортних засобів у випадках, коли:
- початок пішохідної зони позначено знаком 5.36;
- дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і непридатна для руху транспортних засобів; у такому випадку обов'язково додатково встановлюється знак 3.43.
Не поширюється дія знака:
- на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами;
- на водіїв з інвалідністю, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажира (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності);
- на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.
Судовим розглядом встановлено, що постановою серії ЕНА №3513614 від 20.11.2024 поліцейського відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області сержанта поліції Тимошенка Володимира Олександровича позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за частиною 1 статті 122 КУпАП за те, що 20.11.2024 об 11 год 36 хв у м. Тростянець вул.Благовіщенська, 36 керуючи транспортним засобом OPEL KADETT номерний знак НОМЕР_1 порушив вимоги дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено» та здійснив рух, чим порушив підпункт 8.4 ПДР України.
Факт керування позивачем 20.11.2024 об 11 год 36 хв у м. Тростянець вул.Благовіщенська, 36 автомобілем OPEL KADETT номерний знак НОМЕР_1 в ході судового розгляду не оскаржувався та підтверджується матеріалами справи.
На підтвердження правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення представником відповідача разом із відзивом було надано відеозапис із нагрудного відеореєстратора НПУ 422, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові (а.с.68).
Відповідачем надано відеозапис патрульної поліції, котрий судовому засіданні був оглянутий, на якому зафіксовано, що 20.11.2024 року близько 11 год. 40 хв. м. Тростянець, вул. Благовіщенська, 36 водій транспортного засобу OPEL KADETT номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено» та здійснив рух, чим порушив пункт 8.4 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Приведені обставини вказують, що у діях інспектора не вбачається порушень вимог законодавства щодо незабезпечення прав позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що у постанові зазначено, що до неї додаються відеозапис з нагрудної бодік амери (п. 7 спірної постанови) (а.с. 8).
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, твердження апелянта щодо відсутності доказів, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення позивачем правопорушення, спростовуються наданими відповідачем до суду належними доказами.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху транспортного засобу OPEL KADETT номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, 20.11.2024 року близько 11 год. 40 хв. м. Тростянець, вул. Благовіщенська, 36 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено» та здійснив рух, чим порушив пункт 8.4 ПДР, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам по справі та встановив, що матеріали справи містять належні докази у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення серія ЕНА №3513614 від 20.11.2024 є правомірною, оскільки досліджені докази свідчать про наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 09.05.2025 по справі №588/120/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк