02 липня 2025 р. Справа № 541/1463/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жаги Едуарда Григоровича на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.05.2025, суддя Шатілова Л.Г., по справі № 541/1463/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 134 від 01.04.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.05.2025 позовну заяву залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ним було вчасно оновлено дані, про всі зміни в персональних даних він повідомляв. Крім того апелянт зазначив, що повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 направлялась на невірно вказану адресу ОСОБА_1 та повернулась без вручення, тому не зрозуміло на якій підставі відповідачем було зроблено висновок про те, що за таких обставин повістка вважається врученою.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, 01.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову № 134 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Постановою встановлено, що 26.03.2025 о 09 год. 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув ОСОБА_1 , який не прибув за викликом (повісткою) на 02.03.2025 о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оповіщений шляхом надсилання рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення та повідомленням про вручення повістки про виклик № 2548280 сформованою за допомогою АІТС «Оберіг». Відповідно до форми № 20, яка була додана до поштового відправлення, адреса військовозобов'язаного зазначена неправильно, яке було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», військовозобов'язаний оповіщений належним чином. Не виконав вимоги абз. 1, 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджено належними доказами, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Абзацом 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 (далі - Порядок 560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Таким чином, враховуючи положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Так, за даними оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_1 02.03.2025 о 14:00 год. відповідно до повістки від 20.02.2025 № 2548280 для уточнення персональних даних.
Зазначена повістка була направлена за адресою реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення направлення повернулось до відправника із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 35), що також підтверджується даними трекінгу поштового відправлення № 0610232332096 на сайті «Укрпошта».
У зв'язку з неприбуттям позивача 02.03.2025 у визначений повісткою від 20.02.2025 № 2548280 час до ІНФОРМАЦІЯ_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 134 від 26.03.2025, яким зафіксовано, що 26.03.2025 о 09 год. 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув ОСОБА_1 , який не прибув за викликом (повісткою) на 02.03.2025 о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оповіщений шляхом надсилання рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення та повідомленням про вручення повістки про виклик № 2548280 сформованою за допомогою АІТС «Оберіг». Відповідно до форми № 20, яка була додана до поштового відправлення, адреса військовозобов'язаного зазначена неправильно, яке було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», військовозобов'язаний оповіщений належним чином. Не виконав вимоги абз. 1, 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:30 год. 01.04.2025 в приміщенні № 1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Із матеріалів справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення № 134 від 26.03.2025 містить особистий підпис позивача, надані ОСОБА_1 пояснення з приводу неможливості прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначені повісткою час та дату.
01.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та винесено постанову № 134 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Таким чином, враховуючи дотримання відповідачем положень п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період № 560, щодо належного оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, колегія суддів зазначає, що невчинення позивачем дій, які він повинен був вчинити у визначений законом строк, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання відповідачем вимог законодавства при складанні постанови № 134 від 01.04.2025.
Доводи позивача про протиправне винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення за його відсутності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до протоколу № 134, який підписаний позивачем, останній був повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже не був позбавлений можливості бути присутнім під час такого розгляду.
Доводи позивача про те, що він вчасно оновив свої дані через електронний застосунок Резерв+, у зв'язку з чим не порушив вимог п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» колегія суддів не приймає, оскільки, зазначений пункт містить імперативний припис, відповідно до якого, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
При цьому, стосовно посилань у оскаржуваній постанові на зазначення неправильної адреси військовозобов'язаного у повістці та направлення її за такою адресою слід зазначити наступне.
У ході судового розгляду встановлено, що відповідно до даних паспорту адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .
Разом з тим, повістка від 20.02.2025 № 2548280 на ім'я ОСОБА_1 складена із вказанням адреси військовослужбовця: АДРЕСА_3 .
За цією ж адресою здійснено направлення поштового відправлення № 0610232332096.
Так, відповідно до рішення Миргородської міської ради № 248 від 08.09.2023 «Про перейменування вулиць», в АДРЕСА_3 .
Отже, направлення повістки здійснено за актуальною на момент відправлення поштової адреси.
При цьому, із наданого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення направлення встановлено, що причиною повернення відправлення адресату є відсутність адресата за вказаною адресою, а не неправильно зазначена адреса.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення № 134 від 26.03.2025 позивач особисто зазначив, що перебував у відрядженні за межами міста, а доводів стосовно невручення повістки через невірне зазначення адреси проживання позивачем не наведено.
Враховуючи викладене, вказані посилання відповідача на зазначення неправильної адреси військовослужбовця є помилковою оцінкою обставин, та спростовуються встановленим у ході судового розгляду.
Таким чином, враховуючи, що позивач в порушення вимог п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», будучи зобов'язаним з'явитись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманій повістці, до ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановлений час не з'явився, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є підтвердженим.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 134 від 01.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жаги Едуарда Григоровича - залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.05.2025 по справі № 541/1463/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов